.JPG)
Консультація для батьків
Рекомендації , щодо адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу
Адаптація – це пристосування організму до нової обстановки, а для дитини дитячий садок безсумнівно є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейних стосунків, що склалися, від умов перебування в дошкільному закладі.
Треба пам’ятати, що до 2-3 років у дитини не має досвіду спілкування з однолітками. У цьому віці дорослий виступає для дитини як партнер по грі, взірець для наслідування і задовольняє потребу дитини в доброзичливій увазі та співпраці. Однолітки цього дати ще не можуть, оскільки самі потребують того ж самого. Тому дитина не може швидко адаптуватися до дошкільного закладу, оскільки сильно прив’язана до матері, і її зникнення викликає бурхливий протест малюка, особливо якщо він вразливий і емоційно чутливий.
Таким чином чим розвиненіший емоційний зв’язок з матір’ю, тим важче проходитиме адаптація. Тому на час адаптації дитини важливо співробітництво мами з вихователями.
Перші кроки дитини в дитячому садку, як правило не прості. Початок відвідування дошкільного навчального закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти та обов’язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Звикання до дитячого садка часто супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності.
Соціально-психологічна адаптація до дитячого садка у різних дітей відбувається не однаково, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я, стилю виховання в сім'ї, родинних відносин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо.
Адекватна поведінка, зацікавленість у спілкуванні з дорослими і дітьми, активна участь у заняттях та іграх, бадьорий настрій є основними показниками соціально - психологічної адаптації дитини до умов дитячого садка.
Фахівці називають період звикання до садка адаптаційним періодом. Він буває легким, швидким і майже безболісним, а буває – тяжким і досить ускладненим. Це залежить від багатьох факторів – починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання, прийнятого в сім'ї. Але за будь-якого прогнозу негативні зрушення в організмі дитини неминучі. Те, що ви спостерігаєте в поведінці маляти, – лише надводна частина айсберга. Весь організм і психіка дитини в цей час постійно перебувають у сильному нервово-психічному напруженні. Можна сказати, що дитина перебуває, в кращому випадку, на межі стресу, а швидше за все, відчуває його повною мірою.
Якщо виразність стресу мінімальна, незабаром дитина й оточуючі забудуть про негативні зрушення адаптаційного періоду, як про страшний сон. Але це вразі легкої адаптації. Якщо стрес повною мірою охопив дитину (у випадку важкого типу адаптації), то незабаром може статися зрив – дитина занедужає.
Що ж відбувається з дитиною в цей період. Такого гарного малюка неначе підмінили. З будь-якого приводу істерики та вередування. Він утратив усі навички самообслуговування, якими володів, у нього знову мокрі штанці, він начебто забув, як користуватися ложкою, і майже перестав говорити, принаймні – реченнями. Таке відчуття, що дитині не три роки, а ледь-ледь виповнилося два. У психології таке явище називають регресом. Так будь-яка людина, особливо маленька, реагує на стрес, тобто ніби «відступає» у своєму розвитку на крок назад. (Зазвичай усе повертається на свої місця досить швидко, тільки-но закінчується адаптаційний період). А ще дитина стає нервовою і полохливою, а найголовніше – чомусь зовсім не хоче ходити до дитячого садочка. Батьки дивуються, розповідають, що ще вчора дитина квапила їх, питала, коли ж піде гратися з іншими дітлахами до садочка, а сьогодні... Вранці діймає плачем, та таким гірким, просить не вести її нікуди, обіцяє, що поводитиметься добре, нехай тільки мама залишить її вдома, вона просто боїться йти до садка.
Страх – звичайний супутник адаптаційного періоду. У новій обстановці дитина в усьому бачить приховану загрозу для себе. Вона боїться незнайомих дітей, нового приміщення, чужих дорослих, яких вона відтепер має слухатися, боїться зробити щось не так і бути покараною. І, нарешті, вона панічно боїться, що батьки про неї забудуть, не прийдуть за нею. А ще маленьким дітям часто важко вдається встановлення контакту з незнайомими дітьми. Досі поруч була мама, за якою, в разі чого, можна було сховатися. А тепер дитина має залишитися сама в новому світі. Як тільки дитина налагодить контакт з однолітками в групі, адаптаційний період, можна вважати, минув. Це найпотужніший стимул, що відволікає від будь – яких страхів і туги за мамою. В період адаптації стрес дитини провокує відрив від матері. Щоб у цій ситуації «вижити», необхідно поводитися не так, як удома. Але дитина ще не знає цієї нової форми поведінки й тому страждає, побоюючись зробити щось не так.
Коли цей перший крок «виживання» засвоєно успішно, надалі дитина буде швидко адаптуватися у будь – якій новій обстановці протягом всього життя. І це один з основних аргументів прихильників дитячого садка. Стрес перших тижнів провокує швидкий розвиток усіх адаптаційних механізмів дитини, що є для неї чудовою школою життя і «заділом» на довгі роки.
Оптимальним для швидкого й успішного звикання дитини до дитячого садка вважається трирічний вік. На цей період припадає криза раннього дитинства. Діти, прагнучи затвердити своє «Я», тяжіють до самостійності. Під час виходу з кризи дитсадівський режим може сприятливо вплинути на становлення особистості дитини та її адаптацію до нового соціального середовища.
На кожних сто дітей припадає два – три випадки тривалої і повної дезадаптації дітей до умов дитячого садка. Як правило, це єдині діти в сім'ї або малюки, що просиділи тривалий час удома з мамою або бабусею.
Що можна зробити, якщо дитина не відпускає вихователя від себе, постійно кличе маму?
Не ігноруйте слова дитини. Коли вона без кінця повторює "мама прийде", – вона насправді не впевнена в цьому, вона боїться, що мама ніколи не прийде і шукає у дорослого підтвердження свого найбільшого бажання. Тому на кожен подібний запит дитини відповідайте ствердно, допомагаючи їй повірити в те, що вона незабаром побачить свою маму.
Ободрив малюка, постарайтеся переключити його увагу на іграшки, обійдіть разом з ним кімнату, розглянете, що в ній знаходиться. Якщо дитина зацікавиться який-небудь іграшкою, пограйте разом з нею, а потім спробуйте залишити її ненадовго одну, пояснивши, наприклад, що вам треба помити руки, і пообіцяйте швидко повернутися. Відійдіть на кілька хвилин, а потім поверніться до дитини. Він буде вчитися розуміти, що ви завжди поруч.
Якщо дитина продовжує постійно слідувати за вами, підключіть її до своїх справ. Посадіть поруч з собою на стільчик, якщо ви миєте посуд, попросіть допомогти прибрати іграшки, попросіть принести книжку, щоб почитати її разом з іншими дітьми тощо Поступаючи таким чином, ви встановите деяку дистанцію між собою і дитиною і в той же час будете разом з ним.
Приділяйте увагу не тільки тим дітям, які явно потребують її, але і тим, хто на перший погляд відчуває себе спокійно. Не залишайте дитину байдужою. Байдужість, апатія – одна з ознак психологічного дискомфорту, неблагополуччя в емоційній сфері. Якщо дитина байдуже дивиться по сторонах, притиснувши до себе іграшку, і відмовляється грати, почніть грати самі неподалік від неї. Краще всього, якщо це буде сюжетна гра, по ходу якої ви можете придумувати діалоги персонажів, іноді звертаючись до дитини і поступово втягуючи її в гру. Таку гру можна розгорнути з ким-небудь з добре граючих дітей. Може бути, така гра більше зацікавить малюка.
Не забувайте пограти з дитиною в емоційні ігри, такі як «сорока-ворона», «догонялки», «хованки». Гра в хованки має особливе значення для дітей раннього віку, виконує певну дидактичну функцію. Вона дозволяє дитині вправлятися в освоєнні таких явищ, як зникнення і поява, що може полегшити їй очікування приходу мами чи тата.
Організуйте з малюком цікаві, заспокійливі заняття з водою, піском, сюжетні ігри, малювання пальцями на великих аркушах паперу, з допомогою настільного театру покажіть йому сценки з казки та ін.
Протягом дня використовуйте елементи тілесної терапії (беріть дитину на руки, обіймайте, погладжуйте). Не допускайте тривалого плачу дитини!!!
Пропонуйте дитині лягати в постіль із улюбленою іграшкою.
Організуйте такі ж ігри між декількома дітьми. Ви як і раніше будете в центрі ситуації, але з вашою допомогою діти зможуть весело пограти один з одним.
Під час режимних процедур слід враховувати індивідуальні особливості дітей, їхні звички і уподобання.
Ознакою завершення періоду адаптації є гарне фізичне і емоційне самопочуття дитини, його захоплена гра з іграшками, доброзичливе ставлення до вихователя і однолітків.
Практичний психолог рекомендує приділити особливу увагу в індивідуальній роботі таким дітям:
Психологічні особливості дитини раннього віку в період адаптації
Дитина повинна пристосуватись до нових умов, тобто адаптуватись. Термін «адаптація» означає пристосування і, щоб уникнути стресових ситуацій в період адаптації дитини до дитячого садочку, необхідно грамотно підійти до цієї проблеми. Спільна задача вихователів і батьків – допомогти дитині по можливості безболісно ввійти в життя дитячого садочка. Для цього батькам потрібно:
По-перше, пояснити дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садочку (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо).
По-друге, познайомити дитину з обраним дитячим садочком під час прогулянки. Можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на територію садочку, у групи, щоб дитина поступово звикала.
По-третє, завчасно ознайомтесь із розпорядком дня у садочку і поступово вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте тому, що знадобиться в дитячому садку (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).
По-четверте, якщо вдається, то віддавайте дитину в ту групу, в якій вона вже знає кількох дітей (дітей ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується). Але важливо й вчити дитину, як знайомитися з новими дітьми і як потрібно поводитися з друзями. Адаптація дитини буде залежати й від того, наскільки легко вона зможе встановлювати стосунки в колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими дітьми, познайомивши малюка з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових друзів вашої дитини на вихідні до вас додому.
По-п’яте, заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря і вихователів про особливості стану його здоров’я та характеру. Поясніть дитині, до кого вона може завжди звернутися за допомогою, якщо їй вона буде потрібна.
По-шосте, перед тим, як відвести дитину в дитячий садочок, можна провести комплекс заходів щодо загартовування дитини, а також потрібно пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова. У перші два-три тижні залишайте дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово збільшуючи цей час. Якщо у вас є така можливість, перші кілька днів ви можете разом з дитиною ходити в дитячий садочок (залишайтеся там на 2-3 години).
Важливо! У присутності дитини ніколи не показуйте, що ви нервуєте і переживаєте з приводу того, що вона йде в дитячий садочок. Не дозволяйте собі також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе страх, невпевненість і небажання йти в це місце.
Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставиться до примх дитини в перші місяці відвідування дитячого садочку.
І ще декілька порад батькам дошкільника. Ніколи не обговорюйте у присутності дитини вихователів, що може призвести до втрати авторитету педагога в очах дитини. Майте на увазі: все, що Ви говорите або робите вдома при дитині, стає надбанням громадськості. Адже діти люблять ділитися з вихователем і одногрупниками всім, що дізналися і побачили нового. Нерідко вихователь розповідає, як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати, тому що мама казала, що вихователь щось неправильно зробила або сказала.
Щовечора цікавтеся у дитини про те, як пройшов день, що сталося нового і цікавого. Обговорюйте з нею останні події у садочку, розпитуйте про друзів, про ігри, в які вони гралися.
Якщо період адаптації у вашої дитини затягнувся на дуже тривалий час, зверніться до психолога дитячого садка. Психолог проведе з вашою дитиною корекційну роботу (тренінг, який складається з цікавих ігор), спрямовану на прискорення періоду адаптації до умов дитячого садка.
Що може бути причиною психологічного дискомфорту в дитини в період відвідування дошкільного закладу?
До речі кажучи, небажання дитини йти в дитячий сад, страх перед ним у перші дні, і навіть тижні, після початку відвідування цілком зрозумілі і природні. Більше того – вони свідчать про те, що психологічний розвиток дитини протікає абсолютно нормально. Існує кілька основних факторів, що доставляють дитині найбільший психологічний дискомфорт:
• Навколишня обстановка
Як всім відомо, найголовнішою умовою для психологічного комфорту і впевненості дитині життєво необхідна стабільність. Однак навколишнє оточення в дитячому саду радикально відрізняється від домашньої обстановки. Причому найчастіше дитину з душевної рівноваги можуть виводити такі дрібниці, на які доросла людина навіть і уваги ніякого не звернув би – колір фіранок, постільної білизни, освітлення та інше.
• Режим дня
Існує одна побита істина – перед тим, як віддати дитину в дитячий сад, обов'язково поступово переводите його на той режим дня, який буде в садку. Проте практично завжди батьки ігнорують цей дуже розумну пораду. І в результаті дитина, яка звикла спати до 10 – 11:00 ранку, неминуче буде протестувати проти того, що його в 7 ранку насильно витягають з теплого ліжка і практично волоком тягнуть в дитячий сад. Та ще й улюблена матуся піде. Ну як тут гірко не розплакатися?
Для того щоб уникнути зайвого дратівної фактора для психіки дитини, необхідно заздалегідь дізнатися розпорядок дня у тому дитячому саду, який буде відвідувати дитина. І починати, як мінімум за місяць до передбачуваної дати першого відвідування дитячого саду починати привчати дитину до нього. Цим самим батьки в дуже великій мірі полегшать життя і собі, і своєму малюкові.
• Приниження Его дитини
Ще один фактор, проти якого дуже сильно протестують дуже багато дітей – це колектив. І в цьому немає нічого дивного – кілька років весь світ крутився навколо дитини, її почуттів, бажань і потреб. А тепер дитина оточений великою кількістю дітей, і він більше не є центром уваги, так як вихователь при всьому своєму величезному бажанні просто фізично не може віддавати всю свою увагу кожній дитині окремо.
Як правило, особливо сильним травмуючим фактором це є для тих дітей, які в сім'ї одні, або молодші. Адже чого гріха таїти – молодші дітки завжди бувають трохи більше розпещеними, навіть в тому випадку, якщо батьки з усіх сил намагаються ні в якому разі не розділяти дітей. Для того щоб знизити ступінь тяжкості даного травмуючого фактора, психологи радять якомога частіше оточувати малюка дітьми – на дитячих майданчиках, дитячих святах.
• Незнайомі люди
Досить велика кількість незнайомих людей, які починають оточувати дитини, який пішов у дитячий садок. Вихователі, няні, музичні та фізкультурні працівники – дитині вкрай важко звикнути до них. Дитина починає відчувати серйозний психологічний стрес, який і виявляється криками і плачем.
Для того щоб уникнути цього, необхідно своєчасно потурбуватися питанням соціалізації малюка. Не варто тримати дитину вдома, далеко від суспільства. Чим частіше дитина буде спілкуватися з дорослими людьми, тим безболісніше для нього пройде період адаптації в дитячому саду. Дитина може спілкуватися з далекими родичами, друзями мами і тата, в кінці – кінців, з бабусями на лавці біля під'їзду.
До речі кажучи, дуже багато дитячих психологи радять батькам знайти можливість, і заздалегідь познайомити дитини з вихователем в дитячому саду. Як правило, педагоги не бувають проти подібного і з задоволенням дозволяють приводити малюка трохи раніше, ніж він піде в дитячий садок.
Крім того, у жодному разі не можна ігнорувати під час адаптаційного періоду і так рекомендований і психологами, і педагогами спільне перебування в групі мами і дитини. Воно в значній мірі полегшує перебіг адаптаційного періоду. І це не дивно: з одного боку, дитина постійно перебуває з мамою, а з іншого боку – він має можливість знайомитися з колективом, навколишнім оточенням. І ті батьки, які відразу ж приводять дитину на весь день, стикаються з набагато більшою кількістю проблем, ніж ті, хто був у цей непростий для дитини час адаптації до дитячого садка поруч з ним.
• Відсутність поруч мами
Для будь-якої дитини мама – це навіть не центр всесвіту, це весь всесвіт. А в садочку дитина змушена розлучатися зі своєю гаряче улюбленої матусею. І це не дивно – адже раніше – то ви були разом нерозлучно практично весь час. Найчастіше цей стресовий фактор є одним з найбільш важких в період адаптації дитини.
Не варто злитися на плаче дитини, який відчайдушно вистачає вас за одяг – він дійсно щиро вірить в те, що мама може піти і не повернутися за ним. І той факт, що і вчора, і позавчора ви поверталися за ним, і сьогодні теж повернетеся, і будь-які інші розумні доводи не в силах вгамувати панічний страх дитини.
Для того щоб полегшити моральний стан дитини, необхідно заздалегідь привчати дитину до того, що мама іноді йде. Але завжди повертається назад. З самого раннього залишайте малюка хоча б на короткий проміжок часу – з татом, бабусею, подругою. І під час адаптаційного періоду в дитячому саду дитині буде набагато легше.
До речі кажучи, дитячі психологи дають батькам ще один дуже корисну пораду. Найчастіше буває так, що вихователь відволікає дитини розмовами, або іграшками. І коли увага малюка переключиться з мами на щось інше, дає їй знак, щоб вона непомітно йшла. Однак цього робити ні в якому разі не можна. Подумайте самі – адже дитина дуже швидко знову згадає про вас. І які почуття зазнає дитина, виявивши, що мами немає поруч? Розчарування, образа, а в гіршому випадку гірке почуття того, що його зрадили. І що найстрашніше – дитина з дуже високою часткою ймовірності перестане вам довіряти. І вже повірте – це призведе до виникнення величезної кількості проблем, причому на все життя. Адже не дарма психологи стверджують, що абсолютно всі психологічні проблеми людей беруть своє коріння саме з дитинства.
• Невідомість
Ще однією причиною того, чому дитина не хоче йти в дитячий сад, є банальний страх перед невідомістю. Дитина просто – напросто боїться того, чого він не знає. Найчастіше батьки, чуючи про це від психологів, дивуються і заперечують – але ж дитина ходить у дитячий садок вже тиждень – два! Однак пам'ятайте, що для дитини вкрай важлива стабільність? А відчуття стабільності у будь-якої людини, а не тільки у дитини, виробляється приблизно через місяць після радикальних змін у житті.
Так невже ж в цьому випадку не можна нічого вдіяти? Звичайно ж, можна. Батьки повинні заздалегідь, напередодні, дізнаватися у вихователя про те, що очікується на наступний день – які заняття, які ігри, меню. І обов'язково дуже докладно розповідайте дитині про все ввечері, перед сном. А по дорозі в садок ще раз розкажіть про це. Через кілька днів, коли дитина переконається в тому, що він заздалегідь точно обізнаний про те, чого йому очікувати, він перестане боятися невідомості в дитячому саду.
Поради та рекомендації практичного
психолога щодо взаємин батьків з дитиною у період її адаптації до дитячого садка
* У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.
* Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток.
* Аж ніяк не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього.
* Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.
* Приділяйте значну увагу навчанню дітей елементарних навичок самообслуговування: вчіть їх одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися.
* В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 – 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся – забирайте дитину вчасно. Обов’язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею.
* Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Завжди цілуйте дитину в щічку, покладіть до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви його любите.
* Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.
* Забезпечуйте сталий виховний вплив в сім’ї обох батьків, говоріть чітко дитині, що можна робити, і як це зробити, а що не можна робити, і чому. Тоді Ваша дитина буде розуміти, чого конкретно вимагають від неї батьки.
* Цікавтеся у вихователя Вашої дитини, як вона грається, спілкується з іншими дітьми.
*Повідомте обов’язково вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки Вашого малюка.
* Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.
* При важкому перебігу адаптаційного процесу у Вашої дитини звертайтеся на консультацію до дитячого психолога, дитячого педіатра.
Шановні батьки!
Не забувайте основні аксіоми виховання!
1. Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
2. Якщо дитину оточує ворожа обстановка – вона вчиться агресивності.
3. Якщо дитину постійно висміюють – вона стає замкнутою.
4. Якщо дитина зростає у докорах – у неї формується почуття провини.
5. Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
6. Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
7. Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
8. Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
9. Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
10. Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.