________________________________________

ВІВТОРОК, 28 квітня 2020 р.

День народження дитини

Дитина народилася! Віднині цей день буде найважливішою датою у календарі сімейних свят.

З нетерпінням і водночас із хвилюванням чекають батьки дня, коли малюку виповниться рік, щомісяця відзначаючи всі його здобутки й успіхи.

Адже це буде перше свято у житті маленької людини, влаштоване саме для неї. З кожним днем домашній фотоальбом і відеотека поповнюються кадрами усміхненого малюка, а домашня ігротека збагачується новими іграшками, розвивальними посібниками та іншими необхідними, з точки зору дорослих, речами. Сучасні батьки, бабусі і дідусі не чекають якогось особливого приводу, щоб потішити маля новою іграшкою, і їх колекція невпинно зростає. Дитина часто не встигає пізнати нову іграшку, обіграти її в різних ситуаціях, врешті, звикнути до неї, а дорослі вже купують щось нове. Такий підхід не сприяє формуванню у дитини пізнавального інтересу та бережливого ставлення до іграшок. Крім того малюка стає все важче чимось здивувати, і тому вибір подарунка на день народження буває для батьків нелегким завданням. А ще ж треба подумати і про саму організацію святкування! Про це і піде сьогодні мова.

Якщо протягом раннього віку день народження дитини, як правило, відзначають у сім'ї, то для молодших дошкільнят батьки вже намагаються організувати святкування у розважальних закладах, найдоступніших з яких є Макдональдз. Поширення такої тенденції зумовлене об'єктивними і суб'єктивними причинами. Серед об'єктивних і масова поява закладів, де надаються послуги з організації дозвілля та проведення дитячих свят, і їх активне рекламування, і запровадження певної моди на них. А до того ж додаються суб'єктивні: дефіцит часу у дорослих для підготовки та організації свята; відсутність знань про специфіку проведення домашнього свята для дитини певного віку та статі; небажання порушувати домашній затишок гомінкими іграми та розвагами; відсутність місця для проведення свята вдома та багато інших.

Однак, ніякі перешкоди не стануть на заваді, якщо батьки розуміють, що день народження дитини — це, насамперед, родинне свято і ще одна можливість виявити свою турботу і любов.
А щоб святкування вдома було цікавим і надовго запам'яталося, пропонуємо кілька порад.

Для дітей, яким виповнюється 1, 2 роки, свято дня народження традиційно готують найближчі люди — мама, тато, дідусі, бабусі, хрещені батьки. Прикрашають кімнату повітряними кульками, паперовими ліхтариками, янголятами чи пташками, виконаними в техніці орігамі. Святкове вбрання, гарна зачіска дозволяють малюку почуватися справжнім принцем чи принцесою на балу. Проте дорослим не варто забувати, що і святкове вбрання має бути зручним, не повинно сковувати рухи дитини, заважати їй вільно гратися. Після головних урочистостей можна перевдягти малюка у буденний одяг, який не шкода забруднити і в якому дитині максимально комфортно.

Спілкуючись з винуватцем зібрання, дорослим варто частіше використовувати слова "іменинник", "іменинниця", "подарунки", "один рік", "два роки", щоб формувати у малюка відповідні уявлення, збагачувати словник. Також можна попросити його показати на пальчиках кількість років.

Незважаючи на емоційне пожвавлення, присутність гостей, батькам варто пильнувати за дотриманням режиму дня. Не слід жертвувати сном малюка заради свята. Бажано, щоб усі привітання дитина отримала у першій половині дня до денного сну. У другій половині дорослі можуть у ролях почитати або розіграти казку, показати пальчиковий театр. Запросити до участі й іменинника.

Можна разом намалювати "картину" або зліпити бублики з пластиліну, щоб пригостити чаєм улюблену ляльку чи ведмедика, яких теж запрошено на свято.

Започатковуючи родинну традицію святкування дня народження, варто па-м'ятати про такий важливий атрибут, як іменинний пиріг (торг) із обов'язковим задуванням свічок і загадуванням бажання. Зафіксована на плівці зворушлива подія задування однієї свічечки з допомогою тата й мами і через багато років нагадуватиме про щасливі моменти, пережиті разом у теплому сімейному колі. Так, з перших років життя у малюка формуватиметься почуття захищеності, впевненості у родинній підтримці.

Дитина підростає, і сім'я вже готується до дня, коли їй виповниться 3 роки. Дорослі обов'язково мають зважати на особливості дитини цього віку. І тоді взаємини у діалозі "дитина — дорослий" будуть продуктивно-позитивними і безконфліктними.

Трирічний малюк знає, коли він народився, називає скоріше не дату, а пору року (влітку, взимку тощо). Знає, що приходять гості, дарують подарунки, тому в процесі підготовки до святкування дитина може брати безпосередню участь: вибрати кульки кольору, який їй подобається; разом з татом прикрасити кімнату; допомогти мамі випікати іменинний пиріг, виконуючи елементарні дії: подай, постав, потримай та інші прохання, які мама обов'язково супроводжує "чарівними" заохочувальними фразами (будь ласка, дякую, ти мені дуже допоміг/допомогла, я без тебе не впоралася б тощо).

Приймаючи подарунки від гостей, малюк вчиться дотримуватися правил етикету: дякувати за привітання, розгортати подарунки разом із дорослим, не капризувати, коли щось не подобається. Батькам варто закцентувати на тому, що він — господар свята і має поводитися відповідно.

Якщо на свято запрошені діти, то їм варто запропонувати пластилін, фломастери, папір для малювання у формі силуетів (сукня для ляльки, чашка з блюдцем, ваза, хустинка), а тоді зробити виставку дитячих робіт. Дорослі обов'язково мають взяти участь у розгляданні експонованих робіт з детальним коментуванням. Наприклад: "Ось сукня, яку прикрашала Настя, схожа на мою улюблену, коли я ходила в перший клас. Вона також була оздоблена різноманітними кружечками. Тільки моя сукня була синього кольору, а Настусина — білого. А візерунки на вазі, яку розмалював Сашко, схожі на підводне царство. Ось які тут водорості, а он і рибка плаває. Як цікаво!"
Діти також приєднаються до обговорення. Такі бесіди допоможуть сформувати у них умін¬ня спілкуватися, підтримувати тему розмови. А на згадку всім гостям можна подарувати їхні роботи.
Цікаво організувати з малюками рухливі ігри сюжетного характеру "Квочка і курчата", "Кіт і миші" тощо.

Традиційним є іменинний пиріг, який ділять між гостями. Так дитина на практиці засвоює моральні засади гостинності, щедрості, чемності. А все святкове меню доцільно спершу обговорити з іншими батьками.
Діти четвертого року життя вже з нетерпінням чекають свого дня народження. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то щомісяця стає учасником вітального дійства для когось із ровесників. Діти обговорюють отримані подарунки, пропонують ігри, вчаться вітати одне одного, говорити добрі слова, дякувати за привітання. Так, на основі конкретного переживання урочистої події в житті кожної дитини формується стиль поведінки: відкритість, щирість, оптимізм, довіра, самостійність, відповідальність, комунікабельність, товариськість.

Старші дошкільники вже досить добре розуміються на грошах і тому цілком конкретно висловлюють свої думки щодо подарунків. А батькам, які страшенно люблять своє чадо, дуже важко утриматися від надмірного обдаровування дітей. Однак, така невиправдана щедрість не дає бажаного задоволення дитині, кожну іграшку малюк сприймає як даність, як щось звичайне й інтерес до неї згасає надто швидко. Перш за все, батьки мають зрозуміти, що дитині необхідна їхня увага і співучасть в усіх справах. Найбільшою радістю для малюка буде батьківська підтримка, а не чергова лялька чи машинка. Тож варто разом з дітьми гратися, малювати, будувати, навіть змагатися, щоб вони вчилися бути активними, творчими, ініціативними.

Перед проведенням домашнього свята доцільно розробити його сценарій, долучивши до планування і дитину. Але звичайно ж, залишити місце для сюрпризів і несподіванок. Так, дитина разом з батьками може оформити листівки-запрошення для гостей, прикрасити кімнату тощо. Діти 5-6 років особливо полюбляють усілякі експерименти, тому варто запропонувати виступ ілюзіоніста із залученням глядачів. Розважить гостей експеримент "Слухняні бульбашки". Потрібно півсклянки рідини для миття посуду, три чверті склянки води та одна-дві чайні ложки гліцерину, щоб зробити гарні бульбашки, надуваючи їх через соломинку. Дорослий пропонує малюкам спробувати потримати бульбашки на руках. Нічого не вийде і, торкнувшись долоньок, вони миттєво луснуть. Проте, якщо намочити руки, то їх можна втримати. А потім провести конкурс "Хто зловить більше бульбашок".

Змусить замислитись дослід "Яйце з секретом". Дві літрові банки до половини наповніть водою. До однієї банки додайте вісім столових ложок солі і розмішайте. Потім у кожну банку покладіть яйце. Малюки, спостерігаючи, як одне тоне, а інше плаває на поверхні, мають розгадати, у чому ж секрет.

А ще можна зробити океан у мініатюрі. Для цього треба змішати в пляшціводу і підфарбовану олію. Важка вода опуститься донизу, а легка олія плаватиме на поверхні. Якщо пляшку нахилити вліво, вправо, "здій муться"хвилі, як у справжнісінькому океані.
Залежно від сезону, можна запропонувати дітям розваги на свіжому повітрі: ліплення зі снігу веселої сімейки Сніговиків чи катання на водних гірках і зустріч з Нептуном.

Проте найголовніше, що потрібно для ство¬рення справжнього свята для дитини, — це власний інтерес та бажання батьків. Добре, коли всі дорослі беруть участь у спільних розвагах, а не тільки спостерігають за поведінкою дітей.

Спробуйте подарувати доні чи синові не чергову ляльку чи машинку, а щось незвичайне, наприклад, квітку, яка розцвіла, чудовий захід сонця, білу хмаринку дивовижної форми тощо. Ці подарунки можна сфотографувати, намалювати, придумати, скласти про них казку і берегти у серці протягом життя.

Діти часто мріють отримати в подарунок цуценя чи кошеня. Живий подарунок — це щоденні клопоти, але й радості, і маленькі уроки життя, які дитина буде ви¬конувати разом з дорослими (батьками, бабусями, дідусями). Якщо ви зважилися на такий дарунок, врахуйте, малюк має часто чути схвалення і заохочення батьків у вигляді образного опису тих рис, які вони хочуть бачити домінуючими у своїй дитині: "Ти як мама-пташка зі своїм малюком, ти так добре піклуєшся про Мурчика".

Не забувайте також про фото чи відеозйомку найцікавіших моментів свята: задмухування свічок, участь у конкурсах, іграх, розглядання фотоколажу з попередніх днів народження іменинника, розповіді сімейних історій.

І тоді день народження для дитини буде святом тепла і любові.
Тож, де святкувати цю визначну подію вирішувати батькам. Ми спробували дати тільки пропозиції та інформацію для роздумів. Ідеальних порад не існує. Та хочеться нагадати, що позитивні зміни в суспільстві, яких ми так прагнемо, можуть відбутися лише тоді, коли кожен розпочне їх із себе, з найпростіших справ у власному мікросвіті і, найголовніше, — разом зі своїми дітьми.

Матеріал додано: 28.04.2020

________________________________________

ПОНЕДІЛОК, 27 квітня 2020 р.

Консультація для батьків: Дихання - це синонім життя

Сучасний екологічний стан нашої країни й світу в цілому не може не тривожити люд­ство. Безперечно, цей факт дуже пливає на здоров'я кожної людини, а тим паче — на дітей. Нині вже в дошкільників виявляють різні пато­логічні стани та функціональні відхилення, се­ред яких перше місце посідають захворювання верхніх дихальних шляхів.

Усім відомо, щонайліпше лікування хво­роби — цеїїпрофілактика.І тут у пригоді ста­не дихальна гімнастика, вправи якої допомо­жуть навчити дитину правильно дихати. При глибокому диханні відбувається вентиляція ле­гень, очищення їх від бактерій та мікробів, які спричинюють виникнення та швидкий розви­ток хвороби.

Виконувати дихальну гімнастику зовсім нескладно. До того ж у формі гри вона матиме подвійний ефект. Дихальна гімнастика дуже корисна для організму дитини: вона поліпшує обмін кисню по всьому тілу, стимулює роботу шлунка й кишківника, серцевого м'яза. Крім того, якщо ваша дитина відрізняється гіперак- тивністю, то завдяки дихальній гімнастиці вона навчиться розслаблятися, заспокоюватися. Важливо лише правильно підійти до процесу виконання вправ — ірезультати вас вразять.

Для дітей дошкільного віку дихальну гім­настику проводять в образно-ігровій формі. Навантаження поступово збільшують, усклад­нюючи вправи та збільшуючи число їх повто­рень. Із молодшими дошкільниками, з огляду на незавершеність формування їхньої дихаль­ної системи, дихальні вправи виконують у по­вільному й середньому темпі, повторюючи їх 4— 5 разів. У старшому дошкільному віці впра­ви слід виконувати в середньому темпі, збіль­шуючи кількість повторень до 6 — 8.

Для результативності дихальної гімнасти­ки необхідно дотримуватися таких правил:

• виконувати вправи із задоволенням, адже позитивні емоції самі по собі ма­ють значний оздоровчий ефект;
• концентрувати увагу на диханні, що збільшує позитивний ефект вправи;
• вдихати носом, а видихати через рот, і в жодному разі не затримувати, про­те й не виштовхувати повітря;
• під час вдиху стежити за тим, щоб пле­чі не піднімалися — важливо утриму­вати тіло в розслабленому стані;
• більш повільно і плавно видихати по­вітря, щоб щоки не роздувалися;
• вдих має бути гранично активний, а видих — абсолютно пасивний;
• не проводити дихальну гімнастику за 20 хвилин до прийому їжі й протягом години після нього;
• комплекси вправ слід варіювати проводити кілька разів на день по 2— 3 хвилини.

Правильний вибір вправ дихальної гім­настики з урахуванням вікових особливостей дітей сприяє не лише їх фізичному оздоров­ленню, а й стабілізації психоемоційного стану. Навітьдворічні малюкиіз задоволенням вико­нуватимуть дихальні вправи, якщо при цьому використати ігровий прийом чи імітацію. Ска­жімо, запропонуйте дитині уявити себе пові­тряною кулькою чи хом'ячком.

Вправа «Повітряна кулька».Запропонуйте дитині лягти на підлогу і покласти руки на животик, уявивши, що замість животика — повітряна куль­ка. Тепер повільно надуваємо кульку, тобто живо­тик, а після того, як мама плесне в долоні (через 5 секунд), — кульку здуваємо. Повторити цю впра­ву можна 5 разів, виконуючи разом з малюком.

Вправа «Хом'ячок».Ця вправа дуже подо­бається дітям, адже вона проста й дуже весела. Запропонуйте малюкові зобразити хом'ячка, на­дувши щічки, і пройтися так 10 кроків. Відтак по­вернутися і ляснути себе долоньками по щічках, випустивши повітря. А потім пройти ще кілька кроків, дихаючи носом, ніби винюхуючи нову їжу для наповнення щічок. Повторіть кілька разів. Сміх і веселощі — гарантовано.

Дитині молодшого дошкільного віку за­пропонуйте уявити себе носорогом, який дихає по черзі через одну ніздрю. Або влаштуйте зма­гання, уявивши, що ви спускаєтеся на дно оке­ану, як справжні водолази. Наскільки дитина зможе затримати дихання? А ще запропонуйте уявити себе вітром чи квіткою.

Вправа «Вітер».Запитайте в дитини, як шу­мить вітер? А ось так! Вдих носиком, видих роти­ком. Долонька часто торкається ротика, і дитина без голосу вимовляє «звук індіанця» — це шумить вітер. Вправу слід повторити 3 — 4 рази.

Вправа «Квітка».Запропонуйте дитині уяви­ти, що вона на поляні, вкритій квітами. Ось вона нюхає запашну квітку — вдих носиком. Видих ро­тиком зі звуком «а-а-а» — як пахне квітка! Запро­понуйте малюкові понюхати 4 — 5 квіточок.

Для дітей старшого дошкільного віку ди­хальна гімнастика стає грою, яку можна орга­нізувати скрізь. Наприклад, можна «побулькати» в склянку з водою через трубочку. Фахівці стверджують, що це чудова вправа для дихан­ня. Запропонуйте дитині пускати мильні буль­башки — це теж чудова гра і тренування ди­хальної системи.

Дітям дошкільного віку легше правильно виконати дихальну вправу, коли її виконання передбачає промовляння певних звуків. Ска­жімо, можна покричати, як індіанці, прикри­ваючи рот рукою, чи прокукурікати, імітуючи півня... Ігор з елементами звукових дихальних вправ — безліч, потрібно лиш трохи фантазії.

Крім того,звукова гімнастика дуже ко­рисна при різних захворюваннях дихальних шляхів,зокрема при астматичному бронхіті та бронхіальній астмі, які супроводжуються спазмами. Адже під час вимови приголосних звуків (п, т, к, ф, з) голосові зв'язки починають вібрувати, і ця вібрація передається на дихаль­ні шляхи й легені. За допомогою такої вібрації відбувається розслаблення спазмованих брон­хів і бронхіоли.

Ось декілька звукових вправ.

Вправа «Трубач».Імітуючи трубача, викону­вати вправу сидячи, кисті рук затиснути в трубоч­ку, підняти догори. Повільно видихаючи, голосно промовляти «п-ф-ф-ф». Повторити 4 — 5 разів.

Вправа «Півень».Стати прямо, ноги нарізно, руки опустити. Підняти руки в сторони, а потім плескати ними по стегнах. Видихаючи, промовля­ти «ку-ку-рі-ку». Повторити 5 — 6 разів.

Спільні зусилля батьків і педагогів щодо застосування дихальної гімнастики позитивно впливають на оздоровлення дитини: не лише удосконалюється її фізичний розвиток, а й зміц­нюється імунітет організму в цілому. Тож усе залежить від вашого ентузіазму.

Бажаємо вам і вашій дитині міцного здо­ров'я у поєднанні з веселими іграми!

Матеріал додано:27.04.2020

_________________________________________

П'ЯТНИЦЯ, 10 квітня 2020 р.

Поради батькам: Трудове виховання дітей

·Той, хто позбавляє дитину посильної для нього праці, прирікає його на фізичне й духовне виродження.

·Ви прагнете бачити свою дитину сильною, витривалою і загартованою - тренуйте її в різноманітній фізичній праці.

·Ви прагнете бачити маля розумним і освіченим - змушуйте його щодня виконувати посильні труднощі в розумовій роботі.

·Ви прагнете бачити дитину завжди веселою і життєрадісною - не дайте їй закиснути в ледарстві й поринути в лінь.

·Ви прагнете, щоб Ваша дитина мала непохитну волю й мужній характер - не давайте легкі завдання, змушуйте її частіше напружувати свої сили й направляти їх на досягнення мети.

·Ви бажаєте, щоб Ваша дитина була чуйною, щоб вона була гарним товаришем і вірною іншому - створіть умови,при яких вона щодня працюватиме разом з іншими й повсякденно вчилася допомагати людям.

·Ви прагнете, щоб Ваша дитина була щасливою людиною – навчіть її різним видам діяльності, зробіть її працьовитою.

·Виховання є ланцюг безперервних усі вправ, що ускладнюються, у різноманітних видах праці!

Інтерес до праці

·У правильнім вихованні дитини неминуще значення має праця; у додатку до дитини - посильна праця.

·Вам зовсім не обов'язково покладати на плечі п'ятирічного маляти збирання всієї квартири, але попросити його витерти вологою ганчіркою пил з підвіконня ви можете цілком.

·Дитина може допомагати при збиранні (а у своїй кімнаті стежити за порядком повина винятково вона), при готуванні їжі, вона може розкласти ложки й виделки перед їжею, у можливостях дитини - погодувати деяких свійських тварин (кішку, собаку) і птахів (папужок, канарок, а в сільській місцевості - курей і курчат); дитині цілком під силу полити численні домашні рослини (нехай це не Бог звістка, яка допомога, але дитина звільнить вас зі чверть години дорогоцінного часу, так само як і заощадить частину сил).

·І ще дитина може надати допомогу в безлічі всяких дріб'язків: підняти й викинути загублений папірець, зменшити звук радіоприймача, закрити кран, якщо капає вода.

·Використовуйте зручний момент - інтерес.

Нагорода за працю

·Поясніть дитині важливе життєве правило - що будь –яке задоволення треба заслужити.

·Якщо якась людина женеться за задоволеннями, не бажаючи працювати, якщо вона прагне тільки брати, не бажаючи давати, то така людина порочна й має досить неважливі перспективи. У вас з'явиться привід поговорити з дитиною про совість. "Якщо прагнеш зі спокійною совістю (з почуттям виконаного боргу) подивитися мультик, подбай про порядок серед іграшок".

·Праця дитини не повинна не залишитися не заміченою з вашої сторони, а повинна бути заохоченою: похвалою, яким-небудь недорогим подарунком. Навіть якщо дитина що-небудь зробить не так.

·А якщо вона що-небудь розіб'є, зламає, не здумайте лаяти її - адже дитина прагла допомогти.

·Праця й результати праці повинні супроводжуватися позитивними емоціями.

Принцип поступовості у вихованні звички до праці

·Принцип поступовості важливий і у вихованні в дитини правильного відношення до праці.

·Якщо ваша дитина років до 16 - 17 не буде привчена до праці й виросте білоручкою й ледарем, те, як же нелегко їй доведеться в житті! І у вас нічого не вийде, якщо ви, раптом спохватившись, почнете активно привчати до праці свою десятилітню дитину.

·Починати треба із зовсім "молодих нігтів". Напевно, не тільки дитина дотримується певного режиму дня. У вас режим теж давно склався, і склалася черговість ваших домашніх робіт. У режимі дня дитини ви повинні виділити небагато часу для допомоги по господарству.

·Дівчинка може допомогти вам у готуванні страв на обід, хлопчик нехай підмете в коридорі. Допомога по будинку нехай повторюється в один і то й час - ця допомога повинна стати звичкою .

·І тільки тоді можна говорити про її стійке виховне значення.

Організація трудового виховання в сім’ї

Залучаючи дитину до праці ви насамперед дбаєте про її успішність у дорослому житті й створюєте умови для розвитку таких важливих якостей як самостійність, упевненість у власних силах, цілеспрямованість, працелюбність, повага до праці інших.

Пам’ятайте: основні трудові вміння з різних видів праці у дитини формують педагоги дитячого закладу. Проте, щоб уміння перетворилися на сталі навички, їх конче необхідно постійно закріплювати в щоденному житті в родині.

·Щовечора, забираючи дитину з дитячого садка, перегляньте інформацію в куточку для батьків, аби дізнатися, яке цікаве завдання ви можете виконати зі своїм малюком удома, з якою літературою бажано познайомитися та ін.

·Розпитайтедитину про те, як минув її день у дитячому садку: чим він був заповнений, що нового вона дізналася, чого навчилася за цей день, які події (свята, розваги, екскурсії іт. д.) плануються в найближчому майбутньому.

·Цікавтеся,чи все з того, чого навчають у дитячому садку вдається вашому малюкові. Разом обговоріть причину успіхів та можливість подолання труднощів. Спробуйте повторити з дитиною вдома те, чого їх навчили в дитячому садку.

·Постійнодемонструйте позитивне ставлення до трудової діяльності та проявів самостійності з боку дитини. Заохочуйте і схвалюйте її зусилля й досягнення.

·Поспостерігайте за своєю дитиною і спробуйте визначити, який вид праці їй найбільше до вподоби, поділіться результатами своїх спостережень з вихователем.

·Виберіть спеціальний день і разом із сином чи донькою придбайте матеріали для трудових справ, відповідно до інтересів дитини (набори дитячих столярних інструментів, «Юний городник», матеріали для плетіння і ін.)

·Пам’ятайте:«чарівність» спонукають дитину до будь-якої діяльності, зокрема й трудової, навіть нецікавої, на перший погляд. «Спробуй разом зі мною…»

·Пояснюйте значення трудових дій, які виконуєте разом з дитиною чи окремо. Мотив праці (для чого і для кого це робити) має бути зрозумілий малюкові.

·Не забувайте ввечері розповісти синові чи донці про свій день, свою працю на роботі й удома, поділитися власними досягненнями та проблемами. У доступній формі й добираючи відповідний вікові дитини зміст, обговоріть свої проблеми, щоб вона відчула вашу повагу та партнерське ставлення.

Порадник для батьків та педагогів щодо трудового виховання дітей

• залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

• за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

• не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині при­воду до ухиляння від своїх обов'язків;

• не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

• учити дитину працювати, прищеплюючи Їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

• не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім наванта­женням;

• не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

• завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

• не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

Матеріал додано: 10.04.2020

_________________________________________

ЧЕТВЕР, 9 квітня 2020 р.

Консультація для батьків: У чому користь дитячого конструктора

Гармонійний розвиток дитини потребує чимало часу та зусиль від батьків. Добре що у наш час не бракує іграшок, які допомагають батькам вирішити це завдання. Одними з найефективніших розвиваючих ігор для дітей є саме конструювання – пазли, мозаїки, головоломки та конструктори.

За допомогою них чудово розвивається дрібна моторика рук, логіка, уява, творчі здібності, пам’ять та просторове мислення.

Як підібрати конструктор для дитини

Однак щоб ця гра була найбільш дієва в плані розвитку, а крім цього ще й цікава дитині, потрібно підбирати конструктор, згідно його віку. Надто складний для віку дитини конструктор не викликатиме інтересу, а в деяких випадках може навіть розвинути у дитини комплекси, адже у малюка абсолютно нічого не буде виходити. Ну а легкі конструктори не виконуватимуть жодних розвиваючих функцій.

Отже, найпростіші конструктори можуть застосовуватися вже починаючи з віку півроку. Деталі цієї гри мають легко і зручно утримуватися дитиною в руці, а кількість їх не повинна перевищувати п'яти. Обов'язково, щоб батько брав участь в складанні конструктора хоча б на перший час, поки малюк не зрозуміє, що ж з ним потрібно робити.

Мама або тато мають показати, як складати кубики або збирати пірамідку, при цьому обов'язково коментуючи і пояснюючи, що вони роблять. Через деякий час дитина навчиться збирати дитячий конструктор самостійно, головне - не наполягати і не квапити.

Починаючи з віку півтора років дитині потрібні вже більш складні іграшки, адже зараз вони вже можуть ставити перед собою прості завдання, а потім виконувати їх. До речі, великий вибір констукторів від 1,5 року до 12+, ви зможете знайти, перейшовши за посиланнямhttp://detkamnado.com.ua/. Головне тепер - навчити дитину доводити почату справу до логічного завершення. Вік від півтора до трьох років передбачає, що дитина може збирати блокові конструктори, створюючи з них будинки, машини, тварин або людей.

Ну а після трьох років дітей вже починають цікавити сюжетно-рольові ігри, тому конструктор має виконувати не тільки своє пряме призначення, а й виконувати ролі персонажів, дозволяти придумувати сюжети. Тому забаву для дітей купити потрібно таку, яка буде багатофункціональною. Тут можуть зустрічатися спеціальні елементи, це можуть бути тематичні набори, або набори для юних архітекторів.

Конструктор має бути присутнім в скринці для іграшок у кожної дитини, адже конструювання - не порожнє проведення часу, а відмінний помічник для розвитку багатьох умінь та здібностей.

Матеріал додано: 09.04.2020

_________________________________________

СЕРЕДА, 8 квітня 2020 р.

Консультація для батьків: Яку роль у вихованні дитини відіграють емоції

Емоції відіграють важливу роль у житті кожної дитини. Неемоційну, “холодну”, дитину уявити важко. На емоційне благополуччя дитини, як власне, і на її емоційний розвиток, впливають виховання в родині, соціум. І, звісно ж, її темперамент, тип нервової системи– те, що зараз називають фізіологічними чи біологічними чинниками. Однак, якщо те, що заклала природа, змінити важко, на інше впливати можна. Тому в цій статті йтиметься про роль батьків та інших дорослих в емоційному розвитку дитини.

Емоції дітей– безпосередні та спонтанні. У дитини забрали іграшку– вона голосно плаче, віддали– знову сміється, наче нічого не трапилось. Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань. Тому вся їхня активність забарвлена емоційними проявами.

Дорослі допомагають дитині впоратися із сильними переживаннями. Наприклад, якщо дитина перезбуджена чи дуже втомлена, батьки створюють умови для відпочинку. Якщо дуже засмучена,– підбадьорюють. Дитина потребує любові дорослого, і її почуття залежать від наявності цієї любові. Буває, маленька дитина щось намалювала чи зробила власноруч і несе поробку тату чи мамі. Батьки її хвалять, і дитина– щаслива. Отже,опіка і любов дорослих є умовою позитивного емоційного розвитку дитини, її емоційного благополуччя.

З наукової точки зору, емоції– це фізіологічна реакція організму на події, людей, тобто все, що оточує людину. Емоційна реакція має своє “представництво” у гіпоталамічній ділянці, тобто під корою головною мозку. А оскільки підкіркові структури старіші, до кінця керуватись розумом над емоціями людині не вдасться.

Наприклад, як би батьки майбутнього першокласника не заспокоювали його щодо школи, однаково тривога залишається. Бо це– не лише об’єктивна тривога, а й глибше– реакція на небезпеку. А перший раз у перший клас– це подія, коли хвилюються і батьки, і діти. І, тривога батьків, впливає на посилення тривоги в дітей. Отже,чим спокійніші батьки– тим спокійніші діти.

Немовля має певні емоції (воно кричить, щоб задовольнити якусь потребу– наприклад, в їжі), але ще не має почуттів. Вони сформуються згодом у процесі виховання і соціалізації.Аджепочуттяутворюються і розвиваються на основі емоцій. Це стійкі емоційні ставлення людини до явищ реальності, що відображають значення цих явищ у зв’язку з її потребами та мотивами.

Наприклад, як дитина довідається, що таке провина та сором? Їй про це розкажуть батьки та інші дорослі:“Боже, як тобі не соромно! Не клади лікті на стіл! Хіба можна привселюдно колупатися в носі?”. Знайомо? Інший приклад: як дитина дізнається про почуття гордості? Коли дорослі скажуть, що пишаються нею.

Іншими словами, наші почуття формуються під впливом оточення, моралі, суспільних норм (зокрема, і релігійних), виховання у сім’ї. Є діти, яких дуже рано і часто соромили, і є ті, щодо яких ці “важелі” застосовували пізніше і рідше. Що відчували “перші” діти, а що– “другі”? Запитання риторичне.Комфортніше, вільніше там, де менше обмежень та заборон і більше спонтанності.

Дитина (допоки дорослі її цього не навчать) ще не розділяє емоції на “хороші” та “погані”. Вона проявляє їх без внутрішнього цензору, інтроекту(тобто не переймає способи поведінки інших – ред.), безоцінково.

Однак, “гарних” та “поганих емоцій не буває. Є наша оцінка цих переживань та емоцій. І, якщо дорослі будуть оцінювати переживання дитини позитивно чи негативно, діти робитимуть те ж саме. І з собою, і з іншими. Наприклад, вони блокуватимуть свої “погані” емоції, не виражатимуть їх. Якщо захочуть заплакати чи розсердитися, не будуть це робити (бо мама казала, що так робити не можна). А це може призвести до появи психосоматичних розладів– наприклад, болітиме голова чи живіт.

Ще один можливий наслідок– затинання. Що це таке? Це– переривання контакту, коли дитина щось хоче сказати, виразити себе (навіть, виплакатись досхочу, чи поричати, як лев), а її переривають на півслові, нічого не пояснюючи. Якщо так чинити постійно, психіка може виробити механізм захисту. Тоді на дитину дорослі починають звертати увагу, але якою ціною?

Емоції тісно пов’язані з поведінкою дітей. Буває, кажуть:“Боже, ця дитина така вередлива!”. А що таке вередування? Часто це просто втома або сильні переживання через стресові ситуації у сім’ї. Тому важливо усвідомлювати, які потреби (чи потреба) стоять за тією чи іншою поведінкою дітей. Можливо, дитина досхочу награлася, втомилася і зголодніла, та її потрібно нагодувати. Або ж вона потребує відпочинку чи сумує за мамою в дитсадку, і їй потрібна увага.

Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі. А от це вже не просто. Бо за плечима 30, а то й більше років, і змінювати себе дуже важко. Легше насварити дитину, бо вона слабша, і взагалі – вона моя: як хочу, так виховую. Натомість, якщо в батьків з емоційним інтелектом усе добре, дитина це відчуває, й несвідомо переймає цей досвід. Вона бачить, як тато і мама спілкуються між собою, вирішують суперечки, розповідають про себе, і починає робити так само.

Уявлення дитини про себе, ставлення до себе, формування “Я”-образу залежать від дорослих, і, насамперед, від батьків. На основі цього формується самооцінка дитини. Тобто, як дорослі реагуватимуть на прояв емоцій та переживань дітей, так дитина сприйматиме себе. І це впливатиме на її розвиток– емоційний, інтелектуальний, фізичний.

Якщо дитина гнівається, не варто одразу казати:“Ай-яй-яй, як погано ти робиш!”. Варто запитати:“Що трапилося?”. Або ж заспокоїти, залежно від ситуації. Дитина розкаже (нехай голосно!), відреагує злістю (або розпаччю, образою), заспокоїться і гратиметься далі.

Отже, не варто блокувати свої переживання. Потрібно конструктивно їх проявляти, жити з ними в злагоді. І тоді емоції та почуття допоможуть нам творчо пристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитись долати труднощі і, зрештою, бути самим собою.

Матеріал додано: 08.04.2020

_________________________________________

ВІВТОРОК, 7 квітня 2020 р.

Консультація для батьків: Аплікація допомагає дитині розвиватися

Шановні батьки!Ваша дитина підросла. Йому вже більше двох років. Ви бачите, як він змінився, подорослішав, порозумнішав. І Ви, безсумнівно, раді цьому. Адже в цьому чимало Вашої заслуги! Ви часто гуляєте з ним, спілкуєтеся, граєте. У Вашого малюка, напевно, є улюблені іграшки: плюшеві ведмедики, зайці, заводні машини, красиві ляльки. Але іноді Ви помічаєте, що іграшки не захоплюють дитину. Мало того, він стає дратівливим, починає вередувати, не підкоряється Вам. Причин такої поведінки може бути кілька. Але одна з них - це те, що дитина цього віку відрізняється винятковою пізнавальною активністю. І він вже не може в силу особливостей віку обмежуватися іграшками, предметами, діями з ними. Йому, як повітря, необхідна інша діяльність.

Яка? Тривалі дослідження вчених останніх років доводять, що діти перших років життя здатні до раннього навчання. І це пояснюється тим, що у цих дітей в корі головного мозку багато так званого незайнятого поля, тому шляхом спеціально спрямованих впливів можна досягти дуже високого результату і більш раннього формування тих чи інших функцій мозку. В першу чергу рекомендується розвиток таких здібностей, як відтворення, уміння дивитися, порівнювати, розрізняти, зіставляти. Ігри та вправи зготовими плоскими і сюжетними формамидопоможуть впоратися з цим завданням. Мова йде про звичайних силуетних зображень предметів, які використовуються в аплікації. Як Ви розумієте, треба починати з найпростішого.

Рекомендуємо Вам взяти в руки кольоровий картон або папір, ножиці. Виріжте різні форми і зображення: круги, овали, листя різної форми, яблука, груші, машини, звірів.

Як тільки матеріал готовий, можна приступати до занять. Але для початку запропонуйте дитині розім'яти руки, пальчики. Тут Вам можуть допомогти наступні ігри.

·"Веселі бризки"- струшування і розслаблення рук в різному ритмі, що імітують розбризкування крапель води.

·"Пальчики стукають"- выстукивание пальчиками одночасно всіма або по черзі з будь-якої твердої поверхні.

·"Дізнайся предмет"- дитині пропонується з допомогою пальців рук "вгадати" предмети, іграшки з яскраво вираженими деталями.

·"Пальчики вітаються"- кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного, мізинця.

·"Квапливий жучок"- пальці рук швидко пересуваються по поверхні столу.

·"Сорока-білобока"- текст відомого дитячого вірша супроводжується рухами пальців рук.Дані вправи розвивають дрібну мускулатуру пальців рук, створюють гарний настрій.

Далі запропонуйте дитині пограти з "Чарівними картинками". Але неодмінна умова - Ви і Ваша дитина повинні бути у хорошому настрої.

Далі ми пропонуємо Вашій увазі кілька варіантів ігор в "Чарівні картинки".

"Допоможи яблуку знайти свою половинку". Гра навчить дитину збирати ціле з частин, приєднувати частини один до одного, допоможе стати більш цілеспрямованим, наполегливим. Матеріал: вирізані з кольорового картону та розрізані на дві половинки силуети яблук, що відрізняються один від одного конфігурацією, величиною, кольором. Всі частини Ви перемішуєте, а пропонуєте дитині скласти з половинок цілі яблука. Як тільки дитина навчиться досягати позитивного результату, можна змінити матеріал. Це можуть бути площинні зображення будиночків, рукавиць, листочків і т. д.

"Повітряні кулі на ниточках". Гра навчить приєднувати частини один до одного, підвищить точність рухів руки. Матеріал: вирізані з картону різнокольорові кулі овальної і круглої форми, жовтого, зеленого, червоного, синього квітів різних розмірів; картки з наклеєними ниточками відповідних кольорів. Дитині пропонується "прив'язати" кулі до ниточки - спочатку прикласти один до одного, а потім з Вашою допомогою приклеїти. Пізніше можна "прив'язувати" мотузочки до машин, резиночки до варежкам і т. д.

Попутно з цими іграми або пізніше можна вчити дитину виконувати вправи з орієнтуванням на натру, інакше кажучи, працювати за зразком. "Чарівні картинки" нам в цьому допоможуть.

"Знайди сестричку". Гра сприяє розвитку зорового сприйняття, а також вмінню аналізувати заданий зразок. Виховує увагу і довільність дій. Матеріал: кілька площинних зображень пірамідок різної форми і конфігурації. Кожна пірамідка у двох примірниках. Перед дитиною виставляється пірамідка. На столі лежать інші, в тому числі двійник зразка. Дитині пропонується знайти таку ж, як "сестричка". Таким же чином можна шукати килимки, машинки, неваляшки, будиночки і т. д.

Як бачите, це, загалом-то, нескладні вправи. І дитина в змозі з ними впоратися якщо не зараз, то трохи пізніше. І не за вашою участю, а як-небудь абсолютно незалежно від Вас. Адже є ж фабричні гри "Збери картинку" або "Чарівні кубики". Але пам'ятайте, чим раніше Ви почнете грати з дитиною з готовими формами, тим більше шансів у дитини стати цілеспрямованим, тим швидше дитина зможе навчитися усвідомлювати свої дії, тим швидше у нього підвищиться довільність і координованість рухів руки, розвивається дрібна мускулатура пальців. Успіхів Вам і Вашому малюкові!

Матеріал додано: 07.04.2020

_________________________________________

ПОНЕДІЛОК, 6 квітня 2020 р.

Поради батькам: Як виховати самостійність у дітей

Самостійній та ініціативній дитині легше проявити себе та зарекомендувати з позитивного боку практично в будь-якій сфері життя. Алеяк навчити дитину самостійності, захистивши при цьому від усіляких небезпек та не зарубавши на корені допитливість, прагнення пізнавати світ та діяти? Для багатьох батьків це питання залишається одним із найбільш непростих у вихованні.

Що таке самостійність?

Говорячи про самостійність як про важливу особистісну рису, дитячі педагоги та психологи мають на увазі:

·Вміння діяти без допомоги оточуючих;

·Здібність до прийняття рішень та усвідомлення відповідальності за їх наслідки;

·Вільний прояв своєї думки та позиції, незалежно від можливої реакції інших людей.

А оскільки людина – істота соціальна, важливовиховувати самостійність у дитиниіз поправкою на відповідність загальноприйнятим нормам поведінки. Тим не менш, основна роль батьків полягає в тому, щоб мінімально втручатися в природне бажання малюка все спробувати і дізнатися. Не перешкоджаючи гармонійному розвитку, вам вдасться виростити сильну, активну та цілеспрямовану особистість.

Особливості формування та виховання самостійності у дітей дошкільного віку

В педагогічній системі М. Монтесорі самостійність розглядається як біологічна риса, що притаманна дитині з перших днів її життя, яку можна вгледіти як в умінні тримати голову (2,5-3 місяці), так і в комунікативних навиках (2-3 роки). Необхідно вчасно виявити перші прагнення до автономності та підтримати їх, заклавши тим самим основу для формування самостійності у дітей.

1.До досягнення 3-річного віку дитина має оволодіти елементарними навичками самообслуговування: їсти, одягатися/роздягатися, вмиватися, складати речі/іграшки. Також для цього періоду характерний прояв свободи вибору – одежі чи іграшок для прогулянки, улюбленого посуду для їжі, улюбленихмісць для дозвілляна вулиці.

2.Виховання самостійності у дітей 3-4 роківполягає в тому, аби підтримати бажання проявляти свою незалежність та відтворювати сценки із дорослого життя. Розширте його межі, залучаючи до щоденних справ, які з допомогою казок та ігор трансформуються у захоплюючі пригоди.

3.Старшим діткам поручайте виконувати щоденні обов’язки, що стосуються всієї родини. У цьому віці приходить усвідомлення власної відповідальності за дії, можливість аналізувати результати та помилки.

Як привчити дитину до самостійності: інструкція для батьків

·Не квапте малюка, дозвольте йому самому зробити будь-що. Звичайно, зручніше та швидше одягти трирічку, аніж терпляче очікувати, доки він впорається самостійно, але така допомога лише нашкодить у майбутньому;

·Заохочуйте ініціативу: хваліть за вимиту підлогу (нехай і з калюжами) чи вдягнену самостійно сукню (можливо, задом наперед);

·Створіть безпечне середовище для розвитку. Замість того, щоб регулярно обмежувати дії дитини пересторогами та заборонами, приберіть всі потенційно небезпечні предмети з дитячого простору;

·В ситуаціях, що постійно повторюються дозвольте обирати, не забуваючи про відчуття міри. Так, малюк має право обрати футболку із трактором чи тваринами для виходу на вулицю, рис чи картопляне пюре на обід. Відмову їсти суп із котлетою на користь шоколадного батончика коректно відхиліть, аргументуючи свою позицію;

·Визнайте право на помилку, не сваріть в разі невдачі. Адже тільки в результаті багаторазового повторення та аналізу своїх невдач можна навчитися будь-чому;

·Дайте зрозуміти, що будь-яка дія має свої наслідки;

·Використовуйте вербальне підкріплення та вірте у свого малюка. «Злізай, а то впадеш» – подібні фрази відбивають бажання робити будь-що. «Тримайся міцніше, і ти не впадеш» – така риторика вселяє в маленьку людину віру у власні сили.

Запасіться терпінням та на власному прикладі демонструйте бажані приклади поведінки. Не забувайте про ключовий принцип, яким варто керуватися при вихованні цілісної та самостійної особистості, – не «замість дитини», а «разом із дитиною».

Матеріал додано: 06.04.2020

_________________________________________

П'ЯТНИЦЯ, 3 квітня 2020 р.

Розвиваємо таланти: рекомендації батькам

В умінні помічати найдрібніші деталі в поведінці дитини батькам немає рівних. Вони безпомилково визначають за обличчямтрирічної дитини, що вона погано спала вночі, або помічають підозрілий запах від підлітка, який повернувся з вечірки. Саме ця здатність допоможе розкрити таланти та здібності малюка. Однак для цього необхідно дотримуватися кількох рекомендацій:

Відзначайте маленькі здібності дитини, а не тільки ті, що кидаються вочі.

• Постійно цікавтеся у вихователів, тренерів і друзів дитини, що в неї виходить найкраще.
• Ставте малюкові запитання на кшталт: «Що було б, якби...».
• Діти повинні спробувати себе в різних заняттях, не зупиняючись відразу на одному.

Дотримуючись даних порад, ви можете отримати повну інформацію про приховані таланти вашої дитини.

Чому важливо бачити маленькі здібності малюка

Напевно, протягом життя ви зустрічали людей, які досягли неймовірних результатів в одній зі сфер: у навчанні (відмінники в школі), спорті (найшвидший бігун) або в мистецтві (найталановитіший співак). Вони виділялися на тлі інших, їх здібності здавалися чимось на зразок Божого дару.

Багато батьків вірять, що очевидні таланти– найбільш важливі. Це не так. Важливо, щоб дитина розвивала навіть найменші здібності. Так, здатністьрозпізнавати емоціїінших людей не менш важлива, ніж уміння добре грати у футбол. Вона дала світу багатьох талановитих психотерапевтів, учителів і менеджерів.

Якщо дитина обожнює грати з ляльками й розігрувати справжні сцени з їх участю, це може бути не менш важливим, ніж художня обдарованість. Завдяки цьому багато людей стали успішними письменниками, акторами та фахівцями інших сфер.

Як мандрівник серед мільярдів зірок у нічному небі шукає Полярну зірку, яка вкаже йому шлях, так і батьки повинні звертати увагу на найменші дії, слова й емоції малюка, щоб визначити його природні здібності. Коли ви помітите найменшу здібність, запитайте себе: «Як моя дитина може максимально її розвинути? Що я можу зробити для того, щоб вона із задоволенням розвивала свої здібності? Як вона зможе використовувати цю здатність у житті?»

Допомога найближчого оточення в розвитку дитячих талантів

У дитячому садочку, у дворі й під час різних занять дитину оточує багато інших людей – як однолітків, так і дорослих. Ми часто радимося з вихователями, тренерами та іншими дорослими про те, як розвинути її здібності. Ми схильні порівнювати досягнення нашого малюка з досягненнями інших.

Вихователі татренери зазвичай розповідають нам про те, в чому дитина недостатньо сильна. Якщо акцентувати увагу тільки на цьому, ми не зосереджуємо увагу наїї здібностях. Проявіть ініціативу й самі запитайте, що найкраще виходить у малюка. Пам'ятайте, що навіть найменше зауваження вихователя або тренера про те, що дитина сильна в чому-небудь, може свідчити про наявність у неї певного таланту.

Чого ваша дитина може вас навчити

Користуючись великим життєвим досвідом і знаннями, ви можете багато чого навчити свого малюка. Наприклад, ви можете допомогти йому зрозуміти, що його сьогоднішні дії впливають на майбутнє життя. На жаль, бажання у всьому керувати діями дитини не дають нам сконцентруватися на її справжніх бажаннях і потребах.

У цей же час думки й почуття дитини з приводу її занять поза домомможуть багато чого сказати про те, до чого вона схильна. Запитайте дитину: «Що ти відчувала, коли..?», «Чому в тебе виникли такі почуття?», «Чи можеш навести приклад?», «Що тобі сподобалося найбільше?», «Що тобі не сподобалося?» Не перевантажуйте дитину питаннями відразу ж після закінчення певного заняття.

Розвиваючись, діти схильні спиратися на свій власний досвід. Тому звертайте увагу на те, щоб ваші питання не виглядали для малюка глузливо. Згодом він зможе розвинути свою здатність пояснювати почуття. Чим більше ваша дитина буде розповідати, тим краще ви зможете зрозуміти її здібності й допомогти в їх розвитку.

Як пояснення та практика допомагають розкрити таланти дитини

Світ дорослих вимагає, щоб люди вибирали собі сферу діяльності й діяли логічно. Практика й пояснення розцінюються як заняття для дітей, а від дорослих чекають конкретних дій і готовності до різних ситуацій. Людина потребує пояснення та практики все життя, однак батьки намагаються розвивати таланти дитини за дорослим зразком: знаходять те, в чому вона особливо сильна, і відразу ж починають розвивати цю здатність.

Найкраще, що ви можете зробити для своєї дитини – дозволити їй пробувати себе в різних заняттях, видах спорту й мистецтва. Згодом вона зможе самостійно вирішити, чим займатися. Ви повинні переконати малюка в тому, що він може самприймати рішення, але йому потрібно присвятити час тому, щоб знайти заняття, яке максимально відповідає його здібностям.

Батьки часто здійснюють зайвий тиск на дитину, обмежуючи її у виборі занять. Тільки можливість пробувати себе в різних сферах набагато важливіша. Діти можуть мати здібності до занять, якими потрібно починати займатися з раннього віку (наприклад, деякі види спорту). Ви повинні бути впевнені в тому, що такий вибір позитивно позначиться на розвитку малюка в довгостроковій перспективі. Не покладайтеся лише на думку тренера, беріть до уваги й те, як це допоможе дитині стати цілеспрямованим і впевненим у собі дорослим.

Розвиток талантів дитини – тривалий процес. Весь цей час батьки повинні бути уважними до потреб дитини. На цьому шляху необхідно зберігати дружні стосунки з дитиною й підтримувати її. У майбутньому вона буде вам дуже вдячна.

Матеріал додано: 03.04.2020

_________________________________________

СЕРЕДА, 1 квітня 2020 р.

Профілактика інфекційних захворювань у дітей

Інфекційні хвороби є невід'ємною частиною нашого життя, протягом всієї історії існування людства вони формувалися, змінювалися і змінювалися разом з ним. Одні захворювання і збудники інфекцій змінювалися іншими, поряд з чим виникали нові проблеми їх профілактики. На даний момент ризик зараження різними інфекційними захворювання залишається досить високим, а поширення хвороби деколи приймає глобальні масштаби, тому на сьогоднішній день проблема проведення профілактичних заходів захворювань як і раніше актуальна.
Профілактика інфекційних захворювань в цілому являє собою ряд заходів, спрямованих на зниження факторів ризику або запобігання захворювання населення різними хворобами і підтримання високого рівня здоров'я населення.

Найбільш сприйнятливим і відкритим для різних вірусів та інфекцій є дитячий організм в силу ще не достатньо розвиненого імунітету і низької опірності організму вірусно-мікробним атак. Найчастіше піддаються впливу інфекцій дихальна і травна системи дитини. При цьому чим молодша дитина, тим більше ризик зараження або розвитку різних ускладнень хвороби.

Профілактика інфекційних захворювань у дітей ділиться на два виду: специфічну і неспецифічну.

Специфічна профілактика , що передбачає проведення спеціальних медичних заходів, буває двох видів:
- пасивна , тобто профілактика захворювань шляхом введення в організм вже готових імунних сироваток, глобулінів та інших спеціальних компонентів, що підвищують захисні сили організму;
- активна, тобто профілактика захворювань шляхом стимуляції вироблення в організмі імунних тіл шляхом введення вакцини.

В даний час профілактичні щеплення або імунопрофілактика є основним способом запобігання різних інфекційних захворювань у дітей. Але в той же час щеплення є предметом безперервних суперечок, як серед медиків, так і серед батьків. Головною причиною суперечок є можливі ускладнення після проведення вакцинації у дітей.

Імунопрофілактика у нашій країні регулюється законом «Про імунопрофілактики інфекційних захворювань», прийнятим у 1998 році. Закон передбачає проведення безкоштовної вакцинації дітей відповідно до затвердженого календаря щеплень на добровільній основі. За своє здоров'я і здоров'я своїх дітей несуть відповідальність батьки, які мають право відязикатися від проведення профілактичних щеплень.

Природно, не існує абсолютно безпечних вакцин. Будь-яке втручання в наш організм несе певні наслідки або відповідні реакції. Однак ці реакції вважаються нормальними, якщо вони спостерігаються у більшості щеплених і з певним сталістю після проведення тієї чи іншої вакцини. Такі реакція можуть бути місцевими, що проявляються у вигляді почервоніння, ущільнення або хворобливості місця введення вакцини, або загальними, які характеризуються загальним погіршенням самопочуття, появі головного болю, нездужання, підвищення температури тіла. Такі реакції проходять протягом 1-4 днів.

Однак в окремих випадках реакція на щеплення може відрізнятися від інших і тоді мова заходить про поствакцинальному ускладнення у щепленого дитини. Причиною може послужити як особливості окремого організму, так і порушення техніки проведення щеплення. Тому, щоб уникнути ускладнень після проведення вакцинації, необхідно звернути увагу на ряд умов:

- перед проведенням щеплення дитину повинен оглянути лікар, щоб виключити наявність нежитю, висипу, температури та інших ознак хвороб;
- якщо у дитини є схильність до алергічних реакцій необхідно за 1-2 дні до і після щеплення приймати антигістамінні препарати, однак призначати їх повинен лікар;
- необхідно дотримуватися графік проведення щеплень та інтервалів між вакцинами.

Дуже важливим також є дотримання правил транспортування вакцин і температурного режиму їх зберігання, а також дотримання правильної техніки проведення щеплень.

Ставлення до щеплень та імунопрофілактики в цілому є справою індивідуальною, і кожна окрема сім'я має право вирішувати, чи робити щеплення своїм дітям чи ні. Однак слід знати, що від деяких хвороб, таких як, наприклад, кір, краснуха, поліомієліт такий же дієвого захисту ще не придумано.

Незалежно від ставлення до вакцинації існують деякі правила проведення неспецифічної профілактики інфекційних захворювань у дітей.

Головним правилом профілактики різних захворювань є дотримання особистої гігієни . З самого дитинства треба привчати дитину мити руки перед їжею і після туалету, мати особисте рушник і зубну щітку. Необхідно проводити загартовування дитини, частіше бувати на свіжому повітрі, правильно харчуватися і стежити за фізичним розвитком дитини. Всі ці заходи значно підвищують шанси дитячого організму при боротьбі з вірусами і мікробами.

Необхідно ретельно стежити за чистотою в приміщеннях, де перебувають діти, контролювати температуру, як можна частіше провітрюючи приміщення. Самою оптимальною температурою для дітей є 18-20°C, а духота і сухе повітря лише сприяють розмноженню вірусів.

Для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту не рекомендується використовувати сиру воду з-під крана, краще подбати про наявність в будинку кип'яченою або покупної води, яка буде зберігатися у надійно закритою посуді. Овочі та фрукти перед вживанням необхідно ретельно мити, а краще навіть обдавати окропом.

Запорукою дитячого здоров'я в дитячому віці є грудне вигодовування, тому необхідно як можна довше підтримувати лактацію. Крім того, доведено, що діти на природному вигодовуванні і надалі мають більш сильну опірність інфекціям, чим діти-ті, хто на штучному, так як разом з материнським молоком вони отримали і антитіла, що перешкоджають розвитку багатьох інфекційних захворювань.

Матеріал додано: 01.04.2020

_________________________________________

ПОНЕДІЛОК, 30 березня 2020 р.

Консультація для батьків: Розвиток активного мовлення дітей раннього віку

До 1,5 року мовлення дитини розвивається досить повільно. У цей період вона засвоює від ЗО-40 до 100 слів і вживає їх дуже рідко. Значно ініціативнішою дитина стає після того, як їй виповниться 1,5 року. Вона не лише вимагає називати предмети, а сама пробує вимовляти слова, якими ці предмети називають. Усе це помітно підвищує темп розвитку її мовлення: до кінця 2-го року життя вона використовує до 300 слів, 3-го - до 1500.

Розвиток словника дитини є процесом нерівномірного накопичення різних слів. Слів-предметів у неї завжди більше, ніж слів-дій; слів-відношень більше, ніж слів-ознак. У словнику дітей 3-го року життя переважають іменники, які позначають засоби пересування, предмети побуту, об'єкти живої природи. Пасивний словник переважає активний в 1,2-1,3 раза.

На 3-му році життя у малюка зростає інтерес до мови людей, які його оточують, особливо, якщо вона спрямована на нього. Словник дітей містить усі частини мови. Більшість його становлять іменники (до 60%), дієслова (приблизно 27%), прикметники (10-12%).

Мовлення малюка на перших порах є автономним - мало подібним до мовлення дорослого, оскільки вія вживає слова, якими дорослі не користуються. Ці слова ("ам-ам", "ав-ав", "ням-ням", "бека") дорослі (мама, няня)спе-ціально придумують для дітей, вважаючи, що вони більш доступні дітям. Крім того, дитина викривляє у своєму мовленні слова дорослого, адже в неї ще недостатньо розвинені фонематичний слух, звукова артикуляція, через що вона мимоволі змінює звукову форму слова: молоко вимовляє "моко", голова - "гова" тощо. Здебільшого дитина вимовляє наголошений і перший склади, через що спотворюється звуковий склад середини слова.

За правильного мовного виховання, коли дорослі вимагають чіткої вимови слів, виправляють її, автономне мовлення швидко зникає. Якщо дорослі підтримують автономне мовлення, воно може зберігатися довго, затримуючи становлення правильного.

У ранньому дитинстві відбувається засвоєння граматичної будови рідної мови. Спочатку (приблизно до 1-го року 10-ти місяців) діти обмежуються реченнями, які складаються з одного, пізніше з двох слів, що не змінюються за родами і відмінками. Кожне таке слово-речення може мати кілька різних значень: коли малюк вимовляє слово " мама", це може означати "мамо, візьми мене на руки", "мамо, Я хочу гуляти" і багато іншого. Пізніше мовлення дитини починає набувати зв'язного характеру і виражає найпростіші відношення між предметами. Оволодівши під час предметної діяльності способами використання предметів, діти починають вловлювати і використовувати граматичні форми, за допомогою яких ці способи можна позначити. Так, засвоївши використання висловлювань "забив молотком", "узяв совочком", дитина вловлює, що закінчення "ом" має знаряддєвий зміст, і починає застосовувати його до нових предметів-знарядь ("ножом", "ложком", "лопатком"). Під впливом дорослих такі неправомірні перенесення зникають. До 3-х років дитина оволодіває використанням багатьох відмінкових закінчень.

Удосконалюється у ранньому віці і звуковий склад мови: використання різноманітних звуків мови (фонематичний слух), формування правильної звуковимови. Спершу дитина вловлює загальну ритмічно-мелодійну структуру слова або фрази, а наприкінці 2-го - на 3-му році життя правильно вимовляє звуки. Тому мова дорослих, які спілкуються з нею, повинна бути правильною, з вимовлянням звуків, розміреним темпом.

На перших порах розвитку мовлення дитини є ситуативним, пов'язаним зі спільною з дорослими та однолітками практичною діяльністю. Часто воно розгортається у формі діалогу, який сприяє розвитку соціальних відносин дитини. За допомогою діалогу діти залучають одне одного до гри, заняття, встановлюють між собою контакт. Деякі з них не вміють підтримувати розмову однолітка або дорослого, тому необхідно залучати дитину до таких ігор, у яких ролі вимагають розмовляти, а теми розмов підказує ігрова ситуація, вивчати маленькі сценки з казок.

У ранньому віці виникає й описове мовлення дитини, що пов'язано з розширенням кола її спілкування, уявлень, підвищенням її самостійності. Ситуативне, згорнуте мовлення (жести, міміка) вже не може забезпечити всіх потреб дитини, наприклад, коли вона намагається розповісти про невідомі для вихователя події. Тому суперечність між потребою у спілкуванні, взаєморозумінні та обмеженістю засобів для цього зумовлює виникнення описового, розгорнутого мовлення. Його формування відбувається за участю дорослого, який ознайомлює дитину з прикладами, еталонами такого мовлення (казки, розповіді).

Активне мовлення на 3-му році життя нагадує мовлення дошкільника. Відбувається подальше оволодіння граматичною будовою мови. Діти вживають багатослівні і складні підрядні речення, майбутній час дієслів, прикметники, сполучники, прийменники, починають помічати неправильну вимову окремих слів, іноді відмінкових закінчень. Поступово мова стає основним засобом спілкування дитини з дорослими та однолітками. її активний словник збагачується за актуальної потреби висловлюватись, належної уваги дорослих до запитань, розгорнутих відповідей на них. Мовні вправляння під час виконання різнопланових завдань сприяють налагодженню стосунків дорослого і дитини у процесі спілкування.

Отже, оволодіння мовленням має важливе значення для різних сторін психічного розвитку дитини. У процесі мовлення відбувається передавання дитині суспільного досвіду, керівництво її діяльністю з боку дорослих. Під впливом мовлення перебудовуються психічні процеси дитини.

Матеріал додано: 30.03.2020

_________________________________________

П'ЯТНИЦЯ, 27 березня 2020 р.

Поради батькам: Здоров’я дитини – у ваших руках

Усім відомо, що немає в людини більшої цінності, як здоров’я. З давніх – давен відоме гасло: «Твоє здоров’я – у твоїх руках». Але для того, щоб навчитися берегти здоров’я, потрібно багато знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує дитину від її народження. Навіть не знаючи, що воно означає, будь – який малюк скаже: «Я здоровий, якщо не хворію». І це вже є відповіддю.
Формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей – одна з актуальних проблем нашого суспільства.

На сьогодні батьків та педагогів передусім турбує питання, як зміцнити здоров’я дітей.

Потік різноманітної інформації і практичних порад надто великий і часто – густо безрезультатний, оскільки, крім думок, потрібні реальні дії, щоденна кропітка праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я. Численними дослідженнями вчених (О. Аксьонової, Є. Арніна, Є. Вавілової, В. Сухарьова та ін..) установлено беззаперечний вплив рухів на здоров’я дитини. Активна рухова діяльність сприяє активізації всіх головних функцій організму: дихальної, серцево – судинної, нервової тощо. М’язова діяльність забезпечує обмін речовин в організмі, а розвиток апарату поліпшує координацію рухів, формування правильної постави. Кістки малюків міцніють і швидко ростуть завдовжки і завширшки. Міцнішають зв’язки. Мускулатура тулуба, спини, живота, рук, ніг утворює міцний м’язовий корсет, який забезпечує дитині струнку поставу.
Різноманітні рухи позитивно впливають на формування та удосконалення всіх органів і систем. Зважаючи на те, що органи та фізіологічні системи дошкільнят ще не такі досконалі і морфолого-фізіологічно зрілі, як у дорослих, і мають певні анатомо–фізіологічні особливості, можна стверджувати, що для дитячого організму рухи і рухова діяльність – основа успішного розвитку.

Здатність протистояти хворобам, пристосовуватися до навколишнього середовища, схильність до самозбереження, саморозвитку також входить у поняття «здоров’я». Воно є комплексною категорією, яка відображає адаптаційні резерви організму у взаємовідносинах із навколишнім середовищем. Отже, у дошкільному віці дитина розуміє поняття «здоров’я» так:

усвідомлює свій фізичний і психологічний стан, піклується про нього, вміє доглядати за своїм тілом, володіє певними навичками.
Важливу роль у формуванні, збереженні, зміцненні та відновленні здоров’я дитини відіграє правильно організований розпорядок дня як ціннісний засіб фізичного виховання.

Відомо, що для організації і проведення різних видів діяльності у дошкільних навчальних закладах необхідна гнучка, розвивальна система освітнього процесу, основою якої є збалансований режим організації життєдіяльності дитини.

Організація життєдіяльності передбачає врахування специфіки роботи навчального закладу, віку працездатності дітей. Раціональний зміст діяльності є одним з ефективних засобів профілактики захворювань й оздоровлення дитини. Надзвичайно важливо, щоб усі режимні моменти здійснювалися послідовно в один і той самий час.

Щоб забезпечити фізичний розвиток дитини, доцільно враховувати прийоми, що стимулюють відновлення працездатності дитячого організму. Корисні вмивання, обтирання окремих частин тіла холодною водою, дихальні вправи, фізкультхвилинки тощо.

Вид загартування добирається для кожної дитини індивідуально. Загартування триває цілий рік, а розпочинається влітку. Форми і методи загартування є різні: традиційні і нетрадиційні.
Традиційні за гартувальні процедури:
1. Повітряні: повітряні ванни в русі; сон на свіжому повітрі.
2. Сонячні: діти лягають на простирадла, застелені на піску.
3. Водні: обтирання; обливання; купання.

Нетрадиційні методи оздоровлення – це завжди цікаві й оригінальні фізичні вправи, ігри. Змагання, під час яких діти залюбки і вчаться, і рухаються. Саме завдяки таким видам роботи процес всебічного виховання дошкільнят буде дуже ефективним.

Хороший апетит, глибокий сон, життєрадісний настрій дитини, а також поліпшення її здоров’я і фізичного розвитку – цьому сприяє позитивний вплив загартувальних процедур. Роботу потрібно здійснювати не лише з дітьми, а й з батьками. Довести їм, що загартування для дитини дуже корисне.

Матеріал додано: 27.03.2020

_________________________________________

СЕРЕДА, 25 березня 2020 р.

Консультація для батьків: Покарання для дитини

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити.Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти.Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу.Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?

Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

Матеріал додано: 25.03.2020

_________________________________________

ПОНЕДІЛОК, 23 березня 2020 р.

Консультація для батьків «Роль сенсорного виховання у розвитку особистості дитини раннього віку»

Дитина з’являється на світ маленькою істотою, яка потребує любові, уваги й доброти від дорослих. Ними, насамперед, є батьки. Саме від батьків діти пізнають перші життєві істини, наслідують зразки поведінки, вчаться оцінювати різні події, набувають життєвого досвіду в життєвому середовищі.

Дуже важливо для батьків приділити дитині увагу у спілкуванні, навчити дитину відчувати та сприймати навколишній світ, орієнтуватися в просторі, часі, цінувати та берегти все, що нас оточує.Мій практичний педагогічний досвід свідчить, що саме через сенсорний розвиток відбувається ознайомлення з навколишнім світом, формується особистість дитини.

Сенсорне виховання - це ознайомлення з ознаками та властивостями предметів, знайомство з величиною, фактурою, формою, кольором, відчуттям смаку, запаху, звуку , орієнтування в просторі. Тому завдання дорослих за Монтессорі, полягає не в тому, щоб навчати, а в тому, щоб допомагати “розуму дитини в її роботі над своїм розвитком”, оскільки саме в ранньому віці він має величезну творчу енергію. Саме цій енергії й необхідно допомогти, але не звичайним, словесним навчанням, не прямим втручанням у процес переходу від неусвідомленого до усвідомленого.

Для реалізації даного завдання має бути створено відповідне стимулююче розвиваюче середовище, наповнене різними цікавими сенсорними іграми.

Для того, щоб планомірно й систематично здійснювати сенсорне виховання дитини в родині, необхідно знати основні принципи побудови спілкування з дітьми:

1. Допитливі діти ростуть у допитливих батьків

Не піддавайтеся ілюзії, що ви все про все вже знаєте. Відкривайте світ разом з вашим малюком.

2. Розмовляйте з дитиною

Спочатку називаючи навколишні предмети, пізніше - дії, ознаки й властивості предметів, пояснюйте навколишній світ і формулюйте закономірності, міркуйте вголос, обґрунтовуйте свої судження.

3.Задавайте дитині якнайбільше питань

Питання можуть бути про все що Ви бачите разом з дитиною.

4. Слухайте дитину

Завжди уважно вислухуйте міркування дитини й ніколи не іронізуйте над ними. Поважайте її інтелектуальну працю.

5.Відшукуйте й приносьте додому цікаві речі, книги, історії

Ділиться цим з дитиною. Нехай вона не все й не відразу зрозуміє: розвиваюче спілкування - це завждинебагато спілкування "на виріст".

6.По можливості, багато подорожуйте з дитиною

Подорожі гарний дарунок нових емоцій.

7. Гості

Запрошуйте в будинок цікавих людей, приспілкуванні з ними не відправляйте дитину "пограти в сусідній кімнаті!

8. Ходіть з дитиною в музеї

Можливо Ваша дитина видатний історик?

9.Проводьте спільні спостереження й досліди.

10. Підтримка

Емоційно підтримуйте дослідницьку діяльність дитини. Заохочуйте її ініціативу й самостійність. Створюйте умови для реалізації її задумів.

11.Зробіть свої захоплення предметом спілкування з дитиною

Матеріал додано: 23.03.2020

_________________________________________

ЧЕТВЕР, 19 березня 2020 р.

Патріотизм та дошкільнята

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу

Патріотичне виховання

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовного надбань суспільства

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

—формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання «Українське дошкілля» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки.

Наші діти - зерна нації.Щоб кожний дошколярик став відбірним зернятком і виріс гармонійною особистістюсхожою на дозрілий колос, потрібно створити для цього всі умови в сім'ї та дитячому садку, посіяти у душу вихованців зернятка пам'яті народної та духовності, здоров'я та працелюбності, культури та краси.Проростуть ці паростки добра -і виросте колосисте поле життя, наснаги, мудрості і самоповаги майбутньої надії держави.

Матеріал додано: 19.03.2020

______________________________________________

СЕРЕДА, 18 березня 2020 р.

Малювання – кращий засіб від дитячого стресу

Малювання – це веселе заняття, котре розвиває дитину й допомагає їй долати стрес. Діти починають малювати змалечку. Їм до вподоби яскраві кольори, і тому вони малюють фломастерами раніше, ніж олівцем.

Дошкільнята приділяють малюванню достатньо багато часу: розфарбовують картинки, малюють пальцями або фломастерами прості лінії й геометричні фігури. На відміну від дорослих і старших дітей, дошкільнята не розуміють, що саме вони малюють. Їх цікавить власне процес малювання, а не його результат. Малюючи, діти зосереджуються на теперішньому моменті й виражають себе через це заняття. Дайте дитині свободу самовираження і не втручайтеся. І хтозна – можливо, перед вами майбутній Пікассо!

Мотивуйте дитину виявляти творчість:

· не допомагайте дитині малювати, оскільки це може розохотити її займатися цим заняттям. Вона ще не вміє малювати так добре, як ви. Просто побудьте поряд із нею, похваліть її твір;

· не робіть дитині загальних компліментів, оцінюючи її творчість. Намагайтеся бути максимально конкретними. Не варто говорити: «Гарний малюнок», натомість скажіть: «Ти використав у малюнку багато червоної фарби. Чому ти обрав цей колір?». Таке запитання змусить дитину думати, а також дасть їй зрозуміти, що ви звернули увагу на її малюнки;

· не підказуйте дитині, що і як їй треба малювати. Заохочуйте її експериментувати з кольорами. Не найкращим варіантом буде сказати: «Намалюй будинок або дерево». Натомість заохотьте дитину намалювати все, що вона бачить або уявляє;

· разом із дитиною аналізуйте її твори. Запитайте, чому вона намалювала певний об'єкт й обрала ті чи інші кольори. Попросіть її пояснити ідею створеного нею малюнка;

· не бійтеся бути неправими. Не пропонуйте дитині доробити або переробити малюнок, якщо вона вважає, що закінчила свою роботу. Дайте їй зрозуміти, що її малюнок досить гарний. Це підвищить її впевненість у собі й сприятиме розвитку творчих здібностей.

Малювання – це не тільки веселе, а й надзвичайно корисне заняття для дитини. Воно розвиває в неї здатність аналізувати й у різний спосіб вирішувати проблеми. Також це ефективний засіб, аби позбутися стресу.

Як малювання допомагає дітям боротися зі стресом

1. Малювання допомагає розслабитися

Малювання – чудовий спосіб заспокоїти тіло й думки. Якщо відволікти дитину від джерела стресу й дозволити трохи помалювати, це допоможе їй швидше впоратися з важкими емоціями. Малювання – це своєрідне медитативне заняття, що сприяє звільненню розуму від думок, що спричиняють стрес. Тому щоразу, коли відчуваєте, що ситуація загострюється, дайте дитині книжку-розмальовку і фломастери. Це допоможе їй розслабитися.

2. Малювання розвиває в дитини творчі здібності

Творчості годі навчитися тими ж способами, що й читання або математики. Використовуючи різні поєднання кольорів, дитина може створити унікальний малюнок. Секрет творчості в тому, як дитина виражає себе за допомогою малювання. Не обов'язково прагнути, щоб малюнок був ідеальним. Процес малювання сам по собі підвищує креативність дитини. Її уява унікальна, тому й малюнки теж будуть унікальними.

3. Малювання допомагає дитині боротися із занепокоєнням

Коли дитина не припиняє думати про ту чи іншу ситуацію, відчуваючи від цього занепокоєння, малювання може допомогти їй відволіктися. Малювання – чудовий спосіб упоратися з легкою тривогою. Воно також допомагає зосередити увагу власне на процесі роботи. Своєю чергою, це заспокоює мозок і знижує частоту пульсу.

4. Малювання урізноманітнює день дитини

Коли день дитини в дитячому садку насичений низкою занять, увечері вона, природно, відчуватиме втому. Малювання допомагає дитині розслабитися й заспокоїтися у перерві між заняттями. Якщо ви не перевантажуватимете дитину малюванням, воно не тільки не втомить її, а й допоможе відновити енергію.

Чому варто привчити дитину до малювання з раннього віку:

· тримаючи в руках олівець чи фломастер, дитина розвиває навички дрібної моторики;

· сортуючи й підраховуючи кількість олівців та фломастерів, дитина вивчає основи арифметики;

· малювання (як і вид творчості) підвищує в дитини впевненість у собі;

· експериментування й помилки допомагають дитині розвивати уяву;

· малювання сприяє розвитку мозку дитини;

· малювання підвищує здатність дитини зосереджуватися і фокусувати увагу;

· коли дитина бере в руки олівець чи фломастер, це розвиває в неї спритність рук, координацію рухів кистей і пальців;

· малювання допомагає дитині долати стрес.

Отже, малювання дуже корисне для дитини. Тому давайте змогу своїм дітям виявляти творчість із раннього віку.

Матеріал додано: 18.03.2020

______________________________________________

ВІВТОРОК, 17 березня 2020 р.

Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської по-ведінки. Однак це лише передумови.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася. У цьому зв'язку, як нам здається, величезного

Значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

•толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дйтячого садка, але виховання шано-бливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління.

Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахувань специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей. Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни - завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі" показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Вітчизни, необхідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, його структурі, змісті, а також про-стежити його народження, джерела (на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з'явитися це складне інтегральне почуття).

Справді, якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу .безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Таким чином, базовим етапом у формуванні в дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення дитиною соціального досвіду проживання у своїй Вітчизні та засвоєння усталених норм поведінки, взаємовідносин.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

У поняття патріотизму входять когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти, які реалізуються у сфері соціуму та природи. При цьому для дошкільнят провідним є емоційний компонент. Когнітивний компонент, забезпечує зміст, а поведінковий виконує контрольно-діагностичну функцію.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення",можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Така схема змісту знань про рідну країну, на основі яких можливо вже в дошкільному віці формувати дієве ставлення до неї.

Зміст знань про рідну країну в попередніх програмових документах, як відомо, ототожнювався із змістом суспільного життя. У Державній базовій програмі та Базовому компоненті до-шкільної освіти в Україні цей зміст розглядається в контексті формування уявлень про країни світу, а також через порівняння з іншими країнами та пошук подібності та відмінності між ними.

' Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого" - від любові до батьків . (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної ' країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід" ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території", а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

У дошкільників поступово формується „образ власного дому" з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому" лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім'ї були свої обов'язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім'ї".

Указані вище вимоги стосуються також і дошкільного закладу. Життя дітей у дитячому садку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала. Як показує практика, це відбувається далеко не завжди. Багато дітей, на жаль, не люблять дитячий садок, а значить, ми не можемо розглядати та-кий дошкільний заклад „ланкою" в системі інститутів виховання любові до Батьківщини. Більше того, у дитини культивується негативне почуття і ставлення.

Для того щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам'яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів. Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять іТ.д.

У дошкільному закладі, в групі, на майданчику в кожної дитини, як правило, є своє улюблене місце для гри, для усамітнення. Вихователю необхідно дуже обережно ставитися до цього і, навіть, підтримувати „право дитини на свою територію" (також необхідно поважати

у право дитини на власність). Важливо створити максимально можливі умови для „індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища" (О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдається зробити дошкільний заклад другим домом дитини, то почуття приязні закріплюється і з роками переходить в сферу приємних і дорогих спогадів

Приязнь до дитячого садка пов'язана і з тим, як багато діти знають про свій дошкільний заклад, як вони в ньому орієнтуються, чи почувають себе господарями.

З цією метою вихователь організовує екскурсії по дитячому садку, знайомить дошкільнят із співробітниками.

Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, на-дають їм певність і смисл. Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят). Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв'язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кіно-зйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

Наступний етап - виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну , сферу, на уяву дитини та її пам'ять.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули" своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу. Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

« Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн", „З якої країни гості", „Чия це казка", „З якої країни ця іграшка"), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну", „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі", „Як написати адресу на конверті" тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця. Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн.

' Розповідають де і коли вони можуть їх побачити. При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, роз­маїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України"), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Головна мета цих занять— пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності. Малюкам про природу розповідають їхні улюблені казкові персонажі — Озивайко, Добрик, Джмелик із журналу "Джміль", хлопчик Помагай, Травознай та інші. Доброю традицією може стати проведення "Днів Землі" з участю батьків, коли розцвітає і за­плітається у віночок буйної зелені вся територія дитячого садка.

Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються у роботі з дітьми були високохудожніми.

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які про-славили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, манд-рівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером" українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.

У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями.

Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощу­ється хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на сто-лі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства.

Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчи-ну; поваги до воїнів — захисників, ,,кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та ' вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Доцільно запропонувати дітям розпитати й розповісти про цікаву роботу батьків або якогось родича, а потім провести конкурс на кращу розповідь. Для зміцнення пам'яті роду велике значення має виховання (і в дорослих, і в дітей) поваги до поховань предків. Діти повинні зна-ти, де поховані їхні дідусі, бабусі, допомагати дорослим доглядати могили рідних людей: сади-ти квіти, поливати їх, прибирати тощо.

У старших дошкільнят і молодших школярів мають скластися поняття сім'ї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та, сестер.

В умовах сільського дитячого садка можна дати завдання дослідити близькі і далекі родові зв'язки між учнями класу, школи.

Нині чимало говорять та пишуть про український національний характер, українську ментальність.

Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне житло українців — хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?"

Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за мате-ріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса — відчуття краси. Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" — "На Ви" — свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.

* Працьовитість українців, що рятувала націю не один раз від зникнення, актуальна в наші дні, коли знову вирішується доля України. Щоб допомогти дітям усвідомити важливість цієї риси доречно поставити такі запитання:

♦ Чим можна пояснити життєві успіхи твоїх рідних і родичів?

♦ Що ти можеш сказати про результати праці твоїх родичів? Хто з твоїх родичів своєю працею досяг найбільших успіхів?

♦ Де і ким працюють твої батьки?

♦ Як ти ставишся до праці своїх батьків?

♦ Що ти знаєш про самовіддану працю твоїх дідів та бабусь у повоєнні роки?

Потребує сміливого й відвертого підходу проблема негативних національних рис, особливо найбільш виразної, що завжди була фатальною для долі народу, держави. Це — індивідуалізм (хоча його дехто сьогодні ідеалізує), відсутність або притлумленість почуття згуртованості української нації.

Тому така важлива система питань, проблем, присвячених згуртованості насамперед роду, а також групи, колективу дошкільного закладу.

Як позитивний приклад колективістської традиції українського народу (з попереднім пояненням педагога) можна навести традицію української толоки. Коли люди з одного кутка сходяться і разом зводять хату своєму односельцю. Причому участь у цьому заході беруть усі: від малих до старих. Педагогічний досвід А. Макаренка, його принцип єдності інтересів особистості й колективу важливий і сьогодні. Також актуальне поєднання углядів А. Макаренка і Г. Ващенка на ви-значальну роль сім'ї, батьків у вихованні дітей.

Старші дошкільнята і молодші школярі повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю. їхні любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі села, міста. Ось орієнтовний обсяг знань про рідний край, який посильний шести-семирічним дітям.

♦ Найдавніші поселення району, міста. Що відомо з їхньої історії?

♦ Найвідоміші земляки. Хто з видатних людей народився в районі, місті? Що він зробив для народу, держави? Чим прославив наш край?

♦ Наймальовничіший куточок рідного міста (річка, ліс, урочище). Чим він відомий?

♦ Найдавніша споруда. Історія її створення.

♦ Найвидатніші люди краю. Чим вони відомі?

♦ Туристичний маршрут по рідному краю.

♦ Які пісні про матір та Україну ти знаєш?

♦ Які вірші ти вже вивчив?

♦ Що означає герб нашого міста?

Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох школах і дошкільних закладах — дитячі ранки: "Мамина пісня", "Бабусина казка", "У мого батька золоті руки", „Свято української мови", „Ярмарок", „Свято української пісні", обрядові свята, тощо.

Ознайомлення з рідним містом як засіб патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно- практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві до-шкільному віку.

У „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні" цей напрямок визначено в сфері „Люди".

Матеріал додано: 17.03.2020