Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №366 комбінованого типу Харківської міської ради»

.....

П'ятниця - 22.05.2020

Консультація для батьків «Розвиваємо логіку дітей».

Велику роль у залученні малюка до світу математики відіграють батьки. Звичайно, вихователь під час занять, індивідуальної роботи, спостережень, екскурсій, дидактичних т сюжетно-рольових ігор формує у дитини елементарні логіко-математичні знання, уявлення вміння та навички, однак спонукати дитину до пізнання - це завдання найближчих їй людей а до того ж чудова можливість поспілкуватися зі своїм малям.

Навчання дошкільника математики - це передусім не накопичення у нього математична знань та елементарних уявлень про число, множину, геометричні фігури, лічбу, класифікація вимірювання, орієнтування у просторі і часі, а формування логіко-математичної компетентності - тобто вміння застосовувати ці знання у повсякденному житті. Процес цей має бути неперервним, цілісним і наскрізним, тобто здійснюватися не лише на відповідних заняттях чи під час перебування дитини у дошкільному закладі, а повсякчас: вдома, на прогулянці, на відпочинку. Адже «математика» оточує нас повсюди, це і має показати та пояснити дорослий малюку, зацікавлюючи його та підтримуючи стійкий інтерес до цієї захопливої науки.

Ось декілька порад батькам про те, як можна розвивати логіко-математичне мислення дитини у невимушеній «домашній» обстановці, під час повсякденного спілкування.

На прогулянці

• На прогулянці не звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, що ви у горах чи у будинку чули як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад : «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі...) «чотири», «чотири»... Така гра не лише допоможе дитині запам'ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У кімнаті

• Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казку, оповідання, віршик, перед ті як задовольнити її прохання запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 10).

• Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуй дитині взяти участь у процес підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмас горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один на один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них аераційні ряди, групуючи за певними ознаками Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.

• Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

На кухні

• Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування борщу моркви, буряка, картоплі, цибулі.

• Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони за формою та розміром і запропонуйте розкласти їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику т; сенсорику.

• Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною морквою відміряти крупу. Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання.

В природі

• Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою, які, за словами людей, приносять щастя

тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизані на нитку.

• Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

• Цікаво буде оголосити конкурс на знаходження найменшого чи найбільшого камінчика.

• Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями.

• 3 шишок, каштанів, камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше.

• Під час спостережень За деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, - вправо чи вліво; х живе на дереві, а хто під ним.

• Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки; викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку; підійти до найвищого дерева.

Ігри на упізнавання

• Запропонуйте дитині пошукати навколо себе предмети, що мають форму яких-небудь геометричних фігур, - їх навколо величезна кількість.

• Запропонуйте малюкові назвати геометричні фігури, які використовував художник для малюнків.

• Запропонуйте дитині на дотик дістати з мішечка предмет певної форми.

• Покажіть дитині декілька геометричних фігур. Попросіть її заплющити очі й заховайте одну з них. Запитайте, що саме заховане.

Мозаїка

Ця гра допоможе вашій дитині краще орієнтуватися в геометричних фігурах і навчитися і називати. Грати в неї необхідно разом із дитиною, ніби допомагаючи їй. Для гри потрібно намалювати на аркуші паперу який-небудь візерунок або картинку, що складається з геометричних фігур і розфарбувати фігурки нарізані з кольорового паперу фігурки, які підходять за розміром, кольором і формою до фігур, на малюнку. Дитині необхідні називати яка фігурка їй потрібна і якого кольору, а ви знаходитимете і подаватимете їй ці фігурки. Потім доречно помінятися з дитиною, щоб ви називали їй фігурки з малюнка, а вона їх шука серед вирізаних.

Така гра дуже швидко навчить дитину правильно називати фігури, а крім того, допомагатиме їй розвивати мовлення.

Малюнки з фігур

Наступний етап гри складніший для дитини. Проте саме ця гра сприятиме розвитку навичок креслення малюнка і його аналізу.

Запропонуйте дитині самій, олівцем чи фломастерами, намалювати, використовуючи тільки геометричні фігури, різна картинки. Почати краще з будиночків, казкових веж і машинок. А далі надайте дитині можливість обирати самій.

Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка -цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лиі відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

Малюк спостерігає, запам'ятовує, осмислює все, що його оточує, і вчиться думати і мисли логічно. Допоможи йому б цьому!

Коли твій карапуз тільки народжується, в нього від природи вже закладений величезний потенціал, розкривати який можна лише в процесі постійного саморозвитку. Ти напевно чула про те, що в ранньому віці дитина сприймає і запам'ятовує інформацію дуже швидко.

Крім того, дані знання стають прекрасної опорною базою на все життя. Логіка для дітей не просто знання букв, цифр, навколишнього світу, а основа раціонального мислення і базис

хорошого інтелекту. Логічне мислення необхідно, щоб правильно викладати свої думки, міркувати, об'єктивно оцінювати події та дії.

Ігри, що розвивають логіку школярів, досить різноманітні. Існує величезна безліч настільних ігор: доміно, морський бій, шашки, шахи, монополія, навіть хрестики-нулики. Ал як же розвивати логіку у найменших і чи потрібно це робити? Звісно так!

До року

3 перших днів життя можна зайнятися підготовкою до розвитку не тільки дрібної моторики та мовлення, а й логіки за допомогою пальчикових ігор. Малюк насамперед вчиті усвідомлювати, де яка частина тіла у нього знаходиться, і контролювати кожну. Потрібно обов'язково показувати на собі і на ньому, де в людини ніжки, ручки, носик і очі.

Коли твоєму карапузові виповниться 6 місяців, логічні ігри придбають для нього більш зрозумілі обриси, в них вже більшу частину дій повинен здійснювати сам малюк. Пограй з ним в кубики або в пірамідку. Вона буває різних видів, але суть одна: на більший предмет ставиться менший і так далі. Спочатку всю гру показуєш ти і неодмінно коментуєш те, що робиш: "Ставимо на великий стаканчик другий трохи менше". Для початку буде достатньо два кружальця або два кубика (великого розміру і поменше). Саме з засвоєння поняття "великий-маленький" йде первинне освоєння логічних ігор.

Є ще цікава гра на тактильні відчуття, за допомогою яких ти легко зможеш розвинути логіку. Візьми різні за фактурою речі: м'які і тверді. Розкажи дитині, які вони, дай помацати Потім запропонуй розподілити: в один кошик склади тверді предмети, а в іншу - м'які.

Від року до трьох

Від року до трьох років варіанти логічних ігор значно розширюються. Можна грати в різь лото: овочі, фрукти, тваринні, меблі, пори року, транспорт та інші. За допомогою лото дитина вчиться узагальнювати предмети за формою, кольором, класифікувати їх, знаходити загальні ознаки й відмінності.

Використовуй у розвитку логіки також "говорять будиночки", усередині яких картинки овочів, фруктів, тварин і їхні голоси. "Ті, що говорять будиночки" розвивають мова ї поповнюють словниковий запас карапуза. Грай з маленьким в сортери, рамки-вкладиші, мозаїку, конструктори, пазли, логічні іграшки, які навчають відокремлювати частину від цілого.

А ігри в геометрію сприяють розвитку уваги у дитини, вчать вибудовувати логічні ланцюжки,

Накресли на папері нескладні геометричні фігури - коло, трикутник, квадрат, після чого намалюй предмети, які схожі на ці фігури, наприклад, сонечко, подушку, ялинку. Завдання твого малюка - співвіднести предмет з геометричною фігурою. У таку гру можна грати не тільки вдома, але й на вулиці.

Коли вирушаєте разом на прогулянку, не забудьте захопити з собою картки, де будуть зображені всілякі геометричні фігури. Показовий їх малюкові і пропонуй йому знайти такі я фігурки, тільки у дворі. Припустимо, в якості кулі виступить м'яч, а в якості квадрата - пісочниця.

Чи знаєш ти, що навіть у такому ранньому віці можна загадувати загадки?

Звичайно ж, вони будуть найпростішими і будуватися у формі запитань: "Хто говорить мяу- мяу?", "Хто гавкає у дворі?", "Що за місце, де спить маленький?" Однак прості загадки-питаня чудово розвивають логіку дитини.

Від трьох

Для розвитку логіки в три рочки всі ігри, в які вже грали, ускладнюй завданнями і проси більше міркувати. Наприклад, чому екран телевізора і подушка схожі один на одного? Чим вони відрізняються і що у них спільного?

У цьому віці малюка захоплюють рольові ігри. Тому грай з ним в "Професії", вчи співвідносити професію людини з інструментами. Покладемо, для кухаря потрібні каструля фартух, ковпак, поварешка, а для доктора - халат, таблетки, уколи, мікстура і т. Д. Обов'язкові задавай навідні запитання: для чого, навіщо, чому саме це необхідно? .

Разом з моторикою можна розвивати і логіку, нанизуючи на шнурок намиста або різнокольорові макарони, які ти можеш зробити сама. Завдання в тому, що нанизувати слід певному порядку. Спершу починай з двох видів, червона намистинка, потім синя, знову червона і синя. Після того як дитина впорався із завданням, гру можна ускладнити і використовувати не два, а вже три кольори.

На прогулянці згадайте гру "Продовж за мною". Скажи початок пропозиції, а крихітка нехай продовжує. Наприклад: "Кішка бігає, а горобець....", "Дощик травичку мочить, а сонеч ...", "Дерево високе, а трава...". Фантазуй і вигадуй нові пропозиції, головне, щоб малюку було цікаво.

Ще однією цікавою грою на прогулянці стане "Продовж слово". У цьому випадку ти говориш дитині початок слова, а він повинен продовжити. Наприклад: "Кіш ...", "Соба ...", "Д ...", "Дере..." Слів може бути стільки, скільки знає твій карапуз. Грайте в такі ігри як можна частіше, щоб маленький вчився думати, паралельно вивчаючи світ, який його оточує.

Діткам постарше пропонують більш складні ігри:

"Знайди зайве" Слід знайти зайвий предмет, який відрізняється від інших за кольором або формі.

"Асоціації" Різні за змістом картинки, до яких підбираються відповідні пари. Наприклад, / вилки - тарілка і чашка, до замку - ключик, до ліжечка - поду­шка або ковдру.

Розвивати логіку важливо у дітлахів будь-якого віку, причому не варто зупинятися на досягнутому. Якщо малюк легко справляється із завданнями свого віку, то запропонуй йом) завдання більш високого рівня. І якщо ти хочеш, щоб дитина чітко викладав свої думки і буї на "ти" з математикою в школі, постався до розвитку дитячої логіки з усією відповідальність

Рухома логіка

Розвивати логіку можна не тільки настільними іграми, але і рухливими. Наприклад, ігри: м'ячем. Кидаючи один одному м'яч, необхідно називати їстівне і неїстівне (домашні і дикі тварини, птахи, риби), їстівне слід ловити, а неїстівне - відбивати. Ще пограй з м'ячем у "Попадалкі". Перед малюком стоять два кошики синього і зеленого кольору. Він повинен потрапити м'ячем в одну з кошиків. Але перед кидком карапузові дається завдання, припустимо: "Влуч у кошик кольору трави!" Дитина повинна вибрати зелену кошик і кинуті в неї м'яч.

Що я бачу?

Постійно, де б ти не перебувала зі своїм малюком (на вулиці, в торговому центрі, будинки, зоопарку, магазині), звертай його увагу на кількість деяких елементів, на колір, форму і розташування.

Для нашої собачки ми поставимо три тарілки, у нього є чотири лапки, два вушка, один хвостик і один ніс. Це познайомить дитину з математикою ще в ранньому віці і навчить буть спостережливим.

Четвер - 21.05.2020

Консультація для батьків «Психологічний захист дітей в умовах соціальних конфліктів».

В процесі спілкування та взаємодії дитина розв'язує дві задачі: забезпечує свої стосунки із групою, в яку вона входить (на правах її учасника); усвідомлює свої внутрішньоособистісні протиріччя, що обумовлюють труднощі при спілкуванні.

В залежності від ситуацій, що складуються в групі та учасників цього колективу у кожної дитини формується психологічний захист. Характерним середовищем для виникнення різновидів психологічного захисту є конфліктні, стресові, незрозумілі, неочікувані дитині ситуації (тобто ситуації, в яких дитина раніше не була та не має будь-якого досвіду поводження в такій ситуації). Цей психологічний захист розглядається як крайній засіб збереження дитиною своєї душевної рівноваги. В цьому разі відбувається протиріччя між усвідомленням дитиною що в її житті відбулося щось ганебне, принизливе і її підсвідомим бажанням «відмінити» те, що сталося, або хоча б висвітлити всі події в більш сприятливому для себе світі. Тобто, найголовнішим в дії психологічного захисту є зниження суб'єктивної значущості травмуючого факту.

Психологічний захист проявляється не тільки в разі виникнення надзвичайних обставин, але й у повсякденні. Психологічний захист - нормальний, постійно працюючий механізм людської свідомості.

Зміст феномену психологічного захисту полягає в тому, що він є захистом особистості від усвідомлення неприємних висновків. Він може проявлятися по різному.

Тому розглянемо з вами основні механізми психологічного захисту дітей.

· Компенсація – досягнення дитиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе ("... Не щастить в танцях, пощастить в малюванні.").

· Сублімація – переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (малювання картин через несхвалення якогось результату діяльності, фізичні вправи або навантаження при агресії тощо).

· Витіснення – штучне забування дитиною травмуючих спогадів через їх перехід у несвідоме (наприклад, це може бути сприйняття подій як фантазії).

· Проекція – приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо дитина переконує, що навколо всі – обманюють, то вона сама часто говорить неправду).

· Заміщення – перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (дорослий насварив дитину, дитина не маючи змоги відповісти тим же дорослому, сварить менших дітей, тварин або просто іграшок.).

· Регресія– це власне дитяча форма поведінки (при сварці з дорослим діти "надуваються" і не розмовляють,

· Формування реакції – захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб'язності дитина, приховує неприязнь і навпаки),

· Раціоналізація – наведення для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки (аналог байки про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний),

· Втеча – уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.

Таким чином, психологічний захист, як і всі психологічні явища, може нести в собі як позивне так негативне забарвлення, що в подальшому може вплинути на формування характеру дитини. Та все ж основне значення психологічного захисту полягає в наступному:

· Спосіб боротьби «Я» проти хворобливих, нестерпних для суб'єкта переживань;

· Спотворення реальності з метою збереження психічного здоров'я та цілісності особистості;

· Можливість досягнути внутрішнього благополуччя за рахунок ігнорування реальності;

· Несприйняття поточної дійсності;

· Реалізація потенціалу та енергії через непряму діяльність;

· Досягнення альтернативних успіхів.

Тому кожен з механізмів психологічного захисту, можливо направити формувати в тому напрямку, який принесе більше користі та позитиву для психологічного розвитку дитини. Але при цьому не слід забувати, що все таки, потрібно обов’язково реагувати на кожний механізм захисту. Якщо Ви помітили в своєї дитини деякі прояви вище перерахованих механізмів – потрібно обговорити з нею ситуацію, яка її тривожить та пояснити ті моменти, які є незрозумілими та невідомими для дитини.

Дуже часто діти не хочуть розповідати батькам що саме їх турбує, оскільки уже почався «запуск» цих самих механізмів психологічного захисту. Тоді нам на допомогу може прийти гра. Звичайна дитяча гра.

Основним мотивом гри у дошкільному віці є інтерес дитини до діяльності дорослих, намагання приєднатися до неї, відтворити її особливості.

Особливістю гри є те, що займатися нею спонукає дітей інтерес не до результату, а до процесу діяльності. Цим гра істотно відрізняється від інших видів діяльності (праці, навчання), які в основному спрямовані на досягнення того чи іншого результату (виготовлення певного продукту, одержання певних знань тощо).

Гра є відображення навколишньої дійсності і насамперед дій і взаємовідносин навколишніх людей.

«Гра — шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть та який покликані змінити» (М. Горький).

Граючись, дитина відтворює в активній, наочно-дійовій формі сцени з життя навколишніх дорослих, їх працю, їх ставлення одне до одного і до своїх обов'язків і таким чином одержує можливість повніше усвідомити навколишню дійсність, глибше пережити зображувані події, правильніше їх оцінити.

Тому гра справляє такий глибокий вплив на психічний розвиток дитини-дошкільника, на формування її особистості.

При переході до дошкільного віку діти починають відображати в грі не тільки зовнішній бік людських дій, але і їх внутрішній зміст — те, для чого вони виконуються, те значення, яке вони мають для інших людей. Так, граючись у залізницю, дошкільники зображують не тільки зовнішню сторону справи — пихкання паровоза, рух поршнів тощо, але й взаємовідносини машиніста й кондуктора, кондуктора й пасажирів і т. д.

Важливе значення у творчій грі має виконання певної ролі. На відміну від дитини раннього віку, яка у своїх іграх залишається сама собою, дошкільник, граючись, перетворюється в шофера, лікаря, солдата тощо.

Виконання ролі пов'язане з більш складною організацією ігрової діяльності. На відміну від дітей раннього віку, які граються поодинці або ж спільно роблять одне і те ж, у грі дошкільників встановлюються дуже складні взаємовідносини з розподілом обов'язків поміж собою. Розвиток гри зв'язаний, таким чином, із зростанням дитячого колективу, з виробленням звички до спільної діяльності.

Наступною характерною особливістю дошкільної гри є підпорядкування дітей, які граються, певним правилам.

Навіть у тих випадках, коли ці правила не формулюються, (як, наприклад, у творчих рольових іграх), вони все ж є необхідним складовим компонентом ігрової діяльності дошкільників.

Проте поступово, під впливом вихователя, ігрова діяльність молодших дошкільників ускладнюється і окремі дії починають об'єднуватися в єдине ціле відповідно до зображуваного сюжету. Діти починають брати на себе певні ролі. Так, наприклад, дитина, вмиваючи і одягаючи ляльок, годуючи їх сніданком і відправляючись з ними гуляти, зображує маму або виховательку і намагається діяти так, як звичайно діють у даних обставинах зображувані особи.

Поступово інтерес до зовнішніх дій починає в грі слабшати порівняно з інтересом до взаємовідносин між зображуваними людьми, а також до внутрішніх їх особливостей, до рис їх характеру тощо.

Разом з тим у процесі гри діти все частіше починають керуватися не чисто ігровими мотивами, а мотивами, характерними для вищих типів діяльності, які стануть домінуючими на наступному етапі розвитку. Так, беручи участь у дидактичних іграх, дитина вже менше захоплюється процесуальною і сюжетною сторонами діяльності, а починає керуватися навчальними інтересами, прагненням набути деяких нових знань і вмінь.

Правильне керівництво іграми має вирішальне значення в розвитку психіки дитини, у формуванні її особистості.

Гра виробляє у дитини вміння виділяти в навколишньому істотне, характерне, допомагає їй глибше і повніше усвідомити явища дійсності. Гра сприяє розвиткові творчої уяви, яка є необхідною для наступної навчальної і трудової діяльності дитини. Гра формує у дітей вольові якості: вміння підпорядковувати свої дії певним правилам, погоджувати свою поведінку із завданнями цілого колективу. Нарешті, в грі дитина засвоює моральні норми й правила поведінки, які відіграють вирішальну роль у формуванні її особистості. Керуючи грою, ми повиненні дбати про те, щоб діти в своїх іграх відбивали в доступній для їх розуміння формі ті моменти в житті навколишніх людей, в яких виявляються риси людини нашого суспільства, яке будує її любов до Батьківщини, її трудовий ентузіазм, товариське ставлення до іншихлюдей, героїзм при захисті Вітчизни.

Тому, для всебічного та здорового психологічного розвитку наших дітей, ми повинні допомогти їм сформувати механізми психологічного захисту (які виникають завжди і в будь-яких випадках) позитивно та з користю для них самих.

Для цього потрібно не так багато:

· Подача відповідної до віку фактичної інформація (тобто реальної);

· Зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається;

· Допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

· Поради як реагувати на питання та поведінку інших дітей;

· Відпочинок, заняття улюбленими справами;

· Регулярні запевнення, що все буде добре та безпечно.

Середа - 20.05.2020

Консультація для батьків «Психологічна готовність до навчання у школі»

Перехід дитини до школи – це дуже важливий момент в її житті. До нього дитину потрібно ретельно готувати. Існує таке поняття, як психологічна готовність до навчання у школі, до якої входять наступні складові:

· Фізіологічна готовність

· Інтелектуальні (пізнавальна) готовність

· Соціальна готовність

· Емоційно-вольова готовність

· Мотиваційна готовність

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров’я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосовуються до змін, пов’язаних із початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов’язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення, особливо навчання.

На момент початку навчання в школі дитина повинна володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про взаємини між людьми. Дитина повинна вміти аналізувати, установлювати зв’язки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів і явищ.

Увага є ще однією складовою інтелектуальної готовності. Що вищий рівень уваги, то вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, не схожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшої зосередженості. Для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор та спеціальних вправ.

Безумовно, легше буде навчатися тій дитині, у якої гарно розвинена пам'ять.

Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих умінь є достатній словниковий запас. Достатній розвиток мовлення є ще однією складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання. Якщо ви хочете, щоб ваш малюк гарно навчався, із радістю відвідував школу, то допоможіть йому. Читайте книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане, і як він це розуміє.

Достатній розвиток м’язів руки, уміння виконувати пальчиками дрібні дії будуть запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

Розвивати мислення, увагу, пам'ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із дитиною, і під час щоденного побутового спілкування. А виконання завдань разом лише заохотять та зацікавлять дитину. А щоб ваші ігри з дитиною були успішними, дотримуйтеся важливого правила: під час гри забудьте, що ви авторитетні, і всезнаючі батьки – будьте для дитини рівноправним партнером у грі.

Інтелектуальний розвиток вашої дитини починається не за рік-два перед вступом до школи, а триває протягом усього життя, від народження. Маючи власні спостереження й уявлення про підготовленість своєї дитини, тим не менше чимало батьків непокояться, яким є її інтелектуальний рівень.

При вступі до школи дитина повинна:

УВАГА – виконувати завдання, не відволікаючись упродовж 10-12 хвилин, утримувати в полі зору 6-7 предметів, знаходити 5-6 розбіжностей між предметами, виконувати самостійно завдання за запропонованим зразком, знаходити 4-5 пар однакових предметів.

ПАМ'ЯТЬ – запам’ятовувати 6-8 картинок упродовж 1-2 хвилин, розповідати напам’ять декілька віршів, переказувати близько до тексту прочитаний твір, порівнювати два зображення з пам’яті.

МИСЛЕННЯ – визначати послідовність подій, складати розрізану картинку з 9 частин, знаходити й пояснювати невідповідності на малюнках, знаходити й пояснювати розбіжності між предметами та явищами, знаходити серед запропонованих 4 предметів зайвий, пояснювати свій вибір.

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ – правильно вимовляти всі звуки, говорити не поспішаючи, виразно, підтримувати невимушену бесіду, складати звязні оповідання за малюнком з 5-6 речень, складати оповідання з власного досвіду.

РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ – регулювати силу натиску на олівець і пензлик та змінювати напрямок руху руки залежно від форми зображеного предмету, малювати з натури прості предмети й фігури, розташовувати зображення на всьому аркуші, штрихувати або розфарбовувати малюнки, не виходячи за контури, орієнтуватися в зошиті в клітинку або в лінійку.

ЗНАЙОМСТВО З НАВКОЛИШНІМ СВІТОМ – називати своє ім’я та прізвище, ім’я та по-батькові своїх батьків, знати назву свого міста (села), столиці Батьківщини, назви основних професій, пояснювати, чим займаються їх представники, називати групи предметів узагальнюючим словом (фрукти, овочі, дерева, ягоди, домашні тварини тощо), користуватися основними правилами дорожнього руху, називати послідовність пір року, частин доби, днів тижня.

Не менш важливою є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова охоплює достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, уміння керувати своїми емоціями (наприклад слухати не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для її реалізації, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу. Чи має ваша дитина прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти), чи прибирає за собою іграшки, чи застеляє свою постіль, чи не перебиває вас під час розмови? Давши відповіді на ці простів запитання, ви дізнаєтеся, чи сформована в дитини емоційно-вольова готовність.

Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить сформованість у дитини якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми та дорослими. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати відносини з однолітками і дорослими; уміння поступатися, підкорятися інтересам дитячої групи, повага до бажань інших людей.

Мотиваційна готовність сформована, якщо в дитини є бажання ходити до школи, прагнення здобувати знання, дізнаватися нове, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.

І тут багато залежить від вас, шановні батьки. Не залякуйте дитину школою. Налаштовуйте її позитивно.

Лише та дитина, яка успішно пройшла всі ці уроки, може вважатися психологічно готовою до школи. Не забувайте, що ваші заняття з дитиною мають відбуватися на достатньо доброму емоційному рівні. Якщо ваш малюк у даний момент не налаштований займатися, відкладіть заняття до кращого часу. Бажаємо вам, щоб початок навчання малюка у школі став приємною подією в житті всієї родини.

Вівторок - 19.05.2020

Консультація для батьків « Правила виховання дитини в сім’ї».

1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;

2. Формування системи цінностей та збереження в сім’ї емоційного комфорту;

3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;

4. Забезпечення тісного взаємозв’язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки ди-тини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім’ї, бажаний результат виховання.

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка - за рухливість, флегматика - за повільність, неврівноваженого - за плаксивість.

2. Під час їжі.

3.Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої - злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців - до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, - значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини. Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шанажувати батьків.

Яка провідна рука — права чи ліва?

У випадку явної ліворукості дитини у дорослого є два шляхи: надати їй можливість нормально розвиватися відповідно до своєї природи; і намагатися з лівші зробити правшу, тобто йти всупереч природі, перетворюючи дитину на невротика, який робитиме те, що вимагають, але відчуватиме відразу до цих видів діяльності. При цьому можуть виникати заїкання, енурез, нервові тики, нав’язливі рухи, що, зрештою, не може не позначитися на характері дитини, особливостях спілкування з людьми - дорослими й однолітками. У малюка можуть розвинутися комплекс неповноцінності, низька самооцінка. Це дає кожній дитині можливість розв’язувати різноманітні життєві задачі. Проте одна дитина більше користується «послугами» лівої півкулі, а друга - правої. Майже кожний малюк має провідні руку, око, вухо. Якщо провідним є правий парний орган, це свідчить на користь переважної регуляції пов’язаного з ним виду діяльності (моторної, зорової, слухової) лівої півкулі, і навпаки. Таким чином, навчити лівшу їсти, малювати, писати правою рукою можна, проте коли справа дійде до писемної мови, викладу думок, виникатимуть труднощі - дитині буде важко правою рукою виражати свої думки. А зламати і все почати спочатку - майже неможливо. У лівші інакше, ніж у правші, побудований мозок. Отже, його мислення, психіка дещо інакші. Як правило, ліворукі діти більш вразливі, емоційні, рухливі, запальні, гнівливі, гірше звикають до нових умов життя, тонше диференціюють колір і форму предметів. Можна сказати, що вони більше, ніж праворукі, індивідуалізують навколишній світ. Мабуть, саме тому серед ліворуких дітей багато художньо обдарованих. Слід ураховувати, що в ході навчання ліворукі діти більше орієнтуються на відчуття (зорові, тактильні та інші), ніж на мовлення. Отже, для кращого розуміння матеріалу їм потрібна опора на малюнок або наочний посібник. Лівші важко працювати у великих групах та жорстко регламентованих умовах. Їхня стихія - індивідуальна робота без жорсткої регламентації, зорієнтована на реалізацію власної ініціативи та інтуїції. Якщо на це не зважати, лівша може стати важко виховуваною, невротичною дитиною. Ускладнює життя лівшам і те, що оточуючі предмети, призначені для правшів, є для них незручними (відчиняти двері, користуватися побутовою технікою, грати на музичних інструментах). Не намагайтеся зробити лівшу такою, як усі, довіряйте її природі. Пам’ятайте: вона володіє такими унікальними задатками, які відсутні у багатьох правшів!

Ні — виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином. Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Як зняти дитячу агресію.

1.Замислитися над причинами такої поведінки.

2.Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

3.Не карайте малюка фізично.

4.Не кричіть, не звинувачуйтедитину у вчиненому. Це не допоможе.

5.Cпробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.

6.Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

7.Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.

8.Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Понеділок - 18.05.2020

Консультація для батьків «Мобільні телефони – шкода чи користь»

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємось між собою. Завдяки технічному прогресу з'явилися нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними - нові цінності. І сьогодні ми не можемо не згадати про мобільні телефони: їхню користь і шкоду. Нині наявністю мобільних пристроїв складно кого-небудь здивувати. Наше життя заповнене мобільними телефонами, смартфонами, флеш - дисками, ноутбуками та ін. Ми звикли ставитися до мобільного телефону, як до цілком безпечної речі, тому й носимо його в кишені, сумочці чи на шиї. Виявляється, це дуже небезпечно. На вас чатують безліч небезпек.

Небезпека 1.

Опромінення. Рекомендації зводяться до наступного: передусім потрібно вибрати телефон з меншою максимальною потужністю, прагнути обмежити кількість розмов і розмовляти безперервно не більше 2-3 хвилин, перекладаючи телефон від одного вуха до іншого. Крім того, треба враховувати, що дитячий організм більш сприйнятливий до дії опромінення, тому необхідно жорстко обмежувати спілкування дітей з мобільним телефоном. Так британці, наприклад, збираються ввести вікові обмеження, а також максимальну тривалість розмов і кількість можливих щоденних дзвінків для дітей.

Небезпека 2.

Унаслідок користування мобільними телефонами у людей виникає підвищена тривожність і схильність до психозів.

З чим це пов'язано?

Людське тіло виконує роль антени для телефонів. Активність мозку змінюється, коли ми підносимо телефон до вуха. Зустрічаючи таку атаку, мозок «завантажується», а потім «розвантажується», тобто сповільнюється процес мислення у будь - який час доби. Частіше всього вдень, коли ми так часто використовуємо чудо техніки, без якого вже ніяк не обійтися, і коли нам потрібна ясна голова для вирішення важливих задач. Та після телефонної розмови справа не краща. Тоді стає ще гірше. Акумулятор випускає низькочастотні імпульси, й електромагнітні поля підвищують свої дії.

Вихід із ситуації.

На жаль, він тільки один: не розмовляти по мобільному телефону довше 3-х хвилин, мінімальний інтервал між дзвінками - 15 хвилин.

Небезпека 3.

Блискавка.

Останні дослідження англійських медиків дали підстави ще для однієї небезпеки, пов'язаної з використанням мобільного телефону.

Під час грози мобільник стає смертельно небезпечним. Річ у тім, що більшості людей, в яких втрапляє блискавка, вдається вижити тому, що завдяки високому електричному опору шкіри розряд розповсюджується по всій поверхні тіла, не проникаючи углибину. Проте матеріали - провідники можуть посилити дію розряду блискавки, спрямувавши його в тіло людини. Подібним провідником є і мобільний телефон, особливо увімкнутий. За приклад медики наводять історію 15-річної дівчинки, що розмовляла по телефону в парку під час грози і під час блискавки розряд пройшов через вухо, до якого був прикладений телефон, викликавши ураження мозку.

Тому, опинившись під час грози в лісі, парку чи просто неба, хоча б відключіть свій мобільник. І в жодному разі не намагайтеся перекричати грім у свою слухавку.

Небезпека 4.

Акумулятор.

Про те, що мобільні телефони, хоч і дуже рідко, вибухають, також неодноразово повідомлялося в ЗМІ. До того ж, вибухає не сам телефон, а його власний... акумулятор.

Перший випадок стався в Україні. Мобільний телефон вибухнув у руках 11-річного хлопчика. З розповіді підлітка, зі слухавки спочатку пішов дим, потім був удар і вогняний спалах, після чого він знепритомнів. Отямившись, хлопчик побіг по допомогу до родичів. Андрія негайно доправили до лікарні. Вибухом хлопчику понівечило праву долоню, відірвало два пальці. Кислотою з акумулятора обпалило ліву руку. Дві години лікарі зшивали тканину і знову формували долоню, але врятувати два пальці не вдалося. Жахливо уявити, що могло б статися, якби під час вибуху підліток розмовляв по телефону.

Як стверджують фахівці, вибухнути може, звичайно, не сам телефон, а його акумулятор - в тому випадку, якщо він слухавці не «рідний», не фірмовий, а придбаний дешево десь на ринку. Такий акумулятор справді може повестися зовсім непередбачувано і завдати власникові каліцтва.

Щоб уникнути таких випадків, акумулятор до телефону потрібно купувати тільки у фабричній упаковці і з гарантією. І здійснювати таку покупку тільки в спеціалізованих магазинах або салонах зв'язку.

Та навряд чи застереження медиків приведуть до то: що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей це - оперативний зв'язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасне повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі про місцезнаходження протягом дня.

Проте використання мобільних телефонів на уроці може заважати здійснювати навчальний процес. До того під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. А ще більшість школярів користуються телефонами з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Так пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість. В зв'язку з цим міністр освіти видав наказ Міністерства освіти і науки України від 24.05.07 №420 «Про використані мобільних телефонів під час навчального процесу». Цим наказом забороняється користуватися з 1 вересня 2007 року мобільним телефоном у школі. Учні мають користуватися мобілками лише як засобом зв'язку і не під час уроків

ЗАХОДИ БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ З МОБІЛЬНИМИ ТЕЛЕФОНАМИ

1. Носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом

Не класти його до кишені, особливо нагрудної.

3. Неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння.

4. Не можна залишати заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на зарядку уночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання

П'ятниця - 15.05.2020

Консультація для батьків «Дефіцит батьківської любові».

Родина була й залишається головним осередком становлення й розвитку дитини.Саме ви, батьки:

· вводите малюка у світ людських взаємин;

· вчите відрізняти добро від зла;

· жити серед однолітків.

Стосунки в сім’ї – це зразок для дітей, які в ній виховуються

Майже весь досвід життя в суспільстві дошкільник здобуває у родинному колі через наслідування старших. У цьому віці наслідування підкріплюється загостреним бажанням дитини чинити так, як мама, тато або інші члени сім’ї. Ви всі хочете гарно виховати своїх малят, але самого лише бажання замало.Для цього потрібні знання!

У наш час вам, шановні батьки,зайнятим професійною діяльністю, заклопотаним матеріальним забезпеченням сім’ї,бракує часу:

· для систематичного спостереженням за дитиною,

· для глибокого вивчення її розвитку.

Дуже непокоїтьдефіцит батьківської любові,що спостерігається, нажаль, із перших років життя дитини.

Симптоми цієї хвороби такі:

· дитина часто сумує, вередує або без причини галасує;

· навмисно робить дурниці чи ж просто порушує правила;

· часто хворіє.

Нажаль, трапляється так, що:

· ви не вмієте і не визнаєте за потрібне показувати дитині свою любов,

· не визнаєте значущість таких стосунків,

· не прагнете набути таких умінь.

Тому хочеться привернути вашу увагу, до цих проблем і допомогти Вам:

· краще розуміти інтереси, можливості, переживання, вчинки ваших малят;

· ставити до них вимоги, що відповідають їхнім силам і віку.

Зрозумійте :

· дитині потрібні люблячі мама і тато всі24 годинина добу.

· Не комплексуйте через те, що малюк забирає у вас весь вільний час.

Для розвитку дитині потрібно:

-Максимально емоційне і позитивне, насичене спілкування із батьками!!!

-Дух любові й тепла, яким сповнена дитяча кімната, позитивно впливає на здоров’я малюка.

-Але надмірна любов може згубно впливати на дитину.

Найпідступніша любов –замилування,коли:

· ви в захопленні від кожного вчинку малюка,

· ви не замислюєтеся над їхньою суттю та можливими наслідками.

Щоб у сім’ї не виріс егоїст:

· Навчайте дитину помічати поруч із собою людей, в яких теж є свої почуття, бажання, потреби, з якими слід рахуватися;

· Будьте мудрими з дітьми;

· Стримуйтесь у момент негативних дитячих проявів;

· Умійте поглянути на проблему з позиції малюка;

· Будуйте рівноправні стосунки, в яких одна правда та спільне розуміння добра і зла, якими керують взаємодовіра, повага й любов;

· При таких стосунках у сім’ї неможливе застосування «батьківської влади», що дуже часто стає нездоланним бар’єром у налагодженні взаємин із членами родини.

Щоб в сім’ї панувала взаємодовіра, повага і любовпритримуйтеся таких рекомендацій:

· Заохочуйте самостійність своєї дитини.

· Якщо ваш малюк потребує допомоги, створіть такі умови, щоб він сам знайшов шляхи подолання проблемної ситуації.

· Не давайте готових відповідей – ваша допомога має обмежуватися натяками, навідними запитаннями.

· Відзначайте досягнення дитини. Віддайте перевагу похвалі, а не докорам.

· Не доповнюйте схвалення вчинків або поведінки дитиною критикою.

· Не намагайтеся ставити перед дитиною завищені вимоги.

· Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж від себе.

· Пам’ятайте, що для дитини позитивний приклад батьків значить більше за їхні повчання.

· Створіть для дитини куточок, де буде її стіл, полички, іграшки, книжки, олівці фарби, альбоми та інші предмети, необхідні для її самостійної діяльності, гри.

· Розповідайте дитині якнайбільше позитивного про самостійність, допитливість, а також про дитячий садочок, школу.

· Пам’ятайте, після 20 хв. занять дитині необхідна перерва, зміна діяльності.

· Не проводьте розвивальних занять із дитиною пізно ввечері.

· Пам’ятайте, для продуктивності діяльності дитині необхідно спати 10 – 12 год. на добу, з урахуванням денного відпочинку ( 1- 1.5год.)

Четвер - 14.05.2020

Консультація для батьків «Відпочиваємо разом».

Відпочинок біля моря або біля річки — незабутня подія для малюка. Це справжня пригода! Адже навколо стільки всього нового і незвичайного: інші міста, люди, зовсім інша природа. Скільки радісного хвилювання викликають розсипи черепашок на пляжі, як заворожує граціозний рух медузи, як веселять зграйки мальків біля кромки води. І захопити малюка цікавими і корисними заняттями на пляжі зовсім не складно. На піску можна не тільки малювати, а й писати. Хочеться вивчити букви? Будь ласка! Пишемо тонкою паличкою «о» або «а». Запам'ятовуємо. Тепер усе стираємо рученятами і знову пишемо... Так до кінця відпустки малюк навчиться читати і писати перші слова. З дітьми старшого віку можна пограти в хрестики-нолики. Або в таку цікаву і корисну гру. Накресліть на вологому піску великий квадрат, поділіть його лініями на чотири рівні частини. Тепер поставте маляті завдання, наприклад, такі: «У лівому верхньому віконці намалюй квадратик. У правому нижньому віконці намалюй три крапочки. У центрі намалюй заячу мордочку. А в лівому нижньому віконці — букву «а»... Коли всі віконця заповнені, стираємо малюнки і починаємо спочатку. Тепер нехай малюк дає вам завдання, а ви виконуйте». Ця гра розвиває дитину одночасно в декількох напрямах: вчить орієнтуватися на площині, тренує дрібну моторику, допомагає засвоїти лічбу і запам'ятати букви, цифри, геометричні фігури, словом, усе те, що ви запропонуєте малюкові зобразити.

Чи зможе малюк продовжити? Камінці допоможуть дитині ознайомитися з властивостями предметів. Можна вибирати серед них великі і маленькі, а можна позмагатися з мамою і татом, хто відшукає НАЙБІЛЬШИЙ великий або НАЙБІЛЬШИЙ маленький. Більш старшому малюкові дайте завдання знайти камінь із певними ознаками. Наприклад: великий, маленький, круглий, овальний, плоский, опуклий, шорсткий, гладкий, теплий, холодний, сухий, мокрий, білий, сірий, у цяточку, у смужечку, з борозенкою, з вм'ятинами та ін. Потім ускладніть завдання, визначаючи відразу дві або три ознаки одночасно: «Знайди великий білий гладкий камінь». А тепер у купку з декількох камінчиків покладіть одну черепашку і запропонуйте малюкові знайти, що туї зайве, що не підходить. Якщо малюк поки не розуміє, чого ви від нього хочете, виконайте завдання за нього, примовляючи: «Подивися, тут у нас багато камінчиків і одна черепашка. Вона зайва, вона не належить до камінців. Давай її приберемо. Бачиш, тепер залишилися тільки камінчики». Подібних нехитрих ігор можна придумати дуже багато, але користь від них величезна.

Як будувати будинки і замки з піску — відомо всім. А ось як урізноманітнити цей процес, щоб малюку не стало нудно? Перш за все, не забувайте, що з піску можна робити не тільки замки. Ви можете побудувати з малюком гараж для машинок або зоопарк для маленьких звіряток з «кіндер-сюрпризів» з вольєрами і басейнами. З піску можна ліпити різні фігурки. Наприклад: робити черепаху або павука. Якщо ви відріжете від пластикової пляшки нижню третину, то отримаєте чудову форму для будівництва ажурних башточок, а пакет з під соку без однієї бокової стінки допоможе робити піщані цеглинки для майбутньої будови. На піщаному пляжі можна вивчати географію, зробивши макет річки з руслом, притоками, озерами та водоспадами. І навіть впадати ваша річка буде туди, куди й повинна — у море. А як заворожує маленького будівельника колодязь, який, як за помахом чарівної палички, наповнюється водою! Найменших будівельників навчіть робити піщаний парканчик, складаючи долоньки і трамбуючи пісок. Покажіть, як рити ямки і нірки, робити «пиріжки». Зліпіть із піску великий «торт» і прикрасьте його разом камінчиками, мушлями, водоростями. Зробіть кілька фігур різними формами, а потім попросіть малюка відшукати потрібний силует і накрити його «своєю» формочкою.

Середа - 13.05.2020

Консультація для батьків «Відмінності хлопчиків і дівчаток»

Реалістичний образ свого тіла - важлива складова компетентності дитини дошкільного віку. Становлення самосвідомості суттєво пов’язане з орієнтацією дошкільника у своїй статевій належності («Я-хлопчик/дівчинка»).Показником його нормального особистісного розвитку виступає намагання порівняти себе з іншими, ідентифікувати з одними, знайти відмінності від інших людей. Перші 6-7 років життя є першим етапом психосексуального розвитку зростаючої особистості. Становлення особистості є становленням хлопчика і дівчинки з специфічними для них проявами свідомості та поведінки. Процес розвитку статеворольової свідомості і поведінки протягом дошкільного віку характеризується певною динамікою, в якій має орієнтуватися дорослий, який виховує і навчає дитину.

Вікова динаміка психосексуального розвитку.

3 – 4 роки:дитина усвідомлює свої статеві відмінності, хоча орієнтується при цьому на одяг, довжину волосся, голос, іграшки;

5 – 6/7 років:дитина засвоює свою статеву належність, усвідомлює її незмінність; формується статева ідентичність як єдність переживання та рольової поведінки; розвивається статеворольова свідомість (вона знає, що в майбутньому стане дядею-татом-дідусем або тьотьою-мамою-бабусею; розрізняє професії, пов’язані з статевою належністю).

Стратегія поведінки дорослого.Якщо батьки і педагоги спокійно, в мінімальному обсязі, правдиво задовольнять інтерес дитини до функціонування статевих органів людини та процесу народження, їй не доведеться шукати відповіді на природні запитання у сторонніх людей, підглядати тощо. Саме відсутність інформації живить інтерес дошкільника до психосексуальних проблем, спонукає до пошуку важливих для її світоглядної позиції відповідей. Грамотні, філософічно забарвлені пояснення батьків і педагогів не носитимуть в собі сексуальної стимуляції. Варто організовувати з дитиною індивідуальні бесіди на зразок тих, в яких її знайомлять з явищами природи, правилами дорожнього руху. Проводити колективні бесіди недоцільно, оскільки запитання стосовно статевих відмінностей, зачаття, пологів, виникають у дітей одного віку в різний час і під впливом різних життєвих ситуацій.

Психофізіологічні відмінності та соціальні властивості.Виховуючи дитину дошкільного віку, батьки і педагоги мають брати до уваги, що у хлопчиків і дівчаток по-різному функціонує мозок, по-різному організовані психічні процеси. Ігнорування цих відмінностей, безстатева освіта знижують виховний та навчальний ефект, гальмують становлення статеворольової поведінки, нівелюють природні властивості дитини. Система знань про відмінності типових представників чоловічої і жіночої статі допоможе дорослому оптимізувати процес організації життєдіяльності дитини дошкільного віку та навчально-виховного процесу.

Організація життєдіяльності.В умовах сім’ї та навчального закладу педагогічний процес має спрямовуватися не лише на виховання і навчання дівчаток, але й хлопчиків (поки що освіта реалізує радше жіночу, ніж чоловічу стратегію і тактику), здійснюватися не лише педагогами-жінками, але й представниками чоловічої статі.

Організація життєдіяльності дівчинки.Дорослий чітко і розгорнуто формулює інструкцію, уточнює та деталізує завдання. В разі ускладнень під час його виконання запитує дитину, чи потрібна допомога, не на початку роботи: поки що вона знаходиться на піку своєї працездатності, може обійтися власними силами. Підтримки (емоційної, а, можливо, і практичної) вона потребуватиме у другій її половині, коли втомиться. Доцільно схвалювати її самостійні намагання, звернути увагу на високу якість виконання завдання, на старанність дівчинки. Варто підкреслити соціальну вартість кінцевого продукту праці, його важливість для когось-чогось. Висловлюючи оцінне судження, доцільно дивитися в очі дівчинці, своїм виглядом (мімікою, жестами) підсилюючи позитивне враження про її роботу та її відповідність вимогам. Надати право переробити або покращати результат своєї праці – внести корективи, виправити помилки, внести зміни в оформлення тощо та показати його іншим. Старанність дівчинки зростатиме, якщо вона усвідомлює, що її поробка комусь потрібна - дарується молодшим дітям, використовується у грі чи на заняттях, використовується як дарунок для рідних та близьких.

Організація життєдіяльності хлопчика.Дорослому не слід детально все пояснювати, доцільно передбачити етап самостійного пошуку дошкільником відповідей на запитання. Доцільно трішки недопояснити хлопчику, наштовхувати саму дитину на знаходження принципу розв’язання задачі. Обов’язково передбачити можливість вияву ним творчості, елементів новаторства, винахідництва, раціоналізаторства. Варто посилити вимоги до самостійності та правильності виконання, проте бути дещо поблажливішим до ретельності. На початку роботи недоцільно втручатися в діяльність хлопчика, краще надати йому можливість вийти на пік своєї працездатності. Саме тепер завдання можна дещо ускладнити, урізноманітнити, а в разі потреби, спростити. Не слід жорстко регламентувати діяльність, доцільно якомога рідше переривати незавершений процес творчості. Звільнити, по можливості, від надмірної опіки. Частіше звертатися до дитини спокійним, привітним тоном, зменшити кількість висловлювань в імперативній формі, збільшити кількість обгрунтувань, пояснень, переконувань. Висловлювати інструкцію лаконічно, виділяти головне, звертати увагу на сутнісне. Оцінювати, перш за все, процес виконання діяльності, виділяти моменти, пов’язані з самостійним доланням дитиною труднощів, проявом вигадки, оригінальністю кінцевого продукту. Частіше використовувати у спілкуванні з хлопчиком запитувальні речення: «Як ти вважаєш?», «А якщо спробувати інакше?», « Ти з цим погоджуєшся? Чому?» тощо.

В цілому батькам і педагогам варто визнати існування статевої специфіки поведінки дошкільника та доцільність введення «чоловічої» та «жіночої» стратегій організації педагогічної діяльності, ніж заперечувати їх. Це сприятиме ефективному впровадженню у практику особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти, посилить її гуманістичну спрямованість, стимулюватиме до розробки та апробації різноманітних технологій виховання і навчання хлопчиків і дівчаток.

Вівторок - 12.05.2020

Консультація для батьків «Безпека Вас і ваших дітей: профілактика харчових отруєнь».

Літо крім безліч задоволень приховує чимало небезпек: і перегрівання на занадто спекотному сонечку, і енцефалітні кліщі, і багато інших нерадісних подій. Втім; дещо трапляється влітку набагато частіше, ніж в інші пори року. Йдеться про харчові отруєння.

Слід зазначити, що медичне і побутове розуміння проблеми різняться. Зазвичай ознакою отруєння вважають розлад шлунку (діарею).

З медичної точки зору причин такої «неприємності» може бути безліч.

Найбільша група «отруєнь» з усіма класичними ознаками (нудотою, блювотою, проносом, високою температурою) — це так звані, гострі кишкові інфекції (ГКІ). Іноді їх ще називають «хворобами брудних рук».

Усього відомо понад 30 різних ГКІ, причому їх відмінна ознака—епідемічний характер.

Для кишкових інфекцій характерні так звані спалахи, тобто масове і практично одноразове захворювання людей.

Основна причина виникнення ГКІ — мікроорганізми, що містяться в їжі або воді. Звідки вони там беруться? Звідусіль. Повітря, немиті руки продавців-кухарів-споживачів, всюдисущі та універсальні рознощики, наприклад мухи.

Будь-які харчові продукти є чудовим середовищем для розмноження мікробів. Головне, щоб було порушено основне правило зберігання/приготування — температурний режим. Візьміть салат «Олів’є», виставте його на сонечко на добу — і отримаєте сильну бактеріологічну зброю. Або не досмажте річкову рибу. Або просто не помийте принесені з ринку овочі або фрукти. Ефект буде приблизно однаковим.

Спектр неприємностей буде відрізнятися залежно від того, якого саме збудника ви «проковтнули». Збудників кілька десятків, і серед них є як такі, що нагороджують «господаря» триденним проносом без особливих наслідків, так і справжні агресори, здатні вбити людину.

Як не попастися:

► мити руки перед їжею своїм дітям і собі;

► обов’язково мити кип’яченою водою фрукти і овочі, які не будуть піддаватися термічній обробці; інші можна помити і звичайною водопровідною водою;

► пити тільки кип’ячену або бутильовану воду;

► швидкопсувні продукти зберігати в холодильнику.

Тортик із сюрпризом.

Другий варіант розвитку подій — людина скуштувала їжу з бактеріальними токсинами. Звідки вони там беруться? З бактерій, звичайно. Цілком імовірно, що самих мікробів там не дуже багато, проте отрути в продукт вони виділили від душі. Головне, щоб умови були відповідні — тепло і достатньо часу.

Класичних випадків інтоксикації два: стафілокок і ботулізм. Стафілокок — дуже поширений мікроорганізм. Найчастіше він відповідає за різноманітні гнійнички на нашій шкірі. Ми часто не надаємо цій інфекції значення, вважаємо, що «саме підсохне і відвалиться». Але якщо ці гнійнички з’являються на руках кондитера, який готує крем, для тортів чи тістечок, то шанс відвалитися є у всіх, хто з’їсть ці солодощі «із сюрпризом» — токсин стафілокока, який накопичується в значних кількостях. Настільки значних, що можуть спричинити токсичний шок, летальність за якого може досягати 10 %. Ознаки стафілококової агресії: різке підвищення температури, озноб, інтенсивні м’язові і головні болі, висип на тілі, нудота, блювота і пронос.

Наступний класичний випадок — ботулізм. Мікробам, які продукує токсин, не потрібен кисень. Живе ця зараза (на ім’я клостридія ботулізму) в землі, в річковому мулі, в кишковику тварин, птахів і риб, тобто практично скрізь. Причому в несприятливих умовах клостридія перетворюється на спори і здатна витримувати заморожування, висушування, 6-годинне кип’ятіння, 18%-ий розчин солі тощо.

А тепер найцікавіше. Токсин, що продукується цією клостридєю, — ботулотоксин є найсильнішою природною отрутою, смертельна доза для людини становить 0,3 мкг. Джерелом є домашні консерви, ковбаси та копченості. Справа в тому, що тільки в промислових умовах можна забезпечити такий температурний режим, за якого загине навіть най загартованіша спора клостридії. Втім, у консервах клостридія може себе видати, тому що в процесі життєдіяльності у неї відходить безліч газів. Вони накопичуються і починають розпирати банку. Виникає так званий «бомбаж». Найгірше, що на смак, колір і запах їжа не змінюється ні на йоту.

Отруєння ботулотоксином має такі ознаки: моментально розвивається м’язова слабкість, з’являється різка сухість у роті, «туман» перед очима і двоїння предметів, відчуття «грудки» в горлі. Зіниці у того, хто з’їв ковбасу з клостридіями, дуже широкі, дихання поверхневе, обличчя втрачає міміку (стає маскообразним), змінюється тембр і висота голосу.

Як не попастися:

► купувати кондитерські вироби тільки в перевірених часом магазинах і від таких же перевірених постачальників, а дітям бажано їх узагалі не вживати;

► не захоплюватися виготовленням і вживанням домашніх консервів (м’ясо, птиця, риба, гриби), тим більше не купувати їх в інших людей і не давати їх для вживання дітям.

Ясного вам і теплого сонця і поменше спілкування з «людьми в білих халатах»!!!

П'ятниця - 08.05.2020

Консультація для батьків: «Виховання дисциплінованості і організованості у дітей».

Досвід неслухняності накопичується у дітей поступово та підкріплюється неправильною тактикою батьків. Більшість батьків думають, що дисциплінувати дитину - означає карати її, хоча насправді це означає - показувати їй шлях, по якому вона повинна йти, допомогти дитині стати самостійною, здатною керувати своєю поведінкою.

Навіть малюк знає про можливість маніпулювати своїми батьками. І як тільки у нього з'являється така можливість, він обов'язково цим скористається. Наприклад, буде плакати до тих пір, поки його не візьмуть на руки, не буде їсти, поки мама не розповість казку, відмовляється виконувати вимоги батьків, поки не пообіцяють купити бажану іграшку. Неслухняність виникає у результаті постійних поступок, у результаті батьківської любові, яка не знає меж.

Чимало батьків вагаються: чи так вже необхідні суворі правила? А може взагалі не потрібно показувати свою любов до дітей і розмовляти з ними тільки у суворому тоні? У цьому питанні, на мою думку, важливе відчуття міри, адже поєднання любові і виконання правил робить життя дитини передбачуваним, зрозумілим, створює відчуття захищеності. І коли дитина порушує дисципліну, поводить себе невиховано, частіше за все вона має «таємну» мету перевірити на міцність батьківські кордони. У цієї перевірки схожа мета, як у охоронця, який вночі перевіряє ручки кімнат офісу. Здається, що він хоче їх відкрити, хоча насправді сподівається, що вони міцно зачинені. Так само і дитина, коли вона кидає виклик батькам своєю неслухняністю, насправді хоче отримати впевненість у міцності і надійності їх влади. Тобто, у житті кожної дитини обов’язково повинні бути певні правила і обмеження, які привчають дитину контролювати свою поведінку, бути обачною, стримувати імпульсивні реакції. Помиляються ті батьки, які прагнуть уникати заборон і конфліктів, не хочуть засмучувати свою кохану дитину. Саме вони мають, як правило, зворотній результат: діти, відчуваючи батьківську закоханість і вседозволеність, користуються становищем, капризують, влаштовують «вистави» і стають справжніми домашніми тиранами. Що зробити для безконфліктного прийняття дитиною вимог і обмежень з боку дорослого? Спочатку встановіть правила і вимагайте їх виконання. Найбільш важливий крок у будь – якому виховному процесі – визначити те, що Ви хочете від дитини, а чого ні. Дитина повинна знати Ваші вимоги стосовно поведінки ще до того, як її призвуть до відповідальності і бути впевнена, що реакція на її певний вчинок не залежить від настрою і самопочуття батьків. Ця попередня домовленість виключить величезне почуття несправедливості, яке відчуває малюк за ненавмисні проступки чи необачність. Але, якщо Ви не встановили правила – не вимагайте їх виконання. У кожному конкретному випадку спокійно, лаконічно і рішуче поясніть, чим обумовлена Ваша вимога або прохання, розтлумачте її значення, мету і доцільність. Говоріть дитині, що конкретно вона зробила правильно, чи чому ви караєте її. «Я приготувала тобі сюрприз, тому що ти гарно прибрав свою кімнату». «Сьогодні ти не будеш дивитися телевізор, тому що погано вів себе на прогулянці». Будьте дипломатичними та обережними в заборонах із часткою «не»: «не роби», «не ходи» тощо, оскільки дитиною це сприймається, як загроза власному статусу і втрата поваги батьків до її особистості. Спробуйте також виправляти дитину в позитивному русі. «Ти зможеш ввімкнути телевізор після того, як зробиш домашнє завдання». Це формулювання краще, ніж: «Якщо ти не зробиш домашнє завдання, не будеш дивитися телевізор». Забороняючи, не використовуйте авторитарний тон: «Як я сказав, так і буде», «Я вимагаю» тощо, який провокує на бунт і протидії з боку дитини. Доречніше стисло пояснити: «Це небезпечно», «Цукерки їдять після обіду», «Вже пізно». Пояснення має бути коротким, чіткім і повторюватись лише раз. Не вимагайте неможливого. Ви повинні бути абсолютно впевнені у тому, що малюк дійсно в змозі виконати те, що Ви від нього вимагаєте. Правила слід формулювати таким чином, щоб їх легко було виконати. Іншими словами, висловлюйте свої вимоги конкретно: «Ти повинен прибрати у себе в кімнаті, а потім вже йти грати. У тебе в кімнаті повинно бути чисто. Це означає: зібрати всі іграшки, прибрати одяг, витерти пил з меблів». Коли у правилах оговорюється все, що повинно бути зроблено, у дитини не залишиться виправдань, якщо буде зроблено лише половина роботи. Адаптуйте свої правила до віку, здібностей і умов життя дитини – малоймовірно, що Ви будете вчити трирічну дитину заправляти ліжко чи мити посуд. Не карайте дитину за погану успішність, якщо бачите, що вона просто не може. Вимога неможливого – джерело конфліктів: для дитини тут просто немає виходу. Такі ситуації руйнують її емоційний апарат. Безглуздо забороняти дітям бути активними, рухатись, пізнавати навколишній світ. У жодному разі не можна пригнічувати моторні функції організму, оскільки це приводить до пригніченості, напруженості і агресивної поведінки. Тому необхідно знаходити місце і час де, можна організувати рухливі ігри, гратися з м’ячем, бігати, тобто спрямовувати дитячу необмежену активність у безпечних умовах: можна грати у футбол на стадіоні, з м’ячем – на спортивних майданчиках, а повітряною кулькою можна і у квартирі. Правила мають бути узгоджені між усіма дорослими членами родини. Дуже погано, коли один із батьків вимагає одного, а інший другого, іноді протилежного. Ось дитина і пристосовується не слухатись ні одного ні іншого. Якщо один із батьків не згоден з вимогами іншого, промовчіть при дитині, пізніше з’ясуйте свої позиції і спробуйте прийти до спільної думки. Хоч батьки відрізняються різними темпераментами, методами спілкування і реакціями, дитина швидко вчиться спілкуватися з кожним з них. Вона швидко засвоює, хто з Вас м’якіший, а хто – жорсткіший, і відповідним чином корегує свою поведінку і реакції. І хоч батьки можуть використовувати різні тактики виховання, дитина буде намагатися адаптувати свою поведінку і, скоріш за все, буде нормально рости і розвиватися, якщо тільки засвоїть, що його батьки єдині у головному! Якщо вона зрозуміє, що Ви не єдині, то скоріш за все використає цей висновок проти Вас обох. Ваш малюк потребує відчувати себе у безпеці, а відчуття безпеки росте і пускає коріння у саду послідовних методів. Якщо малюк побачить, як Ви сперечаєтесь один з одним або дискредитуєте позицію один одного, він не зможе відчувати себе у безпеці. Вимоги батьків повинні бути постійними. Якщо Ви привчаєте дитину прибирати стіл після виконання завдань чи прибрати та мити посуд після їжі, то вона повинна робити це завжди, кожен день, а не під настрій. Інакше дитина один раз схитрує і не виконає Вашої вимоги, а іншим разом вже відкрито відмовиться їх виконувати. Покарання за порушення повинно бути справедливим, але дієвим. Перш за все, малюк повинен бути ознайомлений зі штрафними санкціями у разі невиконання правил: «якщо ти не прибереш зі стола, то не підеш гуляти». Батьки краще знають своїх дітей і відчувають, що важливіше для їх дітей. Мета покарання – не зробити дитині погано, а позбавити її гарного. Правильне виховання побудоване на взаємній повазі й довірі в родині при збереженні статусних розбіжностей : дитину не слід привчати до панібратських стосунків з батьками, які передусім, не повинні поводитись інфантильно, провокуючи неповагу з боку дитини. Батьки повинні своїм власним прикладом показувати повагу до іншої особистості, бути чесними і відвертими, оскільки тільки реалізуючи ці принципи у взаємовідносинах з дітьми Ви отримаєте позитивні результати.

Четвер - 07.05.2020

Консультація для батьків «Залучаємо дітей до мистецтва вдома».

Чи згодні ви з тим, що здатність сприймати прекрасне - великий дарунок природи нам, людям? Мистецтво читати і слухати потребує емоційного розвитку, культурної підготовленості. Говорячи про естетичне виховання, ми уявляємо своїх дітей в художніх студіях, музичних і танцювальних школах, де вони навчаються музики і співів, танців і малювання, пишуть вірші і грають у самодіяльних спектаклях. Людина не може прожити життя без мистецтва, цієї необхідної для неї форми емоційного вираження світу і себе в світі. А як вдома, в умовах сім'ї прилучати дітей до мистецтва?

Ми скаржимося, що діти слухають чужу музику, а не вітчизняну. А чи маємо вдома записи і платівки народних хорів, фольклорних та інструментальних колективів? Коли були на шевченківському вечорі? Як ставимося до рідної мови і культури іншого народу, з яким живемо поряд?

З якого віку мистецтво може впливати на дитину? Наука, літературознавство, психологія пропонують простий дослід. Запитаймо у своєї пам'яті. І вона підкаже кожному з нас, дорослих, пісню нашого дитинства чи вірш, що зворушив наше серце, чи книжку, якою зачитувалися, забувши про обіцянку вчасно лягти спати. Або материну казку, зігріту народною мудрістю і поезією? Пам'ятаєте, як була стривожена ваша уява? Дитячому серцю стало раптом тісно у грудях від нестерпної жаги діяти, від щемливої журби, від гніву протесту або щастя перемоги. Це наші перші зустрічі з мистецтвом. Вони безпомилково проторували шлях до серця, до почуттів, а через них - до свідомості. І це був не тільки початок пізнання світу, а й самовизначення у ньому. Нерідко ми, дорослі, в побуті, в родині забуваємо про те, яка чутлива і сприйнятлива свідомість дитини. А вона закарбовує впливи в наймолодшому віці. Педагоги, психологи, письменники вважають, що виховання дитини починається з першої казки, з першої пісеньки. Знайомлячи наших дітей з перлинами народної творчості - піснями, казками, билинами, творами майстрів мистецтва, ми передаємо їм ключ до поетичного відкриття світу. Літературу та інші види мистецтва ми називаємо джерелом радощів і натхнення. Разом з тим це також джерело ідейного виховання. Завдяки своєму особливому, складному, повному вражаючих відкриттів світу мистецтво веде наших дітей у велике життя. І розбуджені ним почуття ставлять юних перед необхідністю і можливістю робити перші самостійні моральні оцінки: що добре і що погано.

Дуже важливо залучати дитину до танців, балету: по-перше, в дитини пробудиться потяг до пластичного самовираження, а по-друге, діти своїми очима побачать улюблених героїв в атмосфері «чарівної музики», «почують» мову хореографії. Дуже важливо, щоб удома вони імітували в музичному супроводі рухи звіряток, політ різних комах. Вправ такого типу батьки можуть придумати багато. Заняття з дітьми слід починати якомога раніше. Головне, щоб малюки багато рухалися під музику. Запропонуйте їм зобразити героїв улюблених книжок, попросіть пояснити, чому вони обирають саме такі рухи. Хай діти імпровізують, створіть їм такі умови, щоб вони почувалися абсолютно вільно. Позитивні результати будуть помітні через кілька занять.

Чимало можливостей в залученні дітей до мистецтва надає підтримка їхніх інтересів, зокрема хобі. Одним з них може бути колекціонування.

Мільйони хлопчиків і дівчаток колекціонують якісь предмети. Най­частіше це марки, значки, листівки, монети. Колекціонування посіло одне з найперших місць серед інших різноманітних захоплень наших дітей у вільний час. Часто й педагоги, й батьки не надають серйозного значення цьому масовому захопленню, а іноді просто про це й не знають. Колекціонування ­це цілеспрямоване збирання, систематизація і вивчення предметів матеріальної культури або об'єктів навколишньої природи і оформлення їх у колекцію. Це - справа надзвичайно захоплююча, а разом з тим серйозна, копітка й складна. Неможливо зібрати всі марки, всі монети. Це нездійсненне. Важливо не що збирати, а як і для чого. Без вас, батьки, діти в цьому не розберуться, і тоді невинне дивацтво може виховати скнару і нагромаджувача. Діти - запеклі по­купці, міняли і збирачі. Не осуджуймо їхні прагнення.

Збирачі - найщасливіші люди. Так вважав мудрий поет Гете. З цим не можна не погодитися: у справжніх колекціонерів не буває нещасливих днів.

Настає дивний час, коли в дитині прокидається колекціонер-дослідник і вона відкриває себе, як відкривають засипані міста, острови в океані. Діти збирають ґудзики й черепашки, екслібриси й листівки, фантики і солдатиків, камінці й пташине пір'я. Про багато несподіваного можна довідатися завдяки збиранню цих дрібниць: вузький інтерес в одній галузі, як це не парадоксально, забезпечує широкий горизонт знань. Хобі наших дітей робить їхнє життя цікавішим, а використання вільного часу - розумним і цілеспрямованим. Колекціонування дає різноманітні практичні навички. Колекціонери не знають самотності. І це теж одна з найщасливіших сторін їхнього життя. Кожний аматор-колекціонер підтвердить: загальне захоплення зближує людей, ламає вікові, службові й професійні бар'єри, дарує дружбу і взаємовиручку.

Середа - 06.05.2020

Консультація для батьків «Як уникнути конфліктів та істерик на майданчику?»

Дитячий ігровий майданчик– це місце, де діти пізнають світ, пробують взаємодіяти з іншими людьми і взагалі проводять досить велику кількість часу. Нерідко тут можуть виникати конфліктні ситуації та істерики.Як цього уникнути та попередити?

1.Завжди беріть із собою на майданчик іграшки.Навіть якщо малюк ними і не буде гратись, їх можна використати, щоб поміняти на чужу іграшку, яка буде малечі до вподоби. Нехай дитина сама обере, що хоче взяти. Добре якби в неї була власна сумочка чи рюкзак, куди вона покладе потрібні їй речі і сама буде їх нести (для дітей віком від 2-х років).

2.Одягайте дитину на прогулянку не як «на свято». Дитина повинна мати можливість впасти, вимазатися і знати, що їй за це нічого не буде – тільки так вона зможе пізнати світ повністю. Якщо на вулиці мокра погода – гумові чоботи прекрасний вихід із ситуації. Добре мати з собою на прогулянці сухі та вологі серветки.

3.Намагайтесь якомога менше забороняти дитині.Звичайно, якщо це стосується безпеки наполягайте на тому, щоб ви були поряд. Тобто, коли 1,5 річний малюк намагається залізти на гірку, не забороняйте одразу і не прибирайте з гірки, а допоможіть йому пізнати новий «інструмент», будучи поряд та «страхуючи» його. Або якщо малеча підійшла до калюжі, не забирайте її одразу звідти, а дайте краще паличку в руки і покажіть як можна «гратися» з калюжею так, щоб не замочитись.

4.Не будьте пасивними.Пробуйте грати з дитиною – машинками, коляскою, м’ячиком, хованки …, тільки йдіть за бажаннями дитини, Привносите свої ідеї тільки, якщо бачите, що дитина занудьгувала і не знає чим зайнятися або як спосіб переключити увагу (для маленьких діток).

5.Не ігноруйте моменти, коли дитина бере без просу чужу іграшку.Малечі треба пояснити, що то не його і просто так чуже брати неможна. Якщо дитина зовсім маленька, покажіть їй приклад як треба просити іграшку або як треба мінятись. Дуже важливо, щоб ви озвучили прохання, таким чином навчивши дитину правильно формулювати потрібніфрази. Якщо хазяїн не хоче ні давати іграшку ,ні ділитись, поясніть своєму малюкові, що хлопчик чи дівчинка не хочуть давати, у кожного є свої речі і це нормально.

6.Якщо ваша дитина вдарила когось, обов’язково наголосіть на тому, що так робити не можнаі покажіть на власному прикладі, як варто вирішити конфлікт по іншому (наприклад, ваш хлопчик штовхнув іншого оскільки той насипав на нього пісок. Покажіть дитині інший спосіб вирішення ситуації – «мені неприємно, що ти сипиш на мене пісок, не роби так!»). Вчіть вирішувати конфлікти не звертаючись одразу до кулаків.

7.Якщо у вашої дитини забрали іграшку і вона проти цього, не треба називати її жадібною, а розкажіть краще як можна повернути іграшку.Можна сказати «якщо ти не хочеш давати совочок, підійди і скажи це хлопчику». Запропонуйте вашій дитині поділитись якоюсь іншою іграшкою.Якщо ж ваш малюк зовсім нічим не хоче ділитися, а навколо багато дітей, запропонуйте йому взагалі прибрати іграшки або піти і гратися туди, де нікого немає. Таким чином ми показуємо дитині, що поважаємо її право власності, не заставляємо ділитись, а робимо так, що невдовзі вона сама зрозуміє, що краще поділитись, бо інакше вона бути гратись окремо від усіх. Але це буде її власне бажання, варто тільки трохи почекати.

8. Бувають моменти, коливаша дитина приходить і жаліється вам на те, що інші діти не хочуть з ним гратися чи не приймають в свою команду. В такій ситуації не варто йти і «розбиратися» з іншими дітьми. Краще підтримайте малюка, порадьте як можна вийти із ситуації, розкажіть щоб ви зробили на його місці. Наприклад, можна сказати «а ти створи свою команду», «давай побудуємо замок чи тунель із піску». Інші діти побачивши як малюк із захопленням грає в піску самі захочуть до вас приєднатись.

9. Частоюпричиною конфлікту є момент, коли треба йти з майданчика.Що робити?

Перед тим, як йти додому попередьте дитину про це.Попереджувати варто не менше ніж 3 рази, між якими здійснювати короткі інтервали часу. Починайте попереджувати не пізніше ніж за 10-15 хвилин.

Прослідкуйте, щоб дитина закінчила розпочату гру.Насправді діти часто переключають діяльність і буває дуже рідко так, що малюк довго грається в одне й те саме. Головне – не переривати діяльність, тоді дитині легше буде покинути майданчик.

Звичайно є такі моменти, коли дитина просто не хоче йти додому і це нормально!Якщо ви сказали, що пора – значить пора, не йдіть у дитини на поводу.Адже так ви жертвуєте своїми потребами, а це шлях до розбещеності.

Коли ви йдете з майданчика ніколи не говоріть дитині неправду. Часто батьки можуть сказати: «ходімо додому – там бабуся приїхала». Хоча насправді ніякої бабусі там немає. Або«я пішла додому, а ти залишайся тут сам(а)». Дитині треба говорити лише правду. Інакше – між вами може просто зникнути довіра і тоді дитина все менше і менше буде вас слухатися і сприймати всерйоз все, що ви говорите. Крім того, дитина вчиться брехати. Тоді можете не дивуватись, звідки ваша малеча вміє говорити неправду!

10. Бажаю вам отримувати від прогулянки задоволення разом із вашою дитиною! Сприймайте це як спосіб пізнання світу та всезагального розвитку.

Вівторок - 05.05.2020.

Консультація для батьків «Успіше економічне виховання».

Як часто дитина вимовляє слова: «Я хочу!»? «Дуже часто», підтверджують батьки. Найчастіше це відбувається тоді, коли справа стосується розваг, солодощів, іграшок. Але отримати все миттєво можливо не завжди: іноді з етичних міркувань, іноді з причини тимчасового безгрошів’я. Тоді дитина може образитися, голосно кричати чи довго плакати. Як правильно вчинити батькам в подібній ситуації; більше того – як це пов’язано з економікою? Основи економічних знань діти отримують на спеціальних заняттях у дитячому садку. Мета занять з економіки – повідомлення дітям знань з області фінансових категорій, формування уявлень про товар, як результат і продукт людської праці, морально-трудові якості особистості, вміння оцінювати річ, як товар і як предмет людських відносин, знайомство з різними видами реклами, історією походження грошей і т. д. На заняттях діти «купують», «продають», «міняють», «працюють» — але все це лише гра, яка закріплює досвід, отриманий в сім’ї. Родина – реальне економічне середовище, в якому живе дитина, де вона постійно включається в життєві ситуації: стикається зі справжніми грошима, рекламою, ходить з батьками в магазин, бере участь в процесах купівлі- продажу і т. п. Зрозуміло, що об’єднання двох форм економічного виховання: вдома і в дитячому садку, двох аспектів поведінки дітей – умовного і реального, може дати позитивний результат в області їх економічного виховання і розвитку. Робота з економічного виховання дошкільнят неможлива без участі батьків, їхньої зацікавленості, розуміння важливості проблеми. Особистий соціальний, а тим більше економічний, досвід дітей суттєво обмежений, тому завдання батьків – створити такі виховні ситуації, які сприяли б збагаченню морально-економічного досвіду, формуванню морально-економічних звичок. Кілька практичних порад батькам, які прагнуть виховати соціально-адаптованих до сучасних економічних умов дітей

Розповідайте дітям про свою роботу.

Діти не зможуть усвідомити зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють засоби для існування. Робота повинна не тільки подобатися, вона повинна «годувати».

Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище.

Дитині немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна знати про матеріальне становище сім’ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші, навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.

Не привчайте дітей до надмірностей.

Коли дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови, вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє. Навчіть малюка обмежувати себе.

Формуйте у дітей розумні потреби.

Слухаючи дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Діти повинні прагнути задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки); разом з тим їм навіть корисно засмучуватися через неможливість здійснити своє бажання. Отримуючи все на першу вимогу, вони можуть перейти межу розумного.

Вчіть дітей ощадливості.

Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть дитині, як іх можна полагодити. Якщо малюк буде бачити вашу турботу про продовження терміну служби оточуючих його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша байдужість призведе до зворотнього результату.

Допоможіть дітям усвідомити вартість речей.

З раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими користуються: іграшки, книги, одяг і т. д. Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається, автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність, яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто купили на зароблені гроші.

Економічні хвилинки. Шановні батьки! Пограйте з дітьми в сюжетно – рольові ігри, наприклад в «Магазин». Така гра відноситься до розряду найбільш легко організованих і зрозумілих дітям. Відомо, що дитина легше всього засвоює нові знання в грі, а по мірі дорослішання для гри дитині потрібні партнери. Сама ж гра вже включає в себе не просто оперування предметами та іграшками, а передбачає розумову діяльність. Під час гри в «магазин» у дитини утворюються і закріплюються зв’язки між товаром і грошима, необхідними для його придбання. В якості грошей можна використовувати самостійно виготовлені або реальні дрібні гроші. «Товаром» можуть послужити будь- які домашні речі чи іграшки. Під час гри: вдосконалюйте навички лічби і математичні дії; продовжуйте вчити розв’язувати прості задачі на додавання і віднімання; закріплювати знання про вартість речей; активізуйте в мові дітей слова: товар, ціна, гроші, витрати, дорожче, дешевше, зарплатня, бюджет, вигода, інформація, продукція.

Економічний словник.

Пропонуємо до уваги батьків словник економічних термінів. Мета: поповнити словник дітей новими словами, що позначають економічні явища, й вчити застосовувати їх на практиці. Поняття, вказані нижче відносяться до тем, що вивчаються на заняттях з економіки: «Потреби», «Ресурси», «Професії», «Товар», «Гроші», «Бюджет», «Ринок».

Асортимент– набір різних видів продукції на підприємстві продукції, товарів (на складі, в магазині) або пропонованих послуг.

Бартер– прямий обмін товарів і послуг на інші без використання грошей.

Валюта– грошова одиниця будь -якої країни.

Гроші– універсальний і зручний засіб обміну. (товар – гроші – товар).

Дефіцит– нестача, брак чого — небудь.

Доходи– гроші, які отримала сім’я або окрема людина.

Заробітна плата– форма оплати праці найманих працівників, ціна роботи по виробництву товарів і послуг.

Витрати– кошти, вкладені в яку-небудь справу або у виробництво того або іншого товару.

Оптова торгівля– купівля та продаж засобів виробництва та продуктів споживання великими партіями з метою їх подальшого використання у виробничому процесі або для продажу.

Покупець– людина, який купує товар.

Споживання– використання чого-небудь для задоволення потреб. – людина, яка продає різні товари.

Розпродаж– торгівля товарами сезонного попиту за зниженими цінами.

Витрати– гроші, які необхідно витратити на придбання потрібних товарів.

Реклама– цілеспрямований розподіл відомостей (інформації) про споживчих властивості товарів або послуги з метою їх продажу.

Ринок– обмін товарами та послугами між продавцем і покупцем, щоб кожен міг отримати бажане.

Товар– продукт праці, вироблений для продажу.

Понеділок - 04.05.2020

Консультація для батьків «Найголовніше для всіх - це здоров’я дитини!».

Усі ми знаємо, що немає в людини більшої цінності, ніж здоров’я. З давніх-давен відоме гасло: “Твоє здоров’я – в твоїх руках”. Але для того, щоб навчитися берегти здоров’я, треба знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує дитину з моменту її народження. Ще навіть не знаючи, що воно означає, три-п’ятирічний малюк каже: “Я здоровий, якщо не хворію. І почасти то вже є відповіддю.

Формування, збереження й зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Розбудова держави, її подальший розвиток прямо залежить від здоров’я населення, від збільшення кількості здорових, міцних, сильних тілом і духом людей.

Батьків та педагогів передусім хвилює питання, як зміцнити здоров’я дітей. Потік різноманітної інформації та практичних порад надто великий і часто-густо безрезультатний, поза як окрім думок, потрібні реальні дії, щоденна праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я.

Головне завдання дорослих полягає в тому, щоб змінити на краще ставлення до власного здоров’я майбутніх громадян України, тим паче, що рівень захворюваності дітей нашої держави дедалі зростає. Щоб дитина могла піклуватися про своє здоров’я і здоров’я інших, слід виробити в неї свідоме ставлення до життя, усвідомлення пріоритету здоров’я. Дуже важливо сформувати валеологічний світогляд і мотивацію до здорового способу життя. У дошкільнят виробиться усвідомлене ставлення до власного здоров’я, коли діти засвоять елементарні знання про свій організм, оволодіють гігієнічними нормами поведінки, психологією спілкування, гігієною харчування. Ці знання та навички вони поповнюватимуть і вдосконалюватимуть протягом усього свого життя.

Здоров’я – найважливіша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства. Щоб людина мала змогу піклуватися про своє здоров’я, про розвиток, вона повинна свідомо ставитися до життя як найважливішого дарунку природи. Тому формувати культуру здоров’я особистості, прищеплювати розуміння пріоритету здорового способу життя, надавати ґрунтовні знання про основи здоров’я потрібно дітям з раннього віку, щоб знання, вміння та навички перейшли в звичні, необхідні потреби.

Дошкільники ще з раннього віку оволодівають певним обсягом знань про здоров’я, їх цікавить власний організм, вони намагаються дослідити його як можуть. Малюки несподівано для себе роблять відкриття, наслідуючи дорослих, доглядаючи власне тіло.

Дитина допитливо пізнає все навколо себе. Що таке мило, зубна паста, що з ними потрібно робити. А також пізнає сама себе. Для чого вони, ці допитливі оченята? Цікаво знати, що будемо їсти на сніданок. Найпершим про це дізнався носик, який почув запах із кухні. Так буде завжди, якщо носик у дружбі з носовою хусточкою. До речі, а для чого треба їсти? Щоб вирости сильною і здоровою людиною. Отже, їсти треба гарно, з апетитом і обов’язково подякувати. Бо хороші слова – це теж здоров’я. Малюку хочеться дізнатися, чому дівчатка носять бантики, дідусь – окуляри. Для чого треба вчасно лягати спати, загоряти, ходити босоніж, обливатися водою. Що треба робити в разі виникнення болю. Як позбутися різного нездоров’я і бути завжди здоровим.

Щоб дитина знала, що таке здоров’я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що – шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров’я й здоров’я інших людей, мають ретельно подбати дорослі (батьки й педагоги). Головне – правильно дібрати інформацію для подання дітям: щоб вона була наукова, доступна для сприймання дошкільнятами, зорієнтована на формування в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров’я, спиратися на традиції українського народу в збереженні та зміцненні здоров’я.

Вивчаючи абетку здоров’я, дошкільники дізнаються чимало про себе. Важливо забезпечити дітям здоровий спосіб життя, створити валеологічно та екологічно обґрунтовані умови для організації ігрової, трудової і навчальної діяльності.

Формування в дітей знань про основи здоров’я передбачається в процесі повсякденного життя та на окремих заняттях. Допомагають їм дорослі – педагоги, медики, допоміжний персонал дошкільного навчального закладу в тісній співдружності з батьками. Усі вони мають бути зразком досконалості, духовної та фізичної гармонії, чітко усвідомлюючи свою приналежність до виховання здорової нації. Шляхи і методи для цього кожному належить вибрати свої, найбільш прийнятні для конкретної дитини, її здібностей, потреб, інтересів, але такі, щоб вона одночасно і розважалася, і збагачувалася знаннями та вміннями дбати про своє здоров’я.

І в цей скрутний час піклуватися про своє здоров’я та здоров’я своїх близьких і рідних – наше головне завдання. Будьте здорові, бережіть себе!

Четвер - 30.04.2020

Консультація для батьків "Готуємо руку дитини до письма".

Багато сучасних вчених (Журова Л.Є., Іваненко А.П., Орланова Н.П., Варенцова Н.С. та ін.) акцентують увагу на обов'язковому навчанні дошкільників грамоти, вважаючи, що це допоможе дітям легше адаптуватись до шкільного навчання. В зв'язку з цим у різних програмах ДНЗ з 1966 року було виокремлено розділ «Навчання грамоти». Спочатку дітей знайомили з 12 буквами, потім з 18, далі було введено весь алфавіт, навчання читання і підготовку руки дитини до письма. Сьогодні в старшій групі ДНЗ передбачається 38 - 40 індивідуально-групових занять на рік з підготовки руки дитини до письма (1 раз на тиждень). Важливого значення слід надавати індивідуальним заняттям з підготовки руки дитини до письма. Окремі завдання рекомендується планувати у складі занять з грамоти та математики з використанням зошитів з друкованою основою, рекомендованих Міністерством освіти і науки України. Як окремі заняття, підготовку руки дитини до письма слід планувати у другу половину дня тривалістю до 10 хвилин (тривалість вправ з проведення ліній 5-6 хвилин; решта часу йде на показ, підготовку, перевірку, аналіз зробленого). Підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток п'ясті руки й дрібних м'язів пальців (за А.Богуш) : ü координація рухів руки, пальців, очей, передпліччя; ü розвиток окоміру (вміння визначити центр, середину, підпорядкувати рухи руки, очей, контролю свідомості); ü розвиток просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над- під лінією, між лініями); ü вміння проводити протягом 0,5хв безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті. Система вправ з підготовки руки дитини до письма (за А.Богуш): І квартал - вправи на проведення прямих і похилих, ламаних, вертикальних і горизонтальних ліній (в зошиті в одну лінійку, пізніше в зошиті в рідку сітку (косу лінійку); ІІ квартал - вправи на проведення округлих, напівовальних та овальних ліній; ІІІ квартал - безвідривне проведення ліній (різні види штриховки: прямими вертикальними і горизонтальними лініями; штрихування геометричних фігур та предметів прямокутної, квадратної, циліндричної форми; коса штриховка геометричних фігур і предметів овальної форми; штрихування уривчастими короткими лініями; штрихування на- півовалами, спіральними лініями; штрихування лініями з петлями трикутника, овала, кола; штрихування зображення крапками; змішане штрихування (див. А.Богуш «Готуємо руку дитини до письма». - Тернопіль: Мандрівець, 2009). Крім вправ вихователі можуть використовувати зорові і слухові диктанти у роботі з дітьми. Зважаючи на складність такого виду діяльності з підготовки дитини до письма для 5-6-річних дітей, варто проводити протягом заняття фізкультпаузу - включати вправи для пальців рук, на правильне дихання, поставу, гімнастику для очей тощо. Корисно рухи виконувати під музичний супровід. Тривалість фізкультпаузи - 60-80сек. До фізкультпаузи доречно включити також 3-4 вправи на потягування, мета яких - впливати на скелет, грудну клітку, плечі, передпліччя, тулуб, кисті рук. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» не передбачає одночасного оволодіння читанням і письмом. Письмо букв, буквосполучень, складів та слів не передбачене зовсім. Діти пишуть лише елементи букв, хоча в зошитах з друкованою основою для дошкільників часто включаються вправи з написання друкованих літер. Методика навчання дитини 5-6 років письма (за Уваровою Т.А., Волновою Ю.С., Федієнко В.А.): Щоб рука дитини «слухалася» під час письма, її слід підготувати до цієї діяльності. На першому етапі слід пропонувати різноманітні ігри-вправи «з пальчиками»: - пальчики танцюють на столі; - пальчики грають на піаніно, скрипці, барабані; - пальчики крокують на столі; - проведи лінію пальчиком; - напиши букву в повітрі та інше. На другому етапі слід включати ігрові завдання на штрихування різних форм, букв. Третій етап - написання елементів друкованих букв у зошитах в клітинку. Четвертий етап - письмо в зошитах в клітинку, косу лінію (за зразком, списування з книжки, написання під диктовку). (див. Уварова Т.А., Волнова Ю.С., Федієнко В.А. Мовленнєве спілкування. Частина 1,2. Для дітей старшого дошкільного віку. Робочий зошит з розвитку мовлення.: Вид. дім «Школа», 2004). Дітям пропонуються вправи з підготовки руки до письма, використовуючи в ДНЗ як олівці, так і кулькову ручку. Однак А.Богуш рекомендує в дитячому садку дітям писати кольоровими олівцями і простим м'яким олівцем з коротким вістрям. Олівець рекомендується брати так, як ручку в школі, трьома пальцями: великим, вказівним і середнім, не затискаючи між пальцями. Кінець олівця спрямовується у праве плече. Тримати його потрібно на відстані 2,5-3см від загостреного кінця. Вказівний палець не слід згинати. Гігієнічні вимоги до занять з підготовки руки дитини до письма: 1. Стіл і стілець повинні відповідати зростові дитини. 2. Ноги повинні всією ступнею стояти на підлозі під кутом 450, рівно. 3. Сидіти за столом прямо, не лягати на стіл і не обпиратися на спинку стільчика. 4. Відстань від грудей дитини до краю стола має дорівнювати ширині долоні дитини, тобто 3-4см. 5. Відстань від очей до зошита - 30см. 6. Джерело світла повинно бути зліва. 7. Зошит треба класти так, щоб початок рядка, на якому буде писати дитина, був на середині грудей (під кутом 45-500), поступово зошит лівою рукою пересувається вліво вгору).

Середа - 29.04.2020

Консультація для батьків "Виховання дитини в сім’ї. Батьківський авторитет":

Виховати дитину правильно і нормально набагато легше, ніж перевиховати. Правильне виховання із самого раннього дитинства - це зовсім не така важка справа, як багатьом здається. По своїм труднощам ця справа під силу кожній людині, кожному батькові і кожній матері. Добре виховати своєї дитини легко може кожна людина, якщо тільки він цього дійсно захоче, а крім того, це - справа приємне, радісне, щасливе. Зовсім інше - перевиховання. Якщо ваша дитина виховувалася неправильно, якщо ви щось проґавили, мало про нього думали, а те, буває, і полінувалися, запустили дитину - тоді вже потрібно багато чого переробляти, поправляти. І от ця робота виправлення, робота перевиховання - уже не така легка справа. Перевиховання вимагає і більше сил і більше знань, більше терпіння, а не в кожного батька все це найдеться. Візьмемо навіть такий випадок, коли переробка допомогла, вийшов людину в життя і працює. Усі дивляться на нього, і усі задоволені, і батьки в тому числі. Але того ніхто не хоче підрахувати, скільки усе-таки втратили. Якби цього школярика із самого початку правильно виховували, він більше взяв би від життя, він вийшов би в життя ще більш сильним, більш підготовленим, а виходить, і більш щасливим. А крім того, робота перевиховання, переробки - це робота не тільки більш важка, але н сумна. Така робота, навіть при повному успіху, заподіює батькам постійні засмучення, зношує нерви, часто псує батьківський характер.

Батьки завжди повинні пам'ятати про це, завжди намагатися виховувати так, щоб нічого потім не довелося переробляти, щоб із самого початку усі було зроблено правильно. Родина перестала бути батьківською родиною. Уже давно жінка користується такими ж правами, як і чоловіка, наша мати має права, рівні правам батька. Наша родина підкоряється не батьківському єдиновладдю, а являє собою колектив. У цьому колективі батьки мають відомі права.

При всьому цьому кожне батько повинний мати зовсім ясне представлення. Кожний повинний розуміти, що в родині він - не повний, безконтрольний хазяїн, а тільки старший відповідальний член колективу. Якщо ця думка добре буде зрозуміла, то правильно піде н уся виховна робота.

Відомо, що ця робота не у всіх однаково успішно протікає. Це залежить від багатьох причин н насамперед залежить від застосування правильних методів виховання. Але дуже важливою причиною є і самий пристрій родини, її структура. У відомій мері ця структура знаходиться в нашій владі. Можна, наприклад, рішуче затверджувати, що виховання єдиного сина або єдиної дочки набагато більш важка справа, чим виховання декількох дітей. Навіть у тому випадку, якщо родина випробує деякі матеріальні утруднення, не можна обмежуватися одною дитиною. Єдина дитина дуже незабаром стає центром родини. Турботи батька і матері, зосереджені на цій дитині, звичайно перевищують корисну норму. Любов батьківська в такому випадку відрізняється відомою нервозністю. Хвороба цієї дитини або його смерть переноситься такою родиною дуже важко, і страх такого нещастя завжди коштує перед батьками і позбавляє їхнього необхідного спокою. Дуже часто єдина дитина звикає до свого надзвичайного стану і стає дійсним деспотом у родині. Для батьків дуже важко буває загальмувати свою любов до нього і свої турботи, і волею-неволею вони виховують егоїста.

Тільки в родині, де є троє і більше дітей, батьківська турбота може мати нормальний характер. Вона рівномірно розподіляється між усіма. У великій родині дитина звикає з найменшого років до колективу, здобуває досвід взаємного зв'язку. Якщо в родині є старші і молодші діти, між ними встановлюється досвід любові і дружби в найрізноманітніших формах. Життя такої родини надає дитині можливість вправлятися в різних видах людських відносин. Перед ними проходять такі життєві задачі, що єдиній дитині недоступні: любов до старшого брата і любов до молодшого брата - це зовсім різні почуття, уміння поділитися з братом або сестрою, звичка поспівчувати ім. Ми вже не говоримо, що у великій родині на кожнім кроці, навіть у грі, дитина звикає бути в колективі.

Питання про структуру родини - питання дуже важливий, і до нього потрібно відноситися цілком свідомо.

Якщо батьки по-справжньому люблять своїх дітей і хочуть них виховати якнайкраще, вони будуть намагатися і свої взаємні незгоди не доводити до розриву і тим не ставити дітей у самий скрутний стан.

Наступне питання, на яке можна звернути саму серйозну увагу, - це питання про мету виховання. У деяких родинах можна спостерігати повна бездумність у цьому питанні: просто живуть поруч батьки і діти, і батьки сподіваються на те, що все саме собою вийде. У батьків немає ні ясної мети, ні визначеної програми. Звичайно, у такому випадку і результати будуть завжди випадкові, і часто такі батьки потім дивуються, чому це в них виросли погані діти. Ніяка справа не можна гарна зробити, якщо невідомо, чого хочуть досягти.

Кожен батько і кожна мати повинні добре знати що вони хочуть виховати у своїй дитині. Треба віддавати собі ясний звіт щодо своїх власних батьківських бажань. Чи хочете ви виховати дійсного громадянина, людини знаючій, енергійній, чесній, відданій своїй країні, працьовитого, бадьорого і ввічливого? Або ви хочете, щоб з вашої дитини вийшов міщанин, жадібний, боягузливий, який-небудь хитренький і дрібний ділок? Дайте собі працю, подумайте добре над цим питанням, подумайте хоча б потай, і ви відразу побачите і багато зроблених вами помилок і багато правильних шляхів перед.

І при цьому завжди ви повинні пам'ятати: ви родили і виховуєте сина або дочку не тільки для вашої батьківської радості. У вашій родині і під вашим керівництвом росте майбутній громадянин, майбутній діяч і майбутній борець. Якщо ви наплутаєте, виховаєте поганої людини, горі від цього буде не тільки вам, але і багатьом людям і всій країні. Не відмахуйтесь від цього питання, не вважайте його докучливим резонерством. Адже на вашому заводі, у вашій установі ви викладаєтеся випускати шлюб замість гарної продукції. Ще більш соромно повинно бути для вас давати суспільству поганих або шкідливих людей.

Ваше власне поводження - сама вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з ним розмовляєте, або повчаєте його, або наказуєте йому. Ви виховуєте його в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає будинку. Як ви вдягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радуєтеся або засмучуєтеся, як ви звертаєтеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету, - усе це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або почуває, усі повороти вашої думки доходять до нього невидимими шляхами, ви їхній не зауважуєте. А якщо удома ви грубі, або хвалькуваті, або пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не потрібно думати про виховання: ви уже виховуєте ваших дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі методи вам не допоможуть.

Звичайно, краще, якщо батьки частіше бувають з дітьми, дуже недобре, якщо батьки ніколи їх не бачать. Необхідно сказати, що правильне виховання зовсім не вимагає, щоб батьки не спускали з дітей очей. Таке виховання може принести тільки шкоду. Воно розвиває пасивність характеру, такі діти занадто звикають до суспільства дорослих, і духовний ріст їх йде занадто швидко. Батьки люблять цим похвастатися, але потім переконуються, що припуститися помилки.

Щира сутність виховної роботи, імовірно, ви і самі вже догадалися про це, полягає зовсім не у ваших розмовах з дитиною, не в прямому впливі на дитину, а в організації вашої родини, вашого особистого і громадського життя й в організації життя дитини. Виховна робота є насамперед робота організатора. У цій справі немає дріб'язків. Ви не маєте права нічого назвати дріб'язком і забути про неї. Страшною помилкою буде думати, що у вашому житті або в житті вашої дитини ви що-небудь виділите велике і приділите цьому великому усю вашу увагу, а все інше відкинете убік. У виховній роботі немає дрібниць. Який-небудь бант, що ви зав'язуєте у волосся дівчинки, та або інша шапочка, яка-небудь іграшка - усе це такі речі, що можуть мати в житті дитини найбільше значення. Гарна організація в тім і полягає, що вона не випускає з виду дрібних подробиць і випадків. Дріб'язку діють регулярно, щодня, щогодини, з них і складається життя. Керувати цим життям, організувати її і буде самою відповідальною вашою задачею.

Батько і мати в очах дитини повинні мати цей авторитет. Часто приходиться чути питання: що робити з дитиною, якщо він не слухається? От це саме «не слухається» і є ознака того, що батьки в його очах не мають авторитету.

Відкіля береться батьківський авторитет, як він організується? Ті батьки, у яких діти «не слухаються», схильні іноді думати, що авторитет дається від природи, що це - особливий талант. Якщо таланта ні, то і поробити нічого не можна, залишається тільки позаздрити тому, у кого такий талант є. Ці батьки помиляються. Авторитет може бути організований у кожній родині, і це навіть не дуже важка справа.

Є багато сортів такого помилкового авторитету. Ми розглянемо тут більш-менш докладно десяток цих сортів. Сподіваємося, що після такого розгляду легше буде з'ясувати, яким повинний бути авторитет дійсний.

Авторитет придушення. Це найстрашніший сорт авторитету хоча і не самий шкідливий. Більше всього таким авторитетом страждають батьки. Якщо батько будинку завжди ричить, завжди сердить, за кожну дрібницю вибухає громом, при всякому зручному і незручному випадку хапається за ціпок або за ремінь, на кожне питання відповідає брутальністю, кожну провину дитини відзначає покаранням, - то це і є авторитет придушення. Такий батьківський терор тримає в страху всю родину, не тільки дітей, але і мати. Він приносить шкоду не тільки тому, що залякує дітей, але і тому, що робить мати нульовою істотою, що здатна бути тільки прислугою. Не потрібно доводити, як шкідливий такий авторитет. Він нічого не виховує, він тільки привчає дітей подалі триматися від страшного батька, він викликає дитячу неправду і людське боягузтво, і в той же час він виховує в дитині жорстокість.

Такі діти будуть боятися висловлювати свою думку, будуть боязкого дивитися на однокласників, що може погано вплинути на загальний розвиток дитини.

Авторитет відстані. Є такі батьки, та й матері, що серйозно переконані: щоб діти слухалися, потрібно поменше з ними розмовляти, подалі триматися, зрідка тільки виступати у виді начальства. Особливо любили цей вид у деяких старих інтелігентських родинах. Тут суцільно і поруч у батька який-небудь окремий кабінет, з якого він показується зрідка, як первосвященик. Обідає він окремо, розважається окремо, навіть свої розпорядження по довіреній йому родині він передає через матір. Діти будуть замкнуті, будуть також триматися на відстані із дорослими, а також дітьми.

Авторитет чванства. Це особливий вид авторитету відстані, але мабуть, більш шкідливий. У кожної людини є свої заслуги. Але деякі люди вважають, що вони - самі заслужені, найважливіші діячі, і показують цю важливість на кожнім кроці, показують і своїм дітям. Удома вони навіть більше бундючаться і надуваються, чим на роботі, вони тільки і роблять, що тлумачать про свої достоїнства, вони зарозуміло відносяться до інших людей. Буває дуже часто, що, уражені таким видом батька, починають чванитися і діти.

Авторитет резонерства. У цьому випадку батьки буквально заїдають дитяче життя нескінченними повчаннями і повчальними розмовами. Замість того щоб сказати дитині кілька слів, може бути, навіть у жартівливому тоні, батько саджає його проти себе і починає нудну і докучливу мову. Такі батьки упевнені, що в повчаннях полягає головна педагогічна мудрість. У такій родині завжди мало радості і посмішки. Батьки зі всіх сил намагаються бути доброчесними, вони хочуть в очах дітей бути непогрішними. Але вони забувають, що діти - це не дорослі, що в дітей своє життя і що потрібно це життя поважати. Дитина живе більш емоційно, більш жагуче, чим дорослий, він найменше вміє займатися міркуваннями. Звичка мислити приходить до нього поступово і досить повільно, а постійні просторікування батьків, постійне їхній свербіння і балакучість проходять майже безвісти в їхній свідомості. У резонерстві батьків діти не можуть побачити ніякого авторитету.

Авторитет любові. Це в нас найпоширеніший вид помилкового авторитету. Багато батьків переконані: щоб діти слухалися, потрібно, щоб вони любили, батьків, а щоб заслужити цю любов, необхідно на кожнім кроці показувати дітям свою батьківську любов. Ніжні слова, нескінченні цілування, ласки, визнання сиплються на дітей у зовсім надлишковій кількості. Якщо дитина не слухається, у нього негайно запитують: «Виходить, ти папу не любиш?» Батьки ревниво стежать за вираженням дитячих очей і вимагають ніжності і любові. Часто мати при дітях розповідає знайомим: «Він страшно любить папу і страшно любить мене, він така ніжна дитина...»

Це дуже небезпечний вид авторитету. Він вирощує нещирих і брехливих егоїстів. І дуже часто першими жертвами такого егоїзму стають самі батьки. Такі діти будуть цинічними до інших, вони вважатимуть, що посмішкою можна зарадити в усьому.

Авторитет доброти. Це самий нерозумний вид авторитету. У цьому випадку дитяча слухняність також організується через дитячу любов, але вона викликається не поцілунками і виливами, а поступливістю, м'якістю, добротою батьків. Папа або мама виступають перед дитиною в образі доброго ангела. Вони усі дозволяють, їм нічого не шкода, вони не скупі, вони чудові батьки. Вони бояться всяких конфліктів, вони віддають перевагу сімейному світові, вони готові чим завгодно пожертвувати, тільки б усі було благополучно.

Авторитет дружби. Досить часто ще і діти не народилися, а між батьками є вже договір: наші діти будуть нашими друзями. У загальному це, звичайно, добре. Батько і син, мати і дочка можуть бути друзями і повинні бути друзями, але все-таки батьки залишаються старшими членами сімейного колективу, і діти все-таки залишаються вихованцями. Якщо дружба досягне крайніх меж, виховання припиняється, або починається протилежний процес: діти починають виховувати батьків. Такі родини приходиться іноді спостерігати серед інтелігенції. У цих родинах діти називають батьків Петьком або Марусею, потішаються над ними, грубо обривають, повчають на кожнім кроці, ні про яку слухняність не може бути і мови. Але тут немає і дружби, тому що ніяка дружба неможлива без взаємної поваги.

Авторитет підкупу - самий аморальний вид авторитету, коли слухняність проста купується подарунками й обіцянками. Батьки, не соромлячись, так і говорять: будеш слухатися, - куплю тобі конячку; будеш слухатися, - підемо в цирк. [16]

Ми розглянули кілька видів помилкового авторитету. Крім них, є ще багато сортів. Є авторитет веселості, авторитет ученості, авторитет «сорочки-хлопця», авторитет краси. Але буває часто і так, що батьки взагалі не думають ні про який авторитет, живуть як-небудь, як потрапило і як-небудь тягнуть волинку виховання дітей. Такі батьки завжди мечуться, як очманілі кішки, у повному безсиллі, у повному нерозумінні того, що вони роблять. Буває і так, що батько дотримує одного виду авторитету, а мати - іншого. Дітям у такому випадку приходиться бути насамперед дипломатами і навчитися лавірувати між папою і мамою. Нарешті, буває і так, що батьки просто не звертають уваги на дітей і думають тільки про свій спокій.

Авторитет необхідний у родині. Треба відрізняти дійсний авторитет від авторитету помилкового, заснованого на штучних принципах і прагнучого створити слухняність будь-якими засобами. Дійсний авторитет ґрунтується на вашій цивільній діяльності, на вашому цивільному почутті а вашому знанні життя дитини, на вашій допомозі йому і на вашій відповідальності за його виховання.

Вівторок - 28.04.2020

Консультація для батьків "Коли слід починати знайомити дітей з економікою"

Коли слід починати знайомство дітей з економікою? З якого віку дитина повинна дізнатися про світ економічних відносин? Як і за допомогою якого устаткування навчати дітей економіці? І чи потрібно це робити? Ці питання хвилюють батьків не один десяток років. Дошкільник і економіка лише на перший погляд здаються далекими один від одного. Дитина мимоволі зустрічається з економікою, навіть якщо її не вчать економіці. Вона дізнається, що таке «моє», «твоє», «наше», «обмін», «гроші», «ціна», «купити», «дешево», «продати», «заробити». Чим раніше ми почнемо економічну освіту дітей, тим їх дії і вчинки будуть більш раціональними, усвідомленими, тому, що саме в дошкільному віці діти набувають первинний досвід елементарних економічних відносин. Чим старше діти, тим більше вони активно беруть участь у вирішенні багатьох економічних проблем сім'ї: розподіл сімейного бюджету, складання меню, придбання покупок тощо.

Процес економічного виховання реалізується через різні форми його організації. Основна форма навчання - це гра. Саме гра наповнює життя дітей неповторним, цікавим змістом, організує і регулює їх поведінку, коригує психіку і допомагає виявляти і задовольняти свої інтереси. Засвоїти складні економічні поняття допоможуть персонажі знайомих казок: «Муха - Цокотуха», «Буратіно», «Три порося», «Півник і бобове зернятко». Казки використовуються для виховання таких якостей особистості, як працьовитість, ощадливість, практичність.В казкахекономічний зміст розкривається перед дітьми у вигляді проблемних ситуацій, вирішення яких розвиває логіку, нестандартність, самостійність мислення, комунікативно-пізнавальні навички. Виявляється, в будь-якій казці можна знайти економіку.

Понеділок - 27.04.2020

Консультація для батьків "Роль дитячої книги в родині".

Всебічний розвиток дитини в ранньому дитинстві - запорука його успішного майбутнього. Важливу роль у розвитку людини будь-якого віку грає читання книг, адже завдяки книгам ми пізнаємо світ, як реальний, так і придуманий, чогось вчимося, вдосконалюємось.

Коли ми були ще зовсім маленькими, то місія читання книг лягала на плечі наших батьків.

Зараз, практично з самого народження, дитину супроводжує книга. Спочатку це пластикові книжки-пищалки з простими картинками, потім - барвисті книги з щільного картону, потім - звичайні книги з великим шрифтом, і як завершення - дорослі книжки з звичайним друкарським шрифтом та з малою кількістю ілюстрацій.

Щоб дитина і книга продовжували супроводжувати один одного протягом всього життя, треба над цим попрацювати.

Прищеплюйте любов до книги з раннього дитинства: купуйте дитині книги, читайте їй віршики, оповідання, казки. Нехай відвідування книжкових магазинів і купівлі нових книг стануть вашим сімейним святом і ритуалом.

Якщо у вас зберігся старий фільмопроектор з діафільмами, то це чудова можливість прищепити вашій дитині любов до читання. Пригадую сама, як ми з батьками прикріплювали до стінки з килимом біле простирадло, вимикали світло і занурювалися у цікавий світ перегляду та читання дитячих фільмів і казок.

Не забувайте і про культуру поводження з книгою! Не дозволяйте малювати в книгах, рвати книжки і кидати їх на підлогу, навчайте малюка тримати всі книги в порядку, показуючи йому власний приклад поведінки з книгою.

Навіщо читати дітям книжки на ніч?

Малюк і мама, малюк і тато - це зв’язок дитини з батьками, даний природою. Тісний контакт, як фізичний, так і душевний між мамою і її дитиною закріплюється при грудному вигодовуванні, а солодкий дитячий сон заколисується в цей час маминою колисковою. Мамин голос, ніжний і рідний, супроводжує дитину з самого зародження його життя. Після припинення грудного вигодовування і тоді, коли колискова пісенька перестає бути актуальною, багато батьків забувають про збереження тісного емоційного зв’язку між ними та дитиною. Мамин голос часто починає замінювати перегляд мультфільмів на ніч, а добре ніжне батьківське слово перетворюється на рідкісний дар. Спілкування з дитиною перетворюється в основному в мову команд і заборон: «помий руки», «пограй», «подивись мультик» ... Активний життєвий ритм і реалії сучасного життя віддаляють один від одного батьків і їх дітей. Тому, мудрі і люблячі батьки повинні цінувати спілкування з малюком, що дозволяє укріпити взаємозв’язок з дитиною.

Ось тут і приходить на допомогу читання дітям книг на ніч? Чому саме на ніч? Тут можна виділити кілька причин такого вдало обраного часу доби для читання:

Час перед сном - це той період, коли всі вже звільнилися від денних турбот. Тому, це найбільш вдало обраний час доби для створення довірливої атмосфери між батьками і дитиною, це своєрідний сімейний ритуал, присвячений спільній справі, спілкуванню, взаємного прояву любові і гармонії.

Читання дітям на ніч - це продовження колискової, яка виконувала місію заколисування, але з віком перейшла на іншу - вищу сходинку.

Вечірня атмосфера сама по собі заспокоює, тому читання книжок на цей час полегшує сприйняття почутого і сприяє формуванню позитивних емоцій, а отже - і приємних сновидінь.

Любов до читання

Часто батьки скаржаться на те, що їхня дитина не любить читати книги, забуваючи при цьому, що любов до читання можна і потрібно прищеплювати. Читання дітям книг на ніч - хороший і ефективний спосіб формування любові до книг у майбутньому. Тільки ось, якщо шанс втрачено, то його, навряд чи, наздоженеш. Тому, читати книги важливо саме в тому віці, коли дитина сама ще не в змозі досить багато прочитати.

Казки на ніч або казкотерапія

«Сказка ложь, а в ней намёк, добрым молодцам урок», - відразу згадалося про казки. Читання дітям казок на ніч - це кращий засіб хорошого заколисування і засипання. Казкотерапія добре себе зарекомендувала з давніх часів. Читання казок - це чудовий засіб для формування психіки та сприйняття навколишнього світу малюком, це важливий інструмент раннього розвитку, а також головний елемент виховної роботи.

Читання казок, обговорення дій і вчинків дійових осіб, а також фантазування продовжень історій сприяють всебічному розвитку інтелекту дитини. Казкотерапія на ніч - це також запорука хорошого засипання для непосидючого малюка. Головне - навчитися заінтригувати крихітку і спонукати в неї інтерес до слухання.

Щоб читання приносило задоволення і реальну користь, потрібно дотримуватися простих, але важливих правил:

-якщо ваш малюк не хоче слухати, то не потрібно його примушувати, так як це не принесе ніякої користі;

-не зловживайте часом! Як правило, маленьким діткам у віці від року до трьох читають у середньому до десяти хвилин, у віці від трьох до п’яти років - 15-20 хвилин поспіль. Хочу зауважити, що це середні показники, а ніяк не нормативи. Ви повинні підлаштовуватися під потреби вашої дитини;

-читання книги дитині на ніч повинне приносити взаємне задоволення. Якщо ви себе просто змушуєте читати, щоб виконати щоденний план, це не принесе ніякого задоволення вашій дитині. Відомо, що маля дуже відчуває емоції своїх батьків, тому читання книги має відбуватися за позитивного настрою і має приносити максимум задоволення.

-відбираючи книги, орієнтуйтеся на вподобання вашої дитини;

-не обирайте страшних книжок, що розбурхують уяву.

Читаючи кожен день книги своїй дитині, ви сприяєте розширенню її знань і словникового запасу.

Рекомендується читання книг обома батьками, що сприятиме становленню тісного душевного контакту дитини як з мамою, так і з татом.

Читайте книгу повільно, виразно, намагаючись максимально передати емоції діючих героїв і обстановки.

Не замінюйте живе читання «сухими млявими»аудіокнигами.

Від 3-х до 6 років

У період з 3-х до 6-ти років дитина швидко дорослішає, а разом з ним дорослішають і її книжки. Щоб малюк не заблукав у літературних подіях і образах, пропонуйте йому переказувати прочитане - послідовно, з самого початку. Це розвине його пам’ять і логіку та мислення. Дитяча книга - це гармонія тексту і графіки, тексту та інформації, що поза текстом. Не слід забувати про ілюстрації. На цьому етапі вона буде служити практичним керівництвом у спілкуванні з книгою.

Малюнок повинен бути розрахований на тривале розглядання, до нього дитина повертається не один раз. Паралельно з читанням розглядання ілюстрацій допомагає глибше сприймати прочитане. У цьому віці дитина вже може сприймати художній твір тільки на слух. Для його кращого сприйняття дитині слід читати. А для того, щоб діти накопичували не тільки відомості про героїв і події, але й вчилися пов’язувати зміст книги з її оформленням і навпаки, неодмінно слід відразу ж після читання розглядати з дітьми кожну прочитану книгу за всіма правилами:

-спочатку мама «очі в очі» читає дитині текст і не показує картинок;

-далі разом розглядаємо обкладинку, потім повільно перегортаємо сторінки;

-обдумуємо, що зображено на обкладинці, розмежовуємо ілюстрації та написи;

-демонструємо порядок читання написів зверху вниз, виділяємо серед написів на обкладинці прізвище автора і заголовок книги;

-співвідносимо прізвище автора з особистим читацьким досвідом дитини, а заголовок книги - з малюнком на обкладинці;

-читати слід виразно, правильно розставляючи акценти-наголоси. Якщо відразу робити це вам важко, попередньо потренуйтеся.

Приблизно в 5 років деякі діти починають читати самостійно, але прискорювати це не варто - в результаті наукових досліджень доведено, що до 6-річного віку в дитини в основному розвивається права півкуля, яка відповідає за естетичний розвиток, і тільки потім підключається ліва (математична), що відповідає, у тому числі і за читання.

Батькам, які хочуть, щоб читання залишилося одним з улюблених занять дитини на все життя, слід взяти до уваги такі важливі моменти:

-слід враховувати психофізичні особливості, притаманні дітям кожної вікової групи;

-прагніть завжди читати малюку виразно. Не впадайте у відчай, якщо у вас не дуже хороша дикція, не поставлений голос та інше. Ваші старання все одно не залишаться неоціненими - адже для дитини в усіх це виходить, але головне, для дитини, що читає разом з нею мама або близька для нього людина, - дитина чудово зрозуміє ті емоції, якими ви хотіли з ним поділитися. Читайте так як у вас виходить, в даному випадку це не головне;

-прищепіть дитині дбайливе ставлення до книги. Добре, якщо в сім’ї спочатку з повагою ставляться до книг. Принаймні книги повинні зберігатися в певному місці. Дитину слід з самого раннього віку вчити, що книгу не можна рвати, її треба читати або розглядати акуратно, - вона «жива», вона розповідає нам багато захоплюючих історій. Можна створити вдома традицію: кожну нову книгу «запрошуйте» до хати як найжаданішого гостя, «усаджуйте» на почесне місце на книжковій полиці серед інших книг-друзів. Подивіться ілюстрації до нової книги, припустіть, про кого або про що в ній піде розповідь. Читати ж нову книгу слід тільки тоді, коли дитина емоційно готова до читання;

-не читайте разом з дитиною на поспіх, перетворіть читання на певний ритуал. Дитина може зайняти зручну для нього позу - найчастіше малеча забирається до мами на коліна. Посадіть її так, щоб бачити реакцію своєї дитини. Перший раз читайте «очі в очі», не відволікаючись на ілюстрації. Поясніть дитині, що книга не любить, коли її переривають. Потім розгляньте картинки і запитайте у дитини про них, спробуйте з’ясувати, чи зрозуміла вона, про що йде мова, або може щось незрозуміло. Обов’язково поясніть те, що дитина не зрозуміла, і прочитайте текст ще раз.

Щоб не відбити у дитини бажання читати, ніколи не примушуйте її до читання, і не дивіться на годинник - керуйтеся тільки тим, чи зацікавлений малюк? Ніколи не соромте дитину(особливо у присутності сторонніх) за те, що вона вже цілий тиждень не брала до рук книжку, - це може завдати їй психічної травми. Безпрограшним варіантом, як і в багатьох інших ситуаціях, залишається виховання любов’ю.