Наявність медобладнання та лікарських засобів у закладі дошкільної освіти № 366

Дошкільний навчальний заклад 100% забезпечен медичним обладнанням та лікарськими засобами (дивиться вкладнення внизу).

Щодо профілактики у дітей порушень постави і плоскостопості

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» вимоги до рівня фізичної розвиненості визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України.

Одним із найважливіших завдань фізичного виховання дошкільнят є формування правильної постави, профілактика плоскостопості, виправлення порушень опорно-рухового апарату. Гарний ефект дають спеціальні гімнастичні вправи та різні види самомасажу. Ми їх уміло застосовуємо у своїй роботі з вихованцями. Для дошкільнят проводяться профілактичні заняття з використанням різноманітного спортивного інвентарю (масажні м’ячики, диски здоров’я, гімнастичні палиці, стежина здоров’я тощо). Підбір всіх вправ узгоджений з медичними працівниками дитсадка.

Інформація для батьків

Виявлення початкових форм порушень постави та їх профілактика найефективніші саме в дошкільному віці. Усі батьки повинні три, чотири рази на рік оглядати своїх дітей. Це найкраще робити під час купання. Огляд рекомендують починати з відстані 1-1,5 метри і після того, як дитина заспокоїться, набуде звичної пози. Її оглядають спереду, ззаду та збоку. Коли дитина стоїть обличчям до Вас, зважте на контури та рівень плечей, на форму грудної клітки. Слід перевірити чи немає асиметричних відхилень. Асиметрія може бути ознакою викривлення хребта (сколіоз). За нормальної постави хребет розміщується по середній лінії тулуба, плечі та кути лопаток перебувають на одному рівні. Дитину з дефектами постави треба направляти до кабінету лікувальної фізкультури. Звичайно запобігти дефектам постави значно легше, ніж лікувати їх. Профілактичні заходи проти порушень здійснюють у сім’ї в двох напрямках:

- створюють необхідні гігієнічні умови (добре освітлення, систематичні провітрювання кімнати, додержання режиму дня, відповідні до росту дитини меблі та ін.).

- проводиться цілеспрямована виховна роботу стосовно здорового способу життя.

Шановні батьки, намагайтеся:

1. Дотримуватися вдома режиму дня.
2. Щоденно разом з дітьми виконувати ранкову гімнастику, здійснювати загартовуючі процедури.
3. Залучати дітей до основних рухів – вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, в повзанні, лазанні, рівновазі, вправи з м’ячем.
4. Разом з дітьми організовувати пішохідні прогулянки, туристичні походи у природу.
5. Грати в рухливі ігри.
6. Облаштувати в квартирі спортивний куточок.
7. Кататися з дітьми на роликах, лижах, санчатах, велосипедах; грати в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол.
8. Плигайте на скакалці.
9. Плавайте, грайте на воді.

Бажаємо Вам міцного здоров’я і спортивних успіхів

Профілактика сколіозу у дошкільнят

Хребет людини являє собою певну вись, на якій тримається все тіло. Він всередині себе містить спинний мозок - своєрідний центр управління всіма функціями організму.

Викривлення хребта - це сколіоз.

Основні заходи профілактики

Проблеми, пов'язані з хребтом, завжди негативно впливають на організм. Тому профілактика сколіозу є і профілактикою багатьох захворювань. Основні заходи профілактики сколіозу у дошкільнят зводяться до двом правилам:
• Необхідно забезпечувати фізичну активність дитини, під час якої відбуваються руху, що запобігають викривленню хребта.
• Під час навантаження - сну, занять - хребет повинен знаходитися в найбільш сприятливому фізіологічному положенні.

Профілактику сколіозу треба починати з раннього віку, так як із-за відносної м'якості дитячих кісток, у малюків часто розвивається викривлення хребта. Будь одноманітне звичне положення хребта призводить до розвитку сколіозу:
Коли дитина проводить в ліжечку велику кількість часу, не вміє перевертатися, необхідно стежити за тим, щоб його головка не поверталася тільки в одну сторону.

• Не треба намагатися, щоб малюк сидів або стояв раніше часу.
• Не треба носити малюка на одній і тій же руці.
• Коли дитина починає перевертатися, необхідно стежити, щоб він це робив в обидві сторони.
• Коли дитина починає ходити треба намагатися не притримувати його за одну й ту саму ручку.
• Краща поза для сну - на спині.

Надалі, при розвитку моторики рук - за заняття ліпленням, малюванням, аплікацією, а так само при підготовці до школи дитина проводить значну частину часу сидячи за столом, що створює всі передумови для знаходження хребта в неправильному стані, тому:
• Дитина дошкільного віку має нерухомо сидіти не більше двадцяти хвилин.
• Треба намагатися, щоб він як можна частіше вставав.

При нерухомому сидінні необхідно, щоб дитина міняв положення ніг:
• ступні назад, вперед;
• поставити їх поруч;
• розвести.

Сидіти треба на краєчку стільця, спина пряма, коліна повинні бути зігнуті під прямим кутом, як можна частіше класти лікті на підлокітники, знімаючи тим самим частину навантаження з хребта.
В перервах, робити спеціальні вправи:
повиснути на руках, підтягнути до грудей коліна, вправу виконати максимальну кількість разів;
на підлозі прийняти стійку на колінах, витягнути вперед руки, максимально прогнутися назад, а потім вперед.

Дитина дошкільного віку має перебувати в русі не менше шести годин на добу. Ранкова гімнастика, активний відпочинок, біг, ходьба, рухливі ігри - це руховий мінімум для дитини. Необхідно крім загальнозміцнюючих та оздоровчих вправ вводити і спеціальні, для зміцнення грудей, м'язів черевного преса, поліпшення постави. Виконувати їх можна:
• разом з ранковою зарядкою;
• під час будь-якого відпочинку;
• під час прогулянок.

Дуже важливі меблі, яка знаходяться в побуті дитини:
Спати дитина повинна не на дивані, а на ліжку з гарним, пружним, щільним матрацом, навіть можна ортопедичному або на кокосовій стружці. Бажано привчити його спати без подушки.
Місце, де дитина приймає їжу і займається, необхідно обладнати просторою і зручною меблями.
• Коли дошкільник почне читати, треба стежити, щоб він не сутулився.
• Необхідно постійно коригувати висоту меблів дитини, з урахуванням його зростання.
• Місце для занять повинно мати хороше освітлення.

Що ще грає важливу роль в профілактиці

Важливу роль у профілактиці сколіозу у дітей дошкільного віку грає:
• Збалансоване повноцінне харчування, в раціоні дитини повинні бути продукти багаті вітамінами і кальцієм, тобто фрукти, овочі, молоко, риба.
• Перебування на свіжому повітрі. Загартовування повітрям, необхідно поєднувати з фізичними вправами, водою, обливання, обтирання; влітку - сонячними променями; лазнею, але дуже обережно, щоб не настало перегрівання організму.
• Стійка зручне взуття.

Так само треба врахувати, що жінці при плануванні вагітності, бажано за півроку до неї, необхідно прийняти курс вітамінів групи В12 і фолієвої кислоти. При прийомі цих препаратів знижується ризик розвитку вроджених кісткових дефектів, які можуть призвести до уродженому сколіозу.

Всі профілактичні заходи, які прийняті вчасно, допоможуть зберегти здоров'я дитини. Адже красива і правильна постава не тільки робить людину привабливою, але і сприяє нормальному функціонуванню всього організму.

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це обов'язок батьків.

Особиста гігієна — це догляд за своїм тілом і підтримка його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкіряного жиру. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.

Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно це робити після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь підготувати рушник та мило, за відсутності крана з водопровідною водою — кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок чи цвях, а не накидати собі на шию або плечі, бо на нього під час умивання попадатимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках і майці.

Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємкості. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім - добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, шию та вуха.

Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який у кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.

Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5 - 7-річного віку — обтиратися до пояса. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

Перед сном обов'язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей і натирань, а також може привести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ніг необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.

Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.

Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкіряного жиру, бруду і пилу.

Обов'язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень їх необхідно обережно підрізати. Але в жодному випадку не можна гризти нігті!

Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин (кішок, собак); торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків і тому подібне) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.

Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно почати догляд за порожниною рота і зубами дитини . Дитина має чистити зуби вранці й обов'язково увечері перед сном.

Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися хустинкою, то разом із бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа й окрему для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа на очі чи навпаки.

Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть, якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя або перев'язувати подряпину треба лише чистою хустинкою.

Дитина дошкільного віку легко піддається вихованню завдяки розвиненому відчуттю наслідування, спостережливості, допитливості та потреби в самостійних діях. І тому необхідно використовувати ці властивості дитини при прививанні їй гігієнічних навичків (своєчасне миття рук, чищення зубів, дбайливе зберігання одягу і т. ін.).

Що потрібно знати батькам, аби у їхніх дітей були здорові зуби.

Молочні зубки у малюка починають формуватися ще під час вагітності матері. І те, що їсть мама, які ліки приймає чи яку хворобу має – неабияк впливає на їхній розвиток. Перші зубки у малюка прорізаються приблизно в 6-7 місяців. З їх появою не виключені проблеми із ротовою порожниною, погіршенням її гігієни. Одні із основних причин – це засинання дитини із пляшкою в роті та смоктання пальців чи інших сторонніх предметів. Від цього розвивається карієс і вражає майже всі передні зуби немовляти.

• Як правильно доглядати за зубами?

Насамперед, зуби потрібно чистити. І робити це варто з моменту їх появи. Для цього стоматологи радять використовувати спеціальну зубну щітку. Йдеться про таку, яку можна одягати на палець батькам і протирати нею діткам нові зубки.

Варто знати, що спеціальну зубну щітку і пасту малюкові можна купувати вже в перший рік його життя. Дитячі зубні пасти мають маркування 0+. Це означає, що на смак вони солодкі, не містять фтору і дитина при чищенні зубів може її ковтати. Так само і зубна щітка. Вона розрахована на вік маляти, складається із синтетичних ворсинок і відповідає розміру маленького дитячого ротика. Щітку потрібно міняти кожні 3 місяці і тримати завжди у чистоті окремо від зубних щіток, якими користуються дорослі. Стоматологи радять чистити молочні зуби до 2 років лише 1 раз в день, бажано увечері. Використовувати невеличку порцію зубної пасти, розміром у горошину. Далі поступово дитину слід привчати чистити свої зубки самостійно двічі на день – не лише увечері. А й вранці.

• Коли в дитини відбувається зміна молочних зубів?

Зміна молочних зубів у дітей починається в 6-7 років і триває до 12-14 років. Зубки випадають у тій же послідовності, що і з’являються – спочатку різці, далі корінні, а потім ікла. Якщо постійний зуб з’являється, а молочний хитається і залишається на місці – варто проконсультуватися із стоматологом стосовно його подальшого видалення. Дитині у період випадіння молочних зубів фахівці радять багато жувати – завдяки цьому кісткова тканина матиме достатнє навантаження для того, щоб молочні зуби випадали самостійно.

Молочні зубки у малюка починають формуватися ще під час вагітності матері. І те, що їсть мама, які ліки приймає чи яку хворобу має – неабияк впливає на їхній розвиток. Перші зубки у малюка прорізаються приблизно в 6-7 місяців. З їх появою не виключені проблеми із ротовою порожниною, погіршенням її гігієни. Одні із основних причин – це засинання дитини із пляшкою в роті та смоктання пальців чи інших сторонніх предметів. Від цього розвивається карієс і вражає майже всі передні зуби немовляти.

• Карієс у дитини. Що це таке і як його лікувати?

Найпоширенішою причиною утворення карієсу у дитини фахівці вважають солодке. Тому радять батькам замість цукерок давати дітям фрукти, після чого одразу ж чистити зубки.
Отже, карієс – це руйнування зуба. Його здійснюють бактерії, які потрапляють всередину через тонку емаль. У дорослих ця хвороба розвивається повільніше, ніж у дітей. Схожа вона на звичайні чорні дірочки, які вказують на те, що зуб всередині почав руйнуватися або вже зруйнований. На ранній стадії карієс молочних зубів лікується швидко та ефективно. Тому батькам варто звернутися до стоматолога одразу ж при появі перших ознак цієї хвороби.

Вітаміни для повноцінного розвитку дитини

Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідні вітаміни, їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість.
У наш час відомо більше двох десятків вітамінів. Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, С, В та групи В (ВІ, В2, В6, В12 РР).

Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток дитячого організму. Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну В може призвести дитину до захворювання на рахіт. Хвороба ця починається з підвищеної пітливості, облисіння потилиці, занепокоєння. Пізніше в дитини, хворої на рахіт, з’являється викривлення кісток гомілки, грудної клітки, деформація кісток черепу. Рахіт нерідко починається вже з першого року життя, але може виявитися і пізніше. Діти, що страждають на цю хворобу, значно частіше, ніж здорові, хворіють на запалення легенів та іншінедуги, які протікають тяжче, а процес одужання уповільнюється. Враховуючи, що в осінньо-зимовий період можливість захворювання рахітом збільшується, у цей час особливо важливим для малюка є достатня для нормального розвитку кількість вітаміну В.
Джерелом вітаміну В служать риб’ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин. Слід зазначити, що надмірне і надто довге застосування цього вітаміну також призводить до хворобливих явищ: дитина втрачає апетит, у неї з’являється кволість, нудота, в кістках відкладається велика кількість вапна, що порушує обмін речовин.

Вітамін Е активізує діяльність м’язів. Він міститься в рослинних оліях (особливо соняшниковій), молоці, яєчному жовтку.
Систематично надходити з їжею до організму дитини має і вітамін С. Нестача в організмі цього вітаміну призводить до хворобливого стану, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до різноманітних захворювань.

Будь-яка хвороба підвищує потребу організму у вітаміні С. Ягоди, фрукти, овочі — основні джерела цього вітаміну. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в листяній зелені (качанна капуста, зелена цибуля, щавель, салат, смородина, кропива тощо). Багатими на зазначений вітамін є також фруктово-ягідні рослини: шипшина, чорна смородина, суниця, пізні сорти яблук, а також цитрусові культури (мандарин, апельсин, лимон, грейпфрут). В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше.
Установлено, що, наприклад, чорна смородина містить в 30, а сушена шипшина в 150 разів більше вітаміну С, ніж картопля.
Слід завважити, що різноманітна кулінарна обробка призводить до тієї чи іншої втрати вітаміну С. Сприяє зниженню вмісту аскорбінової кислоти також подрібнення овочів та їх тривала термообробка (наприклад, варіння). Так, варіння неочищених картоплин, занурених в гарячу воду, практично не впливає на втрату вітаміну С. Якщо ж картоплини занурити в холодну воду, а потім варити, то в результаті 25 % вітаміну втрачається. Під час варіння дрібно нарізаної картоплі в супі втрачається близько 50 % вітаміну С, а при приготуванні картопляних котлет ще більше — 93-95%.
Наслідком нестачі інших важливих вітамінів є також розвиток хворобливих станів дітей.
З метою профілактики такого явища слід забезпечити різноманітне, повноцінне та збалансоване харчування дитини.

Вітаміни групи В (ВІ, В2, В6, ВІ2, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи, надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м’ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі.

Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору.
Джерелом вітаміну А служать печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі людини перетворюється на вітамін А. Насамперед це морква, помідори, абрикоси, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп.
Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні, особливо дитячому, організму. Вітаміни також корисні для малят із зниженим імунітетом, під час хвороб та для їх профілактики.
В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках. Правильно дібрати такий засіб, враховуючи індивідуальні особливості вашої дитини, допоможе вам кваліфікований лікар-педіатр.

Профілактика інфекційних захворювань у дітей

Інфекційні хвороби є невід'ємною частиною нашого життя, протягом всієї історії існування людства вони формувалися, змінювалися і змінювалися разом з ним. Одні захворювання і збудники інфекцій змінювалися іншими, поряд з чим виникали нові проблеми їх профілактики. На даний момент ризик зараження різними інфекційними захворювання залишається досить високим, а поширення хвороби деколи приймає глобальні масштаби, тому на сьогоднішній день проблема проведення профілактичних заходів захворювань як і раніше актуальна.
Профілактика інфекційних захворювань в цілому являє собою ряд заходів, спрямованих на зниження факторів ризику або запобігання захворювання населення різними хворобами і підтримання високого рівня здоров'я населення.

Найбільш сприйнятливим і відкритим для різних вірусів та інфекцій є дитячий організм в силу ще не достатньо розвиненого імунітету і низької опірності організму вірусно-мікробним атак. Найчастіше піддаються впливу інфекцій дихальна і травна системи дитини. При цьому чим молодша дитина, тим більше ризик зараження або розвитку різних ускладнень хвороби.

Профілактика інфекційних захворювань у дітей ділиться на два вида: специфічну і неспецифічну.
Специфічна профілактика , що передбачає проведення спеціальних медичних заходів, буває двох видів:
- пасивна , тобто профілактика захворювань шляхом введення в організм вже готових імунних сироваток, глобулінів та інших спеціальних компонентів, що підвищують захисні сили організму;
- активна, тобто профілактика захворювань шляхом стимуляції вироблення в організмі імунних тіл шляхом введення вакцини.
В даний час профілактичні щеплення або імунопрофілактика є основним способом запобігання різних інфекційних захворювань у дітей. Але в той же час щеплення є предметом безперервних суперечок, як серед медиків, так і серед батьків. Головною причиною суперечок є можливі ускладнення після проведення вакцинації у дітей.
Природно, не існує абсолютно безпечних вакцин. Будь-яке втручання в наш організм несе певні наслідки або відповідні реакції. Однак ці реакції вважаються нормальними, якщо вони спостерігаються у більшості щеплених і з певним сталістю після проведення тієї чи іншої вакцини. Такі реакція можуть бути місцевими, що проявляються у вигляді почервоніння, ущільнення або хворобливості місця введення вакцини, або загальними, які характеризуються загальним погіршенням самопочуття, появі головного болю, нездужання, підвищення температури тіла. Такі реакції проходять протягом 1-4 днів.
Однак в окремих випадках реакція на щеплення може відрізнятися від інших і тоді мова заходить про поствакцинальному ускладнення у щепленого дитини. Причиною може послужити як особливості окремого організму, так і порушення техніки проведення щеплення. Тому, щоб уникнути ускладнень після проведення вакцинації, необхідно звернути увагу на ряд умов:
- перед проведенням щеплення дитину повинен оглянути лікар, щоб виключити наявність нежитю, висипу, температури та інших ознак хвороб;
- якщо у дитини є схильність до алергічних реакцій необхідно за 1-2 дні до і після щеплення приймати антигістамінні препарати, однак призначати їх повинен лікар;
- необхідно дотримуватися графік проведення щеплень та інтервалів між вакцинами.
Ставлення до щеплень та імунопрофілактики в цілому є справою індивідуальною, і кожна окрема сім'я має право вирішувати, чи робити щеплення своїм дітям чи ні. Однак слід знати, що від деяких хвороб, таких як, наприклад, кір, краснуха, поліомієліт дієвого захисту ще не придумано.

Незалежно від ставлення до вакцинації існують деякі правила проведення неспецифічної профілактики інфекційних захворювань у дітей.
Головним правилом профілактики різних захворювань є дотримання особистої гігієни . З самого дитинства треба привчати дитину мити руки перед їжею і після туалету, мати особисте рушник і зубну щітку. Необхідно проводити загартовування дитини, частіше бувати на свіжому повітрі, правильно харчуватися і стежити за фізичним розвитком дитини. Всі ці заходи значно підвищують шанси дитячого організму при боротьбі з вірусами і мікробами.
Необхідно ретельно стежити за чистотою в приміщеннях, де перебувають діти, контролювати температуру, як можна частіше провітрюючи приміщення. Самою оптимальною температурою для дітей є 18-20°C, а духота і сухе повітря лише сприяють розмноженню вірусів.
Для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту не рекомендується використовувати сиру воду з-під крана, краще подбати про наявність в будинку кип'яченою або покупної води, яка буде зберігатися у надійно закритою посуді. Овочі та фрукти перед вживанням необхідно ретельно мити, а краще навіть обдавати окропом.
Запорукою дитячого здоров'я в дитячому віці є грудне вигодовування, тому необхідно як можна довше підтримувати лактацію. Крім того, доведено, що діти на природному вигодовуванні і надалі мають більш сильну опірність інфекціям, чим діти-ті, хто на штучному, так як разом з материнським молоком вони отримали і антитіла, що перешкоджають розвитку багатьох інфекційних захворювань.

Особливості захворювання вітрянкою у дітей

Вітрянка у дітей (вітряна віспа) - поширене вірусне захворювання. Вітрянкою хворіють всього один раз за все життя. У дитини, яка перенесла цю хворобу, виробляється стійкий імунітет, що виключає ймовірність повторного захворювання. Про симптоми вітрянки і способи зараження повинен знати кожен з батьків.

Способи зараження вітряною віспою

Саму назву хвороба отримала в силу способу розповсюдження «за вітром», тобто, висловлюючись сучасною медичною мовою, повітряно-крапельним шляхом. Вітрянкою можна заразитися через слизову оболонку очей або за допомогою попадання інфекції у верхні дихальні шляхи. Найчастіше вітрянка передається від дитини до дитини в дитсадках і освітніх установах (школах, гімназіях). При цьому найбільша частота зараження припадає на віковий період до 10 - 12ти років. Досить однієї дитини, яка захворіла на вітрянку, щоб заразити дитячу групу в 20-30 малюків.

Найкраще лікувати вітрянку в домашніх умовах. Це не просто нежить, яка скоро пройде, вітрянка - серйозне захворювання, і українська медична практика рекомендує для лікування карантинні умови. Хоча, приміром, у європейських країнах прийнято не обмежувати хвору дитину від здорових однолітків, оскільки перехворіла в дитинстві людина не піддається небезпеці захворювання вітрянкою в дорослому стані, що набагато небезпечніше. Заразною вітрянка стає за день до перших висипань на шкірі у хворої дитини. Період карантину продовжується ще протягом 5 днів з моменту появи останніх висипань. Але в медичній практиці користуються іншим правилом підрахунку тривалості карантину - у цілому 9 днів, починаючи з появи найперших висипань. Такі запобіжні заходи, проте, не гарантують від зараження контактуючих із хворою дитиною здорових дітей, так як небезпека зараження виникає ще до першого висипання на шкірі.

Симптоми вітрянки і процес розвитку хвороби

Вітрянка, як у дітей, так і у дорослих, може протікати безсимптомно протягом досить тривалого терміну - 1-3х тижнів. Цей період називається інкубаційним і мінімальний термін його продовження становить 7 календарних днів. Після закінчення інкубаційного періоду у хворого раптово підвищується температура (39 ° C і вище). Фактично одночасно з підвищенням t° з'являються перші шкірні висипання, які є основним симптомом констатування вітрянки, а, не допустимо, нежиті чи грипу. Додатковими симптомами вітрянки можуть виступати головний біль, відчуття слабкості, нездужання і тд. Перші висипання - плоскі рожеві цятки - відрізняються поодиноким розташуванням на шкірі, але вже через кілька годин частота шкірних висипань швидко збільшується. Цяток стає більше, розташовуються вони частіше і змінюються в своїх якостях - стають опуклими, і всередині точок висипки накопичується рідина, утворюючи бульбашки. Їх категорично не можна видавлювати! Протягом перших 3х-4х днів хвороба призводить до дуже сильних висипань на шкірі дитини, а також на різних слизових оболонках: в роті, на очах, в області геніталій. Неприємним для дитини є ефект сильного свербіння, при тому, що не можна дозволяти маляті розчісувати ранки. В іншому випадку в ранку може потрапити інфекція. З часом одні бульбашки проходять, але періодично виникають нові, «дозрівання» яких проходить подібно ранкам, що вже зажили - іншими словами, вітрянка протікає хвилеподібно. Дня через чотири після першого висипання - припиняється поява нових бульбашок, після чого захворювання йде на спад. На місцях старих бульбашок залишаються скоринки, що відпадають самостійно з плином деякого часу. Якщо дотримуватися всіх рекомендації педіатра, надалі слідів залишитися не повинно.

Лікування

Вітрянка - це вірус за своєю природою і тому лікування антибіотиками безглуздо, оскільки останні впливають на бактеріальний тип інфекції, а не на вірусний. Антибіотики призначаються у деяких випадках при вітрянці для боротьби з бактеріальною інфекцією, що приєдналась, наприклад, при занесенні її через відкриті ранки брудними руками або в інших випадках, коли відбувається нагноєння пухирів. Саме тому не можна допускати розчісування дітьми слідів висипки. Маленьку дитину треба відволікати від неприємностей сверблячки: прочитати казку, заспівати пісеньку, відвернути увагу тим, що відбувається за вікном і т. д. Оскільки зазвичай вітрянка лікується амбулаторно , подібне піклування хворої дитини повністю лягає на плечі батьків. Фармакологічного лікування у вітрянки фактично не існує. Але бажаний постільний режим, помірний розпорядок дня без активних ігор а також використання засобів, що знижують неприємні відчуття у дітей, що викликаються висипаннями. До останніх відносяться: часта зміна натільної дитячої білизни; щоденна, а то і дворазова за день, зміна постільної білизни; виключення намокання ранок висипання (крім спеціальних короткочасних ванн); виключення з раціону харчування дитини всіх можливих алергенів (акцент у харчуванні робиться на молочні продукти і продукти рослинного походження); обробка ранок «зеленкою».

Під час вітрянки дитині необхідно рясне пиття, також як і при протіканні ГРЗ, грипу та інших хвороб, коли підвищена температура може привести до зневоднення. У дітей, як правило, зникає апетит під час хвороби, батьки повинні постаратися заповнити недолік живильних речовин і загальної кількості рідини в організмі дитини. Прийом жарознижувальних засобів при вітрянці у дітей також регулюється, як і при протіканні грипу, тобто давати жарознижувальне в дозах, обумовлених віком і власною вагою дитини, треба при t ° вище 38°C.

Зазвичай при вітрянці дітям прописуються жарознижувальні засоби на базі парацетамолу, які при правильно дотриманому дозуванні (згідно інструкції препарату) - безпечні. Жарознижувальне на базі парацетамолу знімає жар і одночасно надає протизапальну дію. Для зняття свербіння можна використовувати антигістамінний препарат, але тільки за приписом лікаря і в прописаному ним же дозуванні. Тому, якщо ваш педіатр не призначив нічого подібного, задайте йому відповідне питання. При висипаннях на оболонці очей застосовується противірусний гель, призначений спеціально для очей. Питання його застосування також необхідно обговорити з педіатром. З приводу горезвісної зеленки, характерні цятки якої покривають тіло хворої на вітрянку дитини, можна сказати, що вона не належить до лікувального засобу, а лише знезаражує ранки і запобігає потраплянню в них інфекції. Плюс до цього, зеленка знімає ступінь свербіння. Зеленку може замінити в цьому сенсі слабким розчином марганцю, а ось застосування спирту в знезаражувальних цілях неприпустимо. Для лікарів та у колі близьких людей фіксування ранок зеленкою служить додатковим сигналом про зараження дитини вітрянкою.

Можливі наслідки після хвороби

Після хвороби на місці бульбашок і пухирів у діток можуть залишитись незначні рубчики. Але якщо в період протікання хвороби не спостерігалося нагноєнь, то з часом сліди зникнуть. Запалення головного мозку - важкий вид ускладнення після вітрянки у дітей. Зустрічається дуже рідко. У цьому сенсі особливо небезпечна вітрянка у новонародженого, часто отримана під час перебігу вагітності матері. Щоб уникнути цього - своєчасно робляться щеплення людям, що раніше не хворіли на вітрянку. Встановити цей факт можна шляхом спеціального аналізу крові. Подібні щеплення роблять і дітям, але також після встановлення факту не зараження. За результатами цього аналізу щеплення роблять протягом 2х - 3х діб після контакту із зараженою людиною. У переважній більшості випадків вітрянка у дітей у віці старше 1-го року проходить без ускладнень.

Дифтерія у дітей

Дифтерія у дітей - це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і носоглотки, а також, в окремих випадках, шкіри в місцях пошкоджень. Дане захворювання може призвести до летального випадку. Основний прояв - поява фібринозних плівок сіруватого кольору на поверхні мигдалин і слизових оболонках ротоглотки.

Для дифтерії у дітей, як і для багатьох інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів, характерна переважно зимова сезонність. Основний шлях передачі збудника - повітряно-крапельний. У рідкісних випадках інфекція передається контактно-побутовим шляхом. Інкубаційний період коливається від 2 до 7 днів (в середньому 3 дні). Особи, які не імунізовані проти інфекції, можуть захворіти в будь-якому віці. Збудник і причини дифтерії у дітей Основні причини дифтерії у дітей полягають у відсутності вакцинації за віком. Збудником захворювання є Corynebacterium diphtheria. Виробляючи дифтерійний токсин, вона викликає захворювання.

Вхідними воротами інфекції найчастіше є слизова оболонка порожнини рота, носа, гортані. Коринебактерії поширюються на клітини тканин і починають виробляти екзотоксин - речовину, що викликає загибель клітин організму. Екзотоксин надає як місцеву, так і загальну дію при поширенні по судинному руслу. При попаданні дифтерійної палички на глоткові мигдалини з уражених клітин відбувається виділення специфічної рідини, при згущенні якої формується щільна фібринозна плівка сіруватого кольору.

До самих серйозних ускладнень дії екзотоксину відносяться: міокардит (запалення серцевого м'яза) і ураження нервової системи. При виникненні міокардиту відбувається порушення роботи серця, виникають різні важкі порушення ритму аж до повної зупинки серцевої діяльності. При ураженні нервової системи може виникати порушення зору за типом диплопії (подвоєння), акта ковтання, мови, до повної втрати голосу. Дифтерійний токсин може проникати в тканини шиї, викликаючи дуже серйозний виражений набряк («бичача шия»).

Ознаки та симптоми дифтерії у дітей

Симптоми дифтерії у дітей дуже різноманітні і залежать від локалізації інфекційного процесу.

Ознаки дифтерії носа

При виникненні даної форми відбувається ураження носових ходів. З них виділяється кров'янисте відокремлюване. При детальному обстеженні, на крилах носа з'являються ділянки тонкої скоринки. Така форма захворювання дуже рідко призводить до ускладнень. Однак для організацій охорони здоров'я дифтерія носа є проблематичною, тому що поширюється більш швидко, ніж інші форми даного захворювання. Перші ознаки дифтерії носа з'являються швидко.

Симптоми дифтерії ротоглотки

Дифтерія ротоглотки - найчастіша форма захворювання. Характеризується появою щільних фібринозних плівок на мигдалинах, які дуже складно знімаються шпателем. При спробі зняття - вони починають кровоточити. Для захворювання даної форми також характерні такі симптоми дифтерії, як поява запального процесу ротоглотки, підвищення температури тіла до 38.3-38.9°C, тахікардія, загальна слабкість.

Ознаки дифтерії гортані

Дифтерія гортані є однією з найнебезпечніших форм дифтерії по виникненню ускладнень. У пацієнтів з'являються наступні ознаки дифтерії - висока температура тіла (39.4-40°C), загальна слабкість, сильний кашель, осиплість і втрата голосу, дихальні розлади. Поява «бичачої шиї» вказує на високий вміст екзотоксину в кровотечі. У рідкісних випадках виникає гостра дихальна недостатність і, як наслідок, смерть.

Дифтерія шкіри у дітей

Виникає приблизно в 33% всіх випадків захворювання. В основному характерна для осіб, які не дотримуються правил особистої гігієни. Практично будь-яка ділянка шкіри може бути інфікована дифтерійною паличкою. У місці зараження відбувається запалення дерми з утворенням сіруватого нальоту, виразок, рани не загоюються.

Необхідно пам'ятати! При перших підозрах на появу дифтерії необхідно негайно звернутися до лікувального закладу. Діагностика дифтерії у дітей Діагностувати хворобу необхідно в екстреному порядку. Зазвичай лікар виставляє діагноз на підставі клінічних проявів, не чекаючи підтвердження лабораторних даних. Діагностика дифтерії у дітей ґрунтується на різних даних. Спочатку він обстежує вуха, ніс і рот пацієнта для виключення інших захворювань, що викликають запалення ротоглотки, високу температуру тіла - стрептококова інфекція, інфекційний мононуклеоз і т.д.

Найважливіша ознака, що характеризує дифтерію - це поява щільних фібринозних плівок. Діагноз дифтерії може бути підтверджений за допомогою бактеріоскопії мазка із зараженої області. Використовується забарвлення за Грамом. Під мікроскопом дифтерійні палички виглядають у вигляді численних бісерних, близько розташованих один до одного колоній. Лікування дифтерії

Дифтерія - особливо небезпечне захворювання, лікування якого проводиться в лікувальному стаціонарі. При появі тяжких ускладнень (порушення дихання і т.д.) лікування здійснюється в реанімаційному відділенні. Лікування дифтерії включає комплексний підхід: як за допомогою медикаментозної терапії, так і ретельного догляду за пацієнтом. Основний метод лікування дифтерії - введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), без очікування підтвердження захворювання за допомогою лабораторних тестів

Антибіотики використовуються з метою запобігання подальшого запобігання інфекції, а також профілактики тяжких ускладнень (пневмонія). Вони використовуються не в якості замісної терапії ПДС, а в комплексі з нею. Догляд за пацієнтом з дифтерією

Пацієнтам, які страждають на дифтерію, необхідний суворий постільний режим, ретельний догляд і проведення інтенсивної терапії - інфузійна, киснева терапія, контроль за серцево-судинною та дихальною системами, лікування патології нервової системи. Хворим на дифтерію гортані може знадобитися екстрена хірургічна операція з приводу гостро виниклого стенозу. Після одужання пацієнти повинні відпочити вдома близько 2-3 тижнів . Крім того вони проходять імунізацію проти дифтерії. Лікування ускладнень дифтерії і прогноз При виникненні міокардиту у пацієнтів з дифтерією призначається киснева терапія - за допомогою неї можна уникнути порушень ритму. Іноді, при більш тяжких порушеннях ритму необхідна установка штучного водія ритму. Пацієнти з порушеним актом ковтання можуть отримувати харчування через назогастральний зонд. Хворі з пневмоніями, гострими дихальними розладами, переводяться на штучну вентиляцію легенів. Прогноз залежить від форми, тяжкості, наявності ускладнень, часу введення антитоксину. Чим більше ці показники, тим вище ймовірність летального випадку.

Профілактика

Профілактика дифтерії включає 4 головних аспекти: імунізація населення, ізоляція заражених пацієнтів, повідомлення про спалах захворювання в управління охорони здоров'я. В даний час імунізація населення - це найефективніший спосіб запобігти виникненню дифтерії. Імунізація проводиться введенням вакцини проти дифтерії, коклюшу, правця (АКДП) в 3 етапи: перша вакцинація в 3 міс; друга вакцинація в 4.5 міс; третя вакцинація в 6 міс. Далі проводиться ревакцинація населення: перша - в 18 міс; друга - в 7 років; третя - в 14 років. Після, всі дорослі особи проходять ревакцинацію проти дифтерії кожні 10 років від моменту останньої ревакцинації .

Пацієнти, хворі на дифтерію, повинні бути ізольовані протягом 1-7 днів. Ізоляція хворого припиняється після заключної дезінфекції та одноразового негативного результату бактеріального дослідження слизу із рота. Враховуючи те, що дифтерія має дуже короткий інкубаційний період, проводиться виявлення і спостереження за особами, які контактували з хворим. З метою профілактики їм призначається семиденний курс антибактеріальної терапії. Дані заходи необхідні для відстеження потенційних вогнищ інфекції, а також сприяють складанню більш достовірної інформації про характер вогнища виникнення дифтерії.

Краснуха у дітей

Краснуха - це інфекційне захворювання, що передається трансплацентарним і повітряно-крапельним способом. Хвора людина є джерелом інфекції протягом 5 днів, після прояву висипань. Найчастіше хвороба спостерігається у дітей до 10 років, а у немовлят до шестимісячного віку хвороба зустрічається дуже рідко, оскільки дитячий організм захищений антитілами, які передаються з материнським молоком. Один раз перехворівши на краснуху, людина на все життя набуває імунітет проти цього захворювання.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день розроблена спеціальна універсальна вакцина, яка використовується для профілактики краснухи у дітей у всіх країнах світу.

Найчастіше захворювання зустрічається у великих містах, де спостерігається дуже висока скупченість дітей. Це пояснюється тим, що в навколишньому середовищі вірус стає нестійким, тому для зараження однократного контакту з хворим, як правило, недостатньо. Переважно хвороба атакує дітей, які відвідують дитячі садки, однак бувають випадки захворювання підлітків і навіть дорослих людей. Краснуха відрізняється сезонністю своїх проявів, тому епідемії часто спостерігаються взимку або навесні.

Інкубаційний період захворювання триває близько трьох тижнів, після чого починають виявлятися перші ознаки краснухи. Хвору дитину починає мучити головний біль та легкі катаральні симптоми. Потім з'являється висип, підвищується температура, виникає легка лихоманка, в результаті чого дитина стає млявою і вередливою. Перші висипання з'являються на обличчі, за вухами, під волоссям, після чого поширюються на руки, тіло і нижні кінцівки.

Далі розглянемо, як проявляється краснуха у дітей.

Типовим проявом хвороби вважається висип, яка стрімко утворюється і поширюється. Максимальна кількість таких висипань відзначається через добу після появи першого плями. Висип при краснусі відрізняється овальною або круглою формою, кожен її елементи не перевищує 3 мм і не підносяться над шкірою. Поширення висипань в основному локалізуються на сідницях, спині і розгинальній поверхні рук, трохи менше плям розташовується в області обличчя і шиї. У деяких випадках діагностувати краснуху дуже складно, так як її прояви часто нагадують скарлатину чи кір. Іноді хвороба не супроводжується висипанням, тому її помилково плутають з гострими респіраторними захворюваннями, які виражаються помірним ураженням дихальної системи.

Додаткові прояви краснухи: почервоніння і запалення слизової оболонки ротової порожнини; збільшення потиличних і шийних лімфовузлів; почастішання серцебиття і приглушеність серцевих тонів; помірна лейкопенія; моноцитоз; підвищення швидкості осідання еритроцитів.

Лікування краснухи у дітей.

Спеціального лікування краснухи у дітей не існує. Для усунення симптомів краснухи призначаються симптоматичні лікарські засоби, а при розвитку ускладнень - антибактеріальні препарати. Якщо захворювання протікає без серйозних наслідків, хвора дитина госпіталізації не потребує, а при вираженому гарячковому стані йому показаний суворий постільний режим. Болі в м'язах і суглобах усуваються за допомогою антигістамінних препаратів, при вираженому кон'юнктивіті призначається альбуцид, а хворобливе збільшення лімфовузлів потребує проведення УВЧ - терапії. Також дуже важливо стежити за достатнім надходженням в дитячий організм рідини, вітамінів і мінералів.

Щеплення від краснухи дитині

В основі вакцини проти краснухи лежать ослаблені живі віруси цього захворювання. Як правило, таке щеплення діти переносять досить легко, тому батькам не варто сильно турбуватися на цей рахунок. Слід зазначити, що профілактика краснухи часто поєднується з плановими вакцинаціями від інших захворювань, виняток становить тільки щеплення БЦЖ. Відзначено також висока ефективність такої процедури: після проведення вакцинації в дитячому організмі виробляється стійкий імунітет проти краснухи, яких зберігається протягом двох десятиліть. Такий високий показник вказує на якість вакцин, які застосовуються для дітей. Щеплення від краснухи дитині роблять в перший рік її життя, подальша ж ревакцинація відбувається в шестирічному віці. У більшості випадків пропонована вакцина не провокує жодних побічних ефектів і лише кілька відсотків дітей можуть відчувати нездужання. Деякі побічні явища щеплення: місцева набряклість , почервоніння і легкі больові відчуття; невеликі коливання температури тіла; тимчасове збільшення лімфовузлів. Якщо неприємні прояви з'являються в більш пізній час, швидше за все вони не мають відношення до вакцинації, тому батькам в таких випадках рекомендується звернутися до лікаря-педіатра.

Скарлатина у дітей: ознаки, способи лікування, профілактика хвороби

Скарлатина – заразне захворювання, що передається повітряно-крапельним і тактильним шляхом. Діток, віком від 2 до 10 років, частіше наздоганяє ця хвороба. Трапляється це в дитячому саду або школі, де вони користуються спільними іграшками, білизною, посудом та іншими предметами побуту.

Найсумніше, що вакцина проти скарлатини поки не існує. Велике розмаїття стрептококів групи А, які власне і викликають цю хворобу, не дозволяє вченим знайти єдино правильне рішення в боротьбі з швидко поширюється інфекцією.

Скарлатина у дітей: симптоми

Інкубаційний період при цієї хвороби, як правило, триває від 2 до 7 діб. Але бувають випадки, коли скарлатина у дітей проявляє себе навіть через кілька годин після зараження. Так чи інакше, а батьки повинні знати симптоми цього захворювання, щоб вчасно звернутися до педіатра.

Основні з них такі:

• різке підвищення температури;
• біль в області гортані;
• млявість дитини;
• підвищення артеріального тиску;
• болі в животі, тахікардія.

У самих маленьких карапузів хвороба часто супроводжується блювотою і проносом. А у деяких малюків при скарлатині виникає лише висип, температура піднімається не сильно, при цьому інші симптоми слабо виражені або зовсім відсутні. Скарлатина у дітей симптоми має неоднакові, це залежить від особливостей імунітету, протікання хвороби. Крім того, велике значення має період даного захворювання.

Інші ознаки скарлатини у дітей

Основною ознакою недуги можна назвати висип на тілі. Вона виникає приблизно через день-два після перших симптомів. Дрібна висипка на самому початку скарлатини вражає шию та обличчя маленького хворого, а потім вона поширюється на живіт, груди, внутрішню поверхню стегон.

До іншими ознаками захворювання можна віднести зміна кольору особи. При скарлатині носогубний трикутник залишається білим, а щоки дитини стають червоними. Визначити цю недугу можна дуже просто: потрібно натиснути долонею те місце, де є висип. Якщо висипання тимчасово зникають, а потім з’являються, то, найімовірніше, малюк захворів на скарлатину.

Ангіна – це ще один важливий ознака даної хвороби. Інше питання в тому, що ангіна у хворих може мати різну ступінь тяжкості. А лімфатичні вузли при цьому збільшуються в розмірах, досить часто виникає біль у горлі. Язичок малюка спочатку має сіруватий відтінок, а потім стає яскраво-червоним, на ньому з’являються гладкі сосочки.

Ознакою скарлатини вважається і лущення шкіри, яке починає турбувати карапуза через тиждень або два після зараження. Лущення починається з долоньок і підошви, а потім поширюється на все тіло дитинки. На долонях і підошвах лущення чітко виражене, а на тілі малюка воно дрібне, менш помітне.

Можна зробити висновок, що хвороба скарлатина у дітей не залишиться без уваги батьків, а всі перераховані вище ознаки – це серйозний привід для того, щоб викликати лікаря.

Інкубаційний період

Джерелом цієї недуги вважаються не лише хворі особи, але ще і здорові носії інфекції (такими вважаються 20 відсотків людей). Інкубаційний, або прихований період може тривати від 2-3 годин аж до 12 днів. Медики акцентують увагу на тому, що хворий може заразити людину вже тоді, коли у нього з’являються перші ознаки скарлатини.

У той час, коли інкубаційний період переходить в іншу стадію, виникають висипання. Бажано викликати лікаря раніше, ніж на тілі дитини з’явиться висип, тому що так можна уникнути багатьох неприємностей. В іншому випадку лікування буде тривалим, досить складним.

Інкубаційний період не у всіх протікає однаково: у одних діток він триває всього 1-2 дні, а в інших – до 10 діб. Маленький чоловічок вважається заразним з того часу, як у його організмі “оселилася” скарлатина і в наступні 2-3 тижні. До повного одужання його не можна відпускати в садок або школу, а хворий карапуз має бути під контролем лікаря.

Антибіотики при скарлатині у дітей

Самим дієвим методом лікування даної хвороби можна назвати антибіотики. Саме вони допомагають швидко поправити здоров’я маленького чоловічка і поліпшити його самопочуття. Треба знати, що антибіотики при скарлатині у дітей повинен призначати лікар.

Найчастіше при такому захворюванні лікарі призначають препарати пеніцилінового ряду. Приймати їх потрібно щонайменше тиждень, але в кожному конкретному випадку тривалість прийому антибіотиків визначає фахівець. Навіть якщо у дитинки зникли такі ознаки, як температура або висип, лікування повинно продовжуватися. Це допоможе уникнути рецидивів і неприємних наслідків.

Колись ця недуга давав багато ускладнень, а зараз їх кількість зменшилася, завдяки антибіотикам. Якщо ці препарати були своєчасно призначені лікарем, то дитина зможе швидко одужати.

Скарлатина у дітей: лікування

Крім прийому антибіотиків ще лікар може призначити протиалергічні засоби. У більшості випадків лікування скарлатини відбувається вдома. Госпіталізації малюка може знадобитися тоді, коли він має важку або середньої важкості форму. Якщо крім хворої дитини в сім’ї є ще маленькі крихти, то краще відправити його в лікарню.

Коли лікування призначено будинку, то має сенс простежити за тим, щоб хворий був в окремій кімнаті. Також йому потрібно виділити окремий посуд, рушник і білизну. Повертатися до звичного життя малюк може приблизно через 10 днів після початку захворювання. Зрозуміло, що ходити в садок або школу маленький чоловічок не має до повного одужання. Навіть якщо батьки не спостерігають жодних ознак скарлатини, це не означає, що їх немає. Дитина повинна бути в ліжку 7-10 днів.

Про те, як лікувати скарлатину у дітей точно знають тільки медики. Слухати поради бабусь або інших мам з цього приводу можна, але варто довіряти тільки тим людям, які мають відповідну освіту.

Скарлатина у дітей: наслідки

Стрептокок групи А – дуже небезпечний вид бактерії, який здатний не тільки порушити легку скарлатину, але і серйозно порушити загальний баланс в організмі.

Вони діють гнітюче на роботу нирок (гломерулунофрит), викликають ангіну, яка може перейти в хронічний тонзиліт, ревматизм та інші хвороби.

Скарлатина з’являється у дітей в тому випадку, якщо в момент зараження стрептококом до нього відсутній імунітет.

Скарлатина у дітей: профілактика

Спеціальних профілактичних заходів від цієї хвороби немає. Можна порадити дотримуватися простих правил:

• займатися загартовуванням дитини;
• особливу увагу потрібно приділяти харчуванню;
• необхідно стежити за станом зубів маленького чоловічка;
• утримувати дитячу кімнату в чистоті.

Раніше брали пеніцилін для профілактики скарлатини, але він виявився малоефективним. З препаратів, які застосовуються при контакті з хворим на скарлатину з метою профілактики, лікарі рекомендують тільки гамма-глобулін.

Зовсім не важливо, які має скарлатина у дітей симптоми. Лікування завжди повинно проводитися своєчасно, з урахуванням віку, стану дитини. Чим раніше воно розпочато, тим краще і для вашого малюка, і для всіх членів сім’ї.

Алергія у дітей. Профілактика алергії

За останні роки серед дітей значно збільшилась поширеність алергічних захворювань. Для того щоб попередити розвиток алергічних станів у дітей, необхідно знати, що призводить до їх виникнення, які форми захворювання найчастіше зустрічаються, які заходи потрібно застосовувати для їх ліквідації.

Що ж таке алергія?
Цей термін походить від грецьких слів: "аллос" - інший, другий" і ергон" - я роблю; буквальний переклад означає "роблення по-іншому". У сучасній медицині терміном "алергія" позначають змінену підвищену чутливість організму по відношенню до тієї чи іншої речовини - алергену. Підвищена чутливість проявляється в різних хворобливих симптомах. Кількість алергенів у природі надзвичайно різноманітне. Ними можуть бути харчові продукти (фрукти, овочі, ягоди, м'ясо), пилок різних трав, дерев, злаків, хімічні речовини, ліки, шерсть тварин, бактерії і віруси.

Алергени, які викликають в організмі змінену реакцію (алергічну), потрапляють в організм різними шляхами: через рот, шкіру, дихальні шляхи, при ін'єкціях (підшкірних, внутрішньом'язових, внутрішньовенних). В даний час доведено, що підвищена чутливість або схильність до алергічних захворювань дуже часто передається у спадок. Але розвиток алергічного захворювання відбувається під впливом несприятливих факторів середовища, при зустрічі з алергенами.

Алергічні реакції діляться на дві великі групи: сповільненого і негайного типу. До реакцій уповільненого типу відносяться такі захворювання, як алергічний діатез, екзема, нейродерміт, а негайного типу - анафілактичний шок, сироваткова хвороба, набряк Квінке, лікарська алергія.

Форми алергічних захворювань.
В залежності від причин і основних симптомів хвороб розрізняють кілька їх форм: харчова алергія, лікарська хвороба, бронхіальна астма, полінози, атопічний дерматит. При цьому існує певна послідовність розвитку підвищеної чутливості і є вікові особливості виникнення алергічних хвороб у дітей.

Дуже часто початок алергічних захворювань відноситься до раннього дитинства, і тоді підвищена чутливість розвивається насамперед до харчових алергенів. У дітей першого року життя алергічні симптоми викликаються в першу чергу вживанням в їжу коров'ячого молока, молочних сумішей на його основі, потім білка або жовтка курячого яйця, риби, манної крупи, цитрусових, моркві. У більш старшому віці харчова алергія з'являється на страви, що містять екстрактивні речовини, а також продукти з барвниками та консервантами (мармелад, джем, морозиво, тістечка, торти, газовані напої), горіхи, шоколад, банани.

Клінічні прояви харчової алергії різноманітні і залежать від віку. На першому році життя це можуть бути реакції негайного типу у вигляді блювоти, рідкого стула, здуття і спазмів кишечника з колікоподібними болями, а також реакції уповільненого типу. Це шкірні прояви - попрілості, скориночки на волосистій частині голови, яскраве почервоніння на щоках. Якщо вчасно не звернути увагу на ці симптоми і не звернутися до лікаря, можуть розвинутися екзема, нейродерміт, супроводжуються сильним сверблячкою, розладами нервової системи. Діти стають дратівливими, погано сплять, порушується апетит.

З віком чутливість до харчових алергенів у більшості дітей, як правило, зменшується, але у частини з них з'являється підвищена чутливість до інших алергенів: побутових (домашній пил, сухий корм для акваріумних риб), епідермальний (волосся, шерсть домашніх тварин), хімічним ( лаки, фарби, миючі речовини, предмети парфумерії), пилкових (пилок квітучих трав, дерев, пилок квітів), лікарських препаратів (ліки, вітаміни, препарати крові, вакцини та сироватки). При повторюваних гострих захворюваннях, особливо гострих респіраторних, формується підвищена чутливість до вірусів і бактерій, що викликають ці захворювання, а потім і до медикаментів, які застосовуються при їх лікуванні. У дитини розвивається важкий порочне коло.

Полінози - це алергічні захворювання, що викликаються підвищеною чутливістю до пилку рослин, проявляються в таких гострих симптомах, як нежить, кашель, кон'юнктивіт, приступ задухи, напад бронхіальної астми. Часто може бути поєднання кон'юнктивіту і рясного слизового нежиті. Деякі діти скаржаться на свербіж і печіння очей, сльозотеча, світлобоязнь, закладеність носа з утрудненням дихання.

Одним із симптомів хвороби є нападоподібне чхання, чередующееся зі спокійним станом. Поширеність і тяжкість полінозів залежить від сезону року, особливостей рослинного покриву місцевості. Так, наприклад, в Москві і Московській області особливо часто поліноз викликає пилок злаків, рідше - бур'янів та дерев. Пік прояву поліноз у дітей припадає на період цвітіння цих найбільш значущих рослин різних географічних зон. Початок хвороби у дитини зазвичай збігається з цвітінням того рослини або рослин, до яких у нього підвищена чутливість, і тому симптоми захворювання, як правило, повторюються щороку в один і той же час.

Лікарська хвороба - це алергічні реакції на прийом-якого лікарського препарату. Розвиток і тяжкість алергічної реакції залежить від виду ліки, від його дози, способу застосування.

Найбільш важкою формою лікарської алергії є анафілактичний шок - це реакція негайного типу. Сироваткова хвороба виникає після введення дитині з профілактичною або лікувальною метою чужорідного білка. При первинному введенні сироватки хвороба частіше розвивається на 6-12-й день, рідше - до 20-го дня. У малюка підвищується температура, збільшуються лімфатичні вузли, на шкірі з'являється різного характеру сверблячий висип, уражаються судини, змінюється стан крові, бувають болі в суглобах, їх набряклість і почервоніння.

При лікарській алергії можуть виникнути захворювання органів дихання - у дитини з'являється гавкаючий кашель, утруднене дихання, сиплий голос, а деякі антибіотики викликають напади бронхіальної астми.

Бронхіальна астма - захворювання, для якого характерні повторювані напади утрудненого дихання, задишки (утрудненого видиху). Напади можуть бути дуже тривалими, і тоді говорять про астматичному стані у дитини.

Причиною бронхіальної астми є підвищена чутливість дихального тракту (трахеї, бронхів) до різних алергенів. Приступ бронхіальної астми часто виникає на тлі або після гострого респіраторного захворювання.

Атопічний дерматит - це розвиток алергічного процесу на шкірі. Починається захворювання частіше у дітей 2-4-го місяця життя. На лобі і щоках з'являється почервоніння, припухлість, висипання дрібної бульбашкової висипки, яка лопається, і на її місці утворюються кірочки, садна. Уражені ділянки шкіри сверблять, малюки розчісується до крові.

В залежності від тяжкості та локалізації шкірних симптомів у дітей розрізняють екзему та нейродерміт. Характерними симптомами цих захворювань є свербіж уражених ділянок шкіри, "географічний" язик - нерівний, з ділянками різного кольору, з неправильним малюнком, а також часто порушення загального стану і самопочуття.

Говорячи про клінічних формах алергічних хвороб у дітей, треба обов'язково пам'ятати наступне: 1) у дитини першого року життя з харчовою алергією з плином часу з'являється чутливість до домашнього пилу, пилку рослин, вовни домашніх тварин, до лікарських препаратів; 2) повторні гострі захворювання також викликають алергічні реакції, часто посилюють вже наявні алергічні захворювання; 3) чим частіше повторюється алергічна реакція, тим більше закріплюється у дітей її механізм і тоді переохолодження, перегрівання, емоційні або фізичні навантаження можуть викликати чергове алергічне захворювання.

Профілактика алергічних захворювань.
Для профілактики алергії у дітей необхідно рекомендувати цілий ряд заходів, від виконання яких залежить здоров'я малюка.

Майбутньій матері необхідно з обережністю приймати антибіотики та інші лікарські препарати і дотримуватися раціональну дієту.

Годуючій матері важливо дотримуватися дієти, обережно вживати харчові продукти, найбільш часто викликають алергію (горіхи, шоколад, цитрусові, рибу, жовток і білок курячого яйця, насичені бульйони, прянощі).

Для дітей, батьки яких страждають алергічними захворюваннями, потрібно дуже обережно вводити прикорм, намагатися довше годувати їх грудним молоком. При призначенні прикорму з каш - краще гречана і вівсяна, приготовані на овочевому відварі. Овочеві супи готуються без зеленого горошку і кольорової капусти.

Дітям з проявами харчової алергії не можна давати гострі та солоні страви, прянощі, маринади, консервовані продукти. Їм можна давати вегетаріанські супи, відварне м'ясо, кефір, топлене масло, сир, олію, білокачанну капусту, кабачки, картоплю, гречану та рисову кашу, кисло-солодкі яблука, сливи, груші, кавун, чорний хліб, сушки, діабетичне печиво, замість цукру - фруктозу або частково ксиліт. При алергії до коров'ячого молока можна використовувати молоко, піддане термічній обробці, і кисломолочні суміші.

Створити єдину дієту для дітей з харчовою алергією можна, тому для кожного малюка вона індивідуальна.

Батькам, вихователям і всім, хто працює з дітьми, схильними до алергічних реакцій, важливо не допускати контакту малюків з домашнім пилом, шерстю домашніх тварин.

Батькам не потрібно займатись самолікуванням, безконтрольним застосуванням лікарських препаратів без призначення лікаря, намагайтеся не давати малюкові відразу кілька ліків.

Профілактичні щеплення дітям з алергічними реакціями слід проводити за індивідуальним графіком, щадним методом, у період тривалого благополуччя, тобто відсутності симптомів загострення алергічного захворювання. До щеплення і після неї діти отримують протягом 7-10 днів препарати, що знімають підвищену чутливість організму.

До обов'язкових заходів профілактики алергії у дітей слід віднести: дотримання вікового режиму дня, як можна більш тривале природне вигодовування на першому році життя, раціональне харчування дитини старше року, поступове загартовування і раціональне фізичне виховання малюка, дотримання рекомендацій лікаря при лікуванні дітей, при проведенні профілактичних щеплень.

Лікування алергічних захворювань у дітей завжди тривале і комплексне, призначається лікарем-педіатром або алергологом. Діти з алергією знаходяться під спеціальним диспансерним наглядом.

Говорячи про лікування алергії, слід сказати про заходи екстреної долікарської допомоги дітям при розвитку важких гострих станів - анафілактичного шоку і нападу бронхіальної астми.

Якщо у дитини починається напад бронхіальної астми, необхідно перш за все забезпечити до неї доступ свіжого повітря, зробити для рук і ніг гарячі ванни. У більшості хворих бронхіальною астмою є кишенькові інгалятори, які заповнені спеціальними ліками. Вдихання аерозолей через інгалятор швидко зупиняє напад.

У разі розвитку анафілактичного шоку потрібно негайно викликати швидку допомогу. До приходу лікаря дитину слід укласти на бік (щоб уникнути асфіксії блювотними масами), тепло укутати, відкрити вікно.

Профілактичні щеплення

Наказ МОЗ України № 595 від 16.09.2011 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»

Щепленню підлягають усі новонароджені, що не мають до цього протипоказань. Вакцинація проводиться на 3-5-у добу життя дитини (не раніше 48-ї години після народження). Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла ≥ 2000 г необхідно застосовувати вакцину для профілактики туберкульозу із зменшеним вмістом антигену (далі - БЦЖ-м).

Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями та іншими парентеральними маніпуляціями.

Діти, які не були щеплені в пологовому стаціонарі, підлягають обов’язковій вакцинації в закладах охорони здоров’я.

Якщо дитина не щеплена в пологовому стаціонарі через медичні протипоказання, щеплення проводиться вакциною БЦЖ-м, в інших випадках щеплення проводиться вакциною для профілактики туберкульозу (далі – БЦЖ).

Дітям, яким не виповнилося два місяці, щеплення проти туберкульозу проводиться без попередньої проби Манту. Після двомісячного віку перед виконанням щеплення БЦЖ дитині слід провести пробу Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.

З метою раннього виявлення туберкульозу проба Манту з 2-а туберкуліновими одиницями туберкуліну застосовується для всіх дітей з 12-місячного віку систематично раз на рік незалежно від попереднього результату.

Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти у віці 7 років з негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.

У зв’язку з тим, що профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну, при проведенні туберкулінодіагностики за віком її необхідно планувати до проведення профілактичних щеплень. У разі якщо з тих або інших причин пробу Манту проводять після проведення профілактичних щеплень, туберкулінодіагностика повинна здійснюватись не раніше ніж через один місяць після щеплення.

Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають усі новонароджені. Для вакцинації дітей проти гепатиту В використовується схема: 0 (перша доба)-1-6 місяців життя дитини.

Новонародженим з масою тіла менше 2000 г, що народилися від HBsAg позитивних матерів, вакцинація проводиться обов’язково при народженні за схемою 0-1-2-7 (0 - перша доба життя, дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями - 1 місяць, другим та третім щепленнями - 1 місяць, третім та четвертими щепленнями – 5 місяців).

Особливості вакцинації проти гепатиту В дітей, що не отримали щеплення за віком, наведені у главі 2 цього розділу.

Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводиться за віком у 3 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 5 місяців (третє щеплення) та 18 місяців (четверте щеплення).

Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленнями вакциною проти кашлюку, дифтерії, правця становить щонайменше 1 місяць. Інтервал між третім і четвертим щепленнями повинен становити не менше 12 місяців.

Для вакцинації дітей проти кашлюку на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (далі – АаКДП), так і з цільноклітинним (далі – АКДП) кашлюковим компонентом.

Перенесений кашлюк в анамнезі не є протипоказанням до вакцинації проти даної хвороби.

Вакцинація проти кашлюку проводиться дітям до 6 років 11 місяців 29 днів.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП), наступну у 14 років та у 18 років – анатоксином дифтерійно-правцевим із зменшеним вмістом антигену (далі - АДП-М).

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказами, які раніше були щеплені, проводять АДП-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Особливості вакцинації дітей проти кашлюку, дифтерії та правця, що не отримали щеплення за віком, наведені у главі 2 цього розділу.

Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі - ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказаннях до введення оральної поліомієлітної вакцини (далі - ОПВ) - для всіх наступних щеплень за цим Календарем.

Вакцина ОПВ застосовується для 3-6-го щеплень (щеплення за віком - 5 місяців,18 місяців, 6 років та 14 років) за відсутності протипоказань до ОПВ.

Вакцина ІПВ може бути застосована для 3-6-го щеплень як окремо, так і у складі комбінованих вакцин.

Дітям, які перебувають у сімейному оточенні з ВІЛ - інфікованими або з особами, котрим протипоказано введення ОПВ, щеплення проводиться виключно ІПВ-вакциною.

Особливості вакцинації дітей проти поліомієліту, що не отримали щеплення за віком, наведені у главі 2 цього розділу.

Після щеплення ОПВ пропонується обмежити ін’єкції, планові операції протягом 40 днів, виключити контакт з особами, котрим протипоказано введення ОПВ.

Вакцинація дітей для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae тип b (далі - Hib-вакцина), може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять Hib–компонент. При використанні Hib-вакцини для первинної вакцинації необхідно надавати перевагу комбінованим вакцинам з Hib–компонентом.

Щеплення для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae тип b, слід проводити за схемою 3-4-18 місяців.

Вакцинація проти Hib-інфекції проводиться дітям до 4 років 11 місяців 29 днів. У старшому віці вакцинація проти Hib-інфекції проводиться лише особам з групи ризику відповідно до глави 4 цього розділу.

Особливості вакцинації для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae тип b, дітей, що не отримали щеплення за віком, наведені у главі 2 цього розділу.

Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться у віці 12 місяців. Друге щеплення - у віці 6 років.

Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати у будь-якому віці до 18 років. У цьому разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між дозами мінімального інтервалу.

Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказанням до щеплення.

Особливості вакцинації дітей проти кору, епідемічного паротиту, краснухи з порушенням цього Календаря наведені у главі 2 цього розділу.

Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту, краснухи осіб старше 18 років, що не отримали щеплення за віком, наведена у розділах ІІІ та IV цього Календаря.

Не слід спочатку розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів між дозами.

ЛІІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА.

Ротавірусна інфекція - одна з найпоширеніших причин діарейних захворювань у дітей. В Україні найчастіше рота вірусну інфекцію виявляють у 40% від загальної кількості гострих кишкових інфекцій в теплу пору і у 80% в холодну пору року. Джерелом інфекцій є хвора гастроентеритом людина або носій. Носіями рота вірусів переважно є дорослі. Передача вірусу відбувається безпосередньо від людини людині. На ротавірусну інфекцію частіше хворіють у осінньо-зимовий період. Захворювання дуже швидко поширюється від хворих і носіїв. Виявляють його поодинокі випадки й епідемічні спалахи. Останнім часом часто реєструють спалахи ротавірусної інфекції в дитячих садках, школах. Практично всі діти переносять ротавірусну інфекцію до п’ятирічного віку. Після перенесеного захворювання дитячий організм виробляє імунітет до рота вірусу того типу, на який перехворіла дитина. Утім можливе зараження рота вірусом іншого типу, тому можуть виникати повторні випадки інфікування. Захворювання починається гостро, з підвищення температури тіла, блювання та проносу. У разі виникнення цих симптомів у дошкільника слід негайно звернутися до лікаря. Лікування та профілактика ротавірусної інфекції Нині не існує специфічної терапії рота вірусної інфекції, тому основним є поповнення втрат води та електролітів для запобігання розвитку зневоднення. Антибактеріальну терапію для лікування ізольованої ротавірусної інфекції не застосовують. Важливим елементом лікування є дієта. Профілактика ротавірусної інфекції полягає в дотриманні санітарно-гігієнічних норм:

 Регулярне миття рук милом, оброблення рук антисептичними засобами;

 Використання для пиття лише кип’яченої води;

 Миття овочів і фруктів кип’яченою водою, по можливості перед уживанням їх слід обдати окропом;

 Уникнення прямого контакту з інфікованими;

 Утримання поверхонь та предметів, яких торкається дитина (іграшки, підлога, меблі, одяг тощо), у чистоті.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження хребта

1. Цей Порядок визначає механізм надання до­медичної допомоги постраждалим при підозрі на по­шкодження хребта не медичними працівниками.

2.У цьому Порядку термін «пошкодження хребта» вживається у такому значенні — це па­тологічний стан, що виникає внаслідок прямого та непрямого травмуючого фактора.

Інші терміни вживаються у значеннях, наве­дених в Основах законодавства України про охо­рону здоров'я та інших нормативно-правових ак­тах у сфері охорони здоров'я.

3. Ознаки пошкодження хребта: сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї або спині; поко­лювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформа­ція в області хребта; судоми; ускладнене дихання; втрата рівноваги.

4. Травму хребта слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; силь­ний удар по тулубу; дорожньо-транспортні при­годи; ураження блискавкою; ураження електрич­ним струмом; вибух.

5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошко­дження хребта не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання - відновити прохідність дихальних шляхів, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо постраждалий у свідомості та його місцезнаходження безпечне:

а) зафіксувати шийний відділ хребта за до­помогою шийного комірця або іншим методом (м'яка шина, ручна фіксація);

б) залишити у початковому положенні;

в) забезпечити постійний нагляд за постраж­далим до приїзду бригади екстреної (швидкої} медичної допомоги;

г) вкрити постраждалого термопокривалом, ковдрою;

ґ) забезпечити психологічну підтримку;

6) якщо місце події небезпечне:

а) зафіксувати шийний відділ хребта за до­помогою шийного комірця або іншим методом (м'яка шина, ручна фіксація);

6) перемістити постраждалого на довгу транспортувальну дошку або тверду рівну по­верхню (щит, двері тощо);

в) зафіксувати постраждалого на довгій тран­спортувальній дошці перед транспортуванням;

г) вкрити постраждалого термопокривалом, ковдрою;

ґ) перемістити постраждалого в безпечне місце;

д) провести повторний огляд;

є) надати домедичну допомогу постраждалому залежно від наявних пошкоджень (пов'язки, фіксація переломів тощо);

є) надати психологічну підтримку;

ж) забезпечити постійний нагляд за постраж­далим до приїзду бригади екстреної (швидкої) ме­дичної допомоги.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови (черепно-мозкова травма)

1. Цей Порядок визначає механізм надан­ня домедичної допомоги постраждалим при під­озрі на травму голови (черепно-мозкова травма) не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку термін «черепно-мозкова травма» вживається у такому значенні — це стан, що виникає внаслідок травматичного ушкоджен­ня головного мозку, його оболонок, судин, кісток черепа та зовнішніх покривів голови.

Інші терміни вживаються у значеннях, наве­дених в Основах законодавства України про охо­рону здоров'я та інших нормативно-правових ак­тах у сфері охорони здоров'я.

3. Ознаки черепно-мозкової травми: рани, син­ці в області голови та обличчя; сонливість; сплута­ність або втрата свідомості; сильний біль або від­чуття тиску в голові, шиї; поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області голови; су­доми; утруднене дихання; порушення зору; нудота; блювота; стійкий головний біль; втрата рівноваги; виділення крові та/або ліквору (прозора рідина) з ротової та/або носової порожнини та вуха.

4. Травму голови слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; сильний удар по голові або тулубу; дорожньо-тран­спортні пригоди; ураження блискавкою; уражен­ня електричним струмом; вибух.

5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму го­лови (черепно-мозкова травма) не медичними пра­цівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) зафіксувати шийний відділ хребта (ший­ний комірець, м'яка шина, фіксація руками);

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реані­мації;

6) якщо у постраждалого відсутні рани в об­ласті голови та інші пошкодження:

а) вкрити постраждалого термопокривалом, ковдрою;

б) підтримати постраждалого психологічно;

в) забезпечити постійний нагляд за постраж­далим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

г) при погіршенні стану постраждалого зате­лефонувати до диспетчера екстреної медичної до­помоги, дотримуватись його рекомендацій;

ґ) за наявності небезпеки евакуювати по­страждалого на довгій транспортувальній дошці;

7) якщо у постраждалого наявні рани в об­ласті голови та інші пошкодження:

а) накласти пов'язки на рани;

б) вкрити постраждалого термопокривалом, ковдрою;

в) підтримати постраждалого психологічно;

г) забезпечити постійний нагляд за постраж­далим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) при погіршенні стану постраждалого за­телефонувати до диспетчера екстреної медич­ної допомоги, дотримуватись його рекомен­дацій;

д) за наявності небезпеки евакуювати по­страждалого на довгій транспортувальній дошці.

Порядок надання домедичноі допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження живота

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичноі допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження живота не медичними працівни­ками.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у та­кому значенні:

закрита травма живота — травма, при якій шкіра, підшкірна клітковина та апоневроз зали­шаються непошкодженими, а на шкірі живота та прикордонних ділянках спостерігаються під­шкірні крововиливи;

проникаюча травма живота — травма, при якій канал рани проникає у черевну порожнину.

Інші терміни вживаються у значеннях, наве­дених в Основах законодавства України про охо­рону здоров'я та інших нормативно-правових ак­тах у сфері охорони здоров'я.

3. Ознаки проникаючої травми живота: на­явність рани; біль в рані та в черевній порожнині; нудота; блювота; слабкість; відчуття тиску, «роз­пирання» в животі; наявність сторонніх предме­тів у рані (ніж, арматура тощо); наявність в рані кишківника чи сальника (евентерація).

4. Ознаки закритої травми живота з можли­вою внутрішньою кровотечею: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття хви­лювання або неспокою; часте дихання; бліда, хо­лодна або волога на дотик шкіра; нудота; блюво­та; відчуття спраги; втрата свідомості.

5. Послідовність дій при наданні домедичноі допомоги постраждалим при підозрі на пошко­дження живота не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидко медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання розпочати проведення серцево-легеневої реанімації

5) при закритій травмі живота:

а) надати постраждалому зручне положення

6) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

в) вкрити постраждалого термопокривалом, ковдрою;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) при погіршенні стану постраждалого до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги;

б) при проникаючій травмі живота:

а) надати постраждалому зручне положення

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

в) накласти чисту, стерильну пов'язку на ран; та зафіксувати її за допомогою лейкопластиру;

г) не вправляти внутрішні органи в черевну порожнину;

ґ) не виймати з рани сторонні предмети;

д) вкрити постраждалого термопокривалом, ковдрою;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку термін «інсульт» вжива­ється у такому значенні — це гостре порушення мозкового кровообігу, що спричинює ушкоджен­ня тканин мозку і розлади його функцій.

Інші терміни вживаються у значеннях, наве­дених в Основах законодавства України про охо­рону здоров'я та інших нормативно-правових ак­тах у сфері охорони здоров'я.

3. Ознаки інсульту: раптова асиметрія або оніміння обличчя; раптова слабкість та/ або оніміння в руці чи нозі з одного боку; рап­тове порушення мовлення/розуміння простих команд/запитань; погіршення зору в одно­му або в обох очах; порушення ходи; запамо­рочення, втрата рівноваги або координації; головний біль без наявної причини; втрата сві­домості.

4. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт не медичними працівниками:

1) викликати бригаду екстреної (швидкої) медич­ної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику;

2) надати постраждалому горизонтального положення, підвести голову та плечі;

3) якщо постраждалий перебуває без свідо­мості, але дихає нормально, перевести постраждалого в безпечне положення;

4) не давати постраждалому їсти та пити;

5) забезпечити постійний нагляд за постраж­далим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) при відсутності у постраждалого дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.